Лекція 6. Доход, витрати, прибуток

План лекції

1. Доход і прибуток

2. Закон убутної віддачі

3. Види витрат виробництва

4. Стратегія максимізації прибутку.

Доход і прибуток. Дотепер ми розглядали питання про те, як ринок за допомогою цін регулює перше з основних питань економіки - що робити.

Зараз ми поговоримо про те, як робити, за допомогою якої комбінації ресурсів.

Підприємець дивиться на проблему виробництва з погляду цін на вироблену продукцію і фактори виробництва, використовуючи такі поняття, як доход, витрати і прибуток.

Визначимо ці поняття.

Доход (валовий доход, загальний виторг) - це те, що підприємець одержує, продавши свою продукцію. Це визначення можна виразити такою формулою:

Д = Q Ц, де (6.1.)

Q - загальна кількість виробленої і проданої продукції (од. вим.),

Ц - ціна за одиницю продукції (гр.од./од.вим.)

Витрати - те, що виробник витрачає на придбання виробничих ресурсів.

Прибуток виробника - різниця між доходом і витратами.

П = Д - З, де (6.2.)

З - витрати (витрати) виробника.

Мета виробника - одержати якомога більший прибуток. Найчастіше ціни на вироблену продукцію диктує ринок, і, отже, виробник не може на них уплинути. Тому для того, щоб максимізувати прибуток, він прагне звести до мінімуму витрати. Досягається це шляхом вибору оптимальної комбінації ресурсів.

Закон убутної віддачі

Розглянемо умовну ситуацію. Уявіть собі, що ви вирішили відкрити своє виробництво - швейний цех. Що для цього потрібно зробити? Необхідно орендувати приміщення, купити чи орендувати обладнання, найняти швачок, а також запастися сировиною - тканинами, нитками, ґудзиками і т.п. Кошти, що є у вашому розпорядженні, обмежені. Тому, насамперед, варто вирішити, скільки можна витратити на приміщення й обладнання, скільки на придбання сировини і скільки на оплату праці швачок. Іншими словами, яка повинна бути комбінація факторів виробництва на вашому підприємстві.

Припустимо, що спочатку, ви купили 8 одиниць обладнання (швейні і гладильні машини й ін.), і наймаєте на роботу одну швачку, яка при такому технічному оснащенні може зшити 40 платтів у день. Потім ви наймаєте на роботу ще одну швачку (надалі ми припускаємо, що всі ресурси, що залучаються у виробництво ідентичні за якістю: кожна швачка має однакову кваліфікацію.) Після наймання другої робітниці ви знайдете, що удвох вони можуть зшити в день 88 платтів. Після наймання третьої швачки ваш цех починає робити 144 плаття в день. Дотепер з найманням кожної додаткової робітниці збільшувався не тільки загальний денний обсяг випуску продукції, але й приріст випуску, що припадає на кожну додатково найняту швачку.

Такий приріст випуску, що припадає на одиницю додаткового ресурсу, називається граничним продуктом чи граничною продуктивністю.

З найманням першої швачки гранична продуктивність складає 40 платтів (виробництво зростає з 0 до 40), з найманням другої робітниці 48 (88 - 40), з найманням третьої 56 (144 - 88).

Паралельно росте і середня продуктивність, тобто обсяг випуску, що припадає на кожну робітницю. При одній зайнятій середня продуктивність дорівнює граничній продуктивності і всьому обсягу випуску, тобто 40 платтям, при двох зайнятих – 44 (88: 2); при трьох зайнятих – 48 (144: 3).

Після такого стрімкого зростання продуктивності ви напевно зважитеся найняти і четверту швачку. Але, зробивши це, ви знайдете, що колектив з чотирьох робітниць може зшити в день тільки 192 плаття. Граничний продукт, що припадає на четверту швачку, нижче, ніж граничний продукт третьої і складає тільки 48 платтів, а не 56.

Таблиця 6.1.

Пошиття платтів робітницями швейного цеху

(кількість платтів у день)

Правда, оскільки гранична продуктивність четвертої швачки дорівнює середній продуктивності трьох робітниць, середня продуктивність залишиться колишньою 48 платтів (192: 4). З найманням п'ятої швачки обсяг денного випуску зросте до 224 платтів, тобто усього на 32. Відповідно, гранична продуктивність п'ятої швачки складе 32 плаття, а середня продуктивність п'ятьох - 45. Далі гранична продуктивність почне скорочуватися ще різкіше. Гранична продуктивність шостої швачки упаде до 16, а наймання сьомої взагалі призведе до скорочення обсягу денного випуску на 16 платтів (з 240 до 224), тобто гранична продуктивність сьомої швачки буде величиною негативної і складе -16. Разом із граничною продуктивністю буде знижуватися і середня - до 32 платтів у день.

Пояснюється це тим, що з найманням четвертої робітниці порушується оптимальна комбінація факторів: фактор праці виявляється в надлишку, машин не вистачає для того, щоб кожна з робітниць трудилася в повну силу.

Це явище іменується законом убутної віддачі чи убутної граничної продуктивності.

Його зміст такій: якщо частина використовуваних у виробництві ресурсів залишається незмінною і до них додається додатково інший ресурс, то обсяг випуску спочатку може рости, але потім неминуче настане момент, коли додаткові ресурси, які включаються у виробництво, будуть давати дедалі меншу віддачу.

Цей закон можна наочно проілюструвати за допомогою графіка на рис. 6.1.

Рис. 6.1.Середня і гранична продуктивність