![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Внутрішня політика ЗУНРПрограмні положення внутрішньої політики ЗУНР були проголошені в декларації Української Національної Ради, опублікованій 5 листопада 1918 р. у Львові. У ній декларувалося створення демократичної держави з рівністю усіх громадян перед законом; загальне, рівне, безпосереднє, таємне і пропорційне виборче право, передбачалося проведення земельної реформи з передачею поміщицьких земель селянам і встановлення 8-годинного робочого дня. 22-26 листопада 1918 р. додатково до Української Національне Ради було обрано делегатів від повітів і міст, унаслідок чого її склад збільшився до 150 чол., дві третини яких становили націонал-демократи. 4 січня 1919 р. був прийнятий закон про Виділ Української Національної Ради - орган найвищої постійно діючої влади в країні, що складався з 10 членів, обраних з Української Національної Ради, і виконував функції колективного президента. До Виділу ввійшли президент Ради Є.Петрушевич, Л.Бачинський, С.Вітик та ін. Обрано було Президію Української Національної Ради в складі Є.Петрушевича та чотирьох його заступників. Виділ призначив новий склад Державного Секретаріату, який діяв до кінця 1919 р. Його прем'єр-міністром став націонал-демократ С.Голубович. 15 квітня 1919 р. був оприлюднений закон про сейм як законодавчий орган ЗУНР. У виборах на основі рівного, безпосереднього, таємного і пропорційного виборчого права могли брати участь усі громадяни держави, чоловіки й жінки, яким виповнилось 20 років. Значне місце в діяльності уряду й місцевих органів влади ЗУНР займало створення регулярної Української Галицької Армії (УГА). Ще 13 листопада 1918 р. Національна Рада прийняла закон про загальний військовий обов'язок громадян ЗУНР. Усіма військовими справами відав Державний секретаріат військових справ, який до 13 лютого 1919 р. очолював полковник Д.Вітовський, а потім до 9 червня 1919 р. генерал В.Курманович. Вищим штабом УГА була Начальна Команда. Головними комендантами (командувачами) були спочатку полковник Д.Вітовський, з 10 грудня 1918 р. -генерал М.Омелянович-Павленко, з 9 червня 1919 р. - генерал О.Греков, з 5 липня 1919 р. - генерал М.Тарнавський. Усього наприкінці 1918 р. - у першій половині 1919 р. в УГА було сформовано 4 корпуси, які складалися з бригад, бригади - з куренів піхоти та інших підрозділів. У другій половині листопада 1918 р. в УГА налічувалось приблизно 50 тис. чол., у січні 1919 р. - близько 70 тис., а влітку - до 100 тисяч. Керівництво ЗУНР за складних міжнародних умов і безперервних воєнних дій та за своїх поміркованих поглядів вело дуже непослідовну і нечітку соціальну політику. Воно не задовольнило рішуче й кардинально нагальних потреб народних мас - робітників і селян. Так, лише 12 квітня 1919 р. було видано закон про восьмигодинний робочий день, а також про обов'язкове святкування 1 Травня як " свята трудового люду". Закон про земельну реформу Українська Національна Рада прийняла 14 квітня 1919 р. За законом мали бути конфісковані і передані у земельний фонд ЗУНР для подальшого розподілу на правах приватної власності між безземельними і малоземельними селянами землі державні, поміщицькі, церковні, а також ті, що не оброблялися власними силами і перевищували встановлений розмір для однієї сім'ї. Але розподіл землі мав початися лише після закінчення війни, а до того часу земля мала перебувати в розпорядженні земельних комітетів. Цілком зрозуміло, що в ряді повітів - Борщівському. Збаразькому, Косівському, Бродівському та інших - селяни відкрито стали виступати проти поміщиків і починали розподіл їхніх земель самовільно, явочним порядком. Комуністичні групи і гуртки у лютому 1919 р. об’єдналися на конференції у Станіславі в єдину Комуністичну партію Східної Галичини (КПСГ). Тоді ж було обрано ЦК КПСГ на чолі з М.Максимовичем. Комуністи, користуючись незадоволенням мас, 14-15 квітня 1919 р. організували збройний заколот у нафтопромисловому центрі – Дрогобичі. Керував ним ревком, очолювали який комуністи В.Коцко, Г.Михаць, І.Кушнір. Уряд ЗУНР перекинув до Дрогобича війська, які 15 квітня 1919 р. зайняли місто і придушили заколот. Данная страница нарушает авторские права? |