Псороптоз овець

Досить поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахноз-не захворювання тварин різних порід і віку, яке спричинює ове­чий нашкірник — P. ovis. Хвороба характеризується ураженням усього тіла, за винятком кінцівок, і супроводжується інтенсивним Свербіжем, дерматитом, облисінням значної частини тіла, висна­женням та загибеллю окремих хворих.

Епізоотологічні дані. Нашкірники — постійні ектопаразити овець. Вівці інвазуються при контакті з хворими або через по­середників чи речі, що стикалися з хворими. У приміщеннях псо-роптеси можуть зберігати життєздатність до 50—65 діб, на пасо­вищах, в умовах інтенсивної інсоляції — не більше 1—2 діб. При зниженні температури до —5 °С кліщі виживають кілька діб. До­сить швидко хвороба поширюється серед молодняка. Виснажені молоді тварини хворіють не лише частіше, а й тяжче. Серед овець тонкорунних порід інвазія нерідко набуває ензоотичного перебігу. За рік ці кліщі можуть відтворити 8—10 генерацій.

Псороптоз — сезонне захворювання. Найбільш сприятливі умо­ви для розвитку кліщів взимку та на початку весни. Сприяють поширенню інвазії у цей період зниження резистентності організ­му тварин, тісний контакт, підвищена вологість повітря у примі­щенні, незадовільна годівля, подовження й ущільнення волосяного покриву, стоншення епідермального шару шкіри.

У літній період після стрижки овець інвазійний процес згасає і переходить- у латентний- стан, але восени активується знову. Ягнята Інвазуються в 1, 5-місячному віці головним чином від своїх матерів. Перебіг хвороби у них хронічний, майже непомітний. В осінній період, коли у них відростає вовна, захворювання також набуває гострого перебігу.

Джерело інвазії — хворі; а точніше, інвазовані тварини. Збуд­ник інвазії потрапляє на ферми найчастіше з придбаними тва­ринами.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період 2—3 тижні. Інвазія у овець може перебігати гостро, хронічно і латентно.

При гострому перебігу першим симптомом є свербіж. У овець він може з'явитися у різних ділянках тіла — на шиї, спині, в ді­лянці крижів, бічних ділянок тулуба та кореня хвоста. Він поси- люється вночі, особливо після тривалих перегонів та дощу. На кінець другого місяця патологічний процес генералізується. На уражених ділянках тіла з'являються кірки, іноді тріщини, шкіра лущиться, потовщується, волосся випадає. Шкіра стає складчас­тою. Звертають на себе увагу звисаючі у різних ділянках тіла пучки руна, які виділяються на загальному темно-сірому фоні своєю білизною. Збільшення площі облисіння погіршує загальний стан тварини: знижується апетит, з'являються ознаки анемії і ка­хексії.

Діагностика. Діагноз встановлюють, грунтуючись на клініко-епізоотологічних даних, підтверджених позитивними результатами акарологічного дослідження. При гострому перебігу це зробити нескладно й за клінічним проявом хвороби. У сумнівних випадках беруть зскрібки на межі уражених і здорових ділянок шкіри чи з центру свіжого осередка.

Зскрібки беруть з кількох місць. Відібраний матеріал (2— З см³) досліджують у бактеріологічній чашці на чорному фоні візуально. Краї чашки перед цим змазують вазеліном. При піді­гріванні до 30 °С уже через 10 хв у позитивних випадках легко знаходять рухомі сіро-білі крапки. Цей діагноз уточнюють за до­помогою лупи чи мікроскопа (вітальний метод).

Кірки можна розм'якшити за допомогою 10%-ного лугу (1: 2), для чого їх-витримують 30 хв у ньому (мортальний метод). При мікроскопії препаратів у такому матеріалі знаходять не лише до­рослих кліщів, а й їх яйця, личинки та німфи.

Псороптоз д иференціюють від ряду інших захворювань овець з подібним клінічним проявом. У першу чергу виключають сар-коптоз і хоріоптоз, іноді й демодекоз. Свербіж спостерігається та­кож при іксодидозах, мелофагозі, сифункулятозах та малофаго-зах, при захворюваннях шкіри, спричинених незадовільними умо­вами годівлі та утримання.

Лікування та профілактика. При встановленні діагнозу на псо­роптоз хоча б у однієї тварини дезакаризації підлягає вся отара.

Ураховуючи пору року, температуру зовнішнього середовища, акарициди можна використати при цьому вологим або сухим спо­собом. Однак вважають, що тільки дворазова волога обробка усіх овець неблагополучно отари гарантує звільнення їх від псоропте-сів. Десятки років овець купали в емульсії гексахлорану з вмістом в ній 0, 025—0, 03 % активно діючої його фракції — гамма-ізомеру ГХЦГ. У зв'язку з тим, що ця хлорорганічна сполука небезпечна для здоров'я людини, майже всі країни відмовилися від її вико­ристання.

Рекомендовані й широко використовують у практиці ветери­нарної медицини багатьох країн акарициди з групи фосфорорга­нічних сполук. Особливої уваги з, них заслуговують: пликтран у 0, 02%-ній концентрації, ветиол — 0, 025, гаратіон — 0, 02—0, 04, нео-цидол (діазонін) — 0, 03—0, 06, алуган —0, 07, азунтол — 0, 1, байтекс, фталофос, дитіон, дурсбан, цїодрин — 0, 25—0, 75, дикрезил — 0, 5—0, 75, тролен —0, 5—1, 5, етоксифос — 1 та бутонат — 1— 2%-ний. Обробку хворих тварин ними проводять двічі з 7—10-до-бовим інтервалом. Дворазове з 10-добовим інтервалом купання овець у ванні з 0, 05—2%-ним водним розчином амітрази також сприяє звільненню овець від псороптесів.

Антибіотик авермектин, нанесений на шкіру поливанням у дозі -0, 5 мг/кг маси тварини, виявився також високоефективним при арахнозах овець. Такий результат одержують і при використанні 10%-ного клозантелу у дозі 15 мг/кг перорально, двічі з восьми-добовим інтервалом.

Для лікування овець у випадку низької і середньої інтенсив­ності ураження псороптозом рекомендовані акарициди в аерозоль­них балонах: акродекс, ціодрин, дикрезил, дерматозоль. Перед обробкою уражені ділянки тіла вистригають.