Оксіуроз

Оксіуроз (Охуurosis) поширене нематодозне захворювання молодих і старих коней, інших однокопитних. Спричиняє його конячий шилохвіст, який паразитує у товстому відділі кишечнику, що супроводжується порушенням травлення, дерматитом, екзематозним ураженням та свербіжем шкіри навколоанальних ділянок тіла та кореня хвоста, схудненням, анемією, погіршенням експлуатаційних якостей цих тварин.

Характеристика збудника. Охуuris equi — світло-жовтуватого або сіруватого кольору нематода, залежно від статі 0, 6-1, 8 см довжиною. Ротовий отвір сформований трьома губами, ротова капсула у них невелика, стравохід довгий і значно розширений, у кінцевій частині.

Дрібні самці (0, 6-1, 5 см) мають одну коротку спікулу, хвостовий кінець притуплений. Самки більші за розміром (0, 4-1, 8 см) у них тонкий і довгий хвіст. Статевий отвір відкривається на незначній відстані (0, 7—1 см) від головного кінця. Паразитують переважно (70-76 %) в сліпій та ободовій кишках.

Біологічний цикл. Конячий гострик – геогельмінт, розвивається прямим шляхом. Запліднені самки в нічні години зміщуються у пряму кишку коня, висовують головний кінець з анального отвору, сфінктер якого в ці часи послаблюється, і відкладають на шкіру і навколоанальні складки промежину та корінь хвоста 10-12 тис. яєць, вкритих клейким секретом. Після яйцекладки самки гинуть, а яйця уже через 24-32 год. стають інвазійними — в них формується личинка третьої стадії. Такі яйця при розчісуванні цих місць потрапляють на підлогу, у корми, воду.

Потім із кормом чи водою коні проковтують яйця, вони досягають кишечнику і там з них вилуплюються личинки, які мігрують у слизову оболонку кишок. Там вони знаходяться деякий час линяють у личинку четвертої стадії і повертаються у кишечник, де через шість тижнів формуються дорослі гельмінти. Таким чином, при оптимальних умовах розвиток паразита триває 1, 5 міс. Паразитує він у коней не більше 6-7 міс. Самці гинуть після запліднення самок.

Лікування. За наявністю умов, інвазованих тварин ізолюють. Для лікування використовують препарати, діючою речовиною в яких є бензімідазоли (тіабендазол, альбендазол, менбендазол, фенбендазол); пробензімідазоли (фебантел, нетобімін, тіофанат); макроциклічні лактони у вигляді паст, гелів (авермектини, мілбеміцини); солі піперазину.

При наявності показань призначають препарати симптоматичної та загальностимулюючої дії. Фекали, які виділяють коні протягом п’яти діб, старанно прибирають і вивозять у гноєсховище для біотермічного знезараження. Ділянку анусу, промежини, кореня хвоста вранці кожного дня витирають губкою індивідуального призначення, змоченою дезрозчином.

Стіни, двері, годівниці, лопати, мітли, скребочки, щітки після механічного очищення ошпарюють кип’ятком чи дезінвазують 3-5%-ним розчином одного із препаратів фенольного ряду.

Профілактика. Вона включає загальні ветеринарно-санітарні заходи, вибіркове щоквартальне копроскопічне обстеження тварин, проведення планових дегельмінтизацій при виявленні інвазованих, карантинування і обстеження усіх придбаних тварин.

Не дозволяється згодовувати коням грубі корми з підлоги, волоком доставляти в приміщення, підвозити їх слід лише на постійно закріпленому транспорті. Приміщення повинні бути чистими й сухими. Стійла, щітки, скребачки, знаряддя по догляду за кіньми закріплюють за кожним конем.

Годівниці кожний день чистять від залишків корму, періодично дезінвазують гарячим лужним розчином, стіни білять негашеним вапном. Гній прибирають щодня і складають у гноєсховищі для біотермічного знезараження. Підлогу з глини періодично переутрамбовують.

Дезінвазію конюшень здійснюють 3-5%-ними розчинами чи емульсіями карболової кислоти, лізолу, креоліну, ксилонафту, нафталізолу та ін.

3. Харчові отруєння (токсикоінфекції та токсикози)

Білет 10

1. Некробактеріоз та копитна гниль ВРХ та ДРХ

2. Філяріатози ВРХ та заходи боротьби