Лекція 8. Фінанси підприємства

План лекції

1. Внутрішні джерела фінансування підприємства

2. Зовнішні джерела фінансування підприємства

3. Джерела фінансування акціонерних товариств відкритого типу

Велику частину грошей підприємство одержує від продажу товарів і послуг, які воно виробляє. Кошти, отримані підприємством таким чином, одержали назву внутрішніх джерел фінансування.

Ті кошти, що підприємство позичає, називаються зовнішніми джерелами фінансування.

Внутрішні джерела фінансування підприємств

Свої поточні витрати - на виплату заробітної плати, закупівлю сировини і матеріалів і т.п. - підприємство оплачує з грошей, що воно заробляє на продажу виробленої продукції чи послуг.

Крім того, підприємству доводиться періодично обновляти своє обладнання, ремонтувати будинки, тобто так звані основні фонди, що поступово зношуються в процесі експлуатації. Зношуються верстати і машини на підприємстві, і виникає необхідність змінювати їх на нові. Для цього потрібні великі грошові суми. Звідки беруть їх підприємства? Знаючи, що рано чи пізно їм доведеться змінювати обладнання, підприємства регулярно відкладають кошти в спеціальний фонд, де вони накопичуються. Це так звані амортизаційні відрахування. Вони включаються у витрати виробництва. Так виглядає справа в теорії, на практиці ж амортизаційні відрахування не лежать мертвим капіталом, а активно використовуються підприємством, але так, щоб до призначеного терміну воно могло мати їх у наявності.

Якщо ж підприємство бажає рости і розвиватися, нарощувати випуск своєї продукції, то воно повинне розширювати й удосконалювати своє обладнання. Кошти на ці цілі черпаються з прибутку (на відміну від амортизаційних відрахувань, що входять у витрати виробництва). Власники такого зростаючого підприємства витрачають лише частину прибутку на особисті потреби, іншу ж частину знову вкладають у справу. Вона йде на розширення виробництва, чи накопичення.

Вкладення в основні фонди називаються капіталовкладеннями чи інвестиціями. Фінансуються капіталовкладення з двох внутрішніх джерел: по-перше, з амортизаційних відрахувань і, по-друге, з частини прибутку, що накопичується. Відповідно до статистики, у США за рахунок цих двох джерел вони фінансуються на 60-70% в акціонерних товариствах і на 80% та більш у неакціонерних підприємствах.

Зовнішні джерела фінансування підприємства

Приплив коштів підприємства коливається з місяця на місяць і навіть зо дня в день. Коли справи йдуть успішно, підприємство не тільки має кошти для покриття своїх витрат, але й може відкладати гроші, тобто здійснювати заощадження. У важкі ж часи воно може відчувати нестачу коштів для покриття своїх витрат. Тоді воно змушене або скорочувати виробництво, або черпати кошти з раніше зроблених заощаджень, або позичати. Іноді товариствам доводиться збільшувати внесок власників, а акціонерним компаніям - здійснювати додаткові випуски акцій. Такі види залучення коштів - через позики чи збільшення внесків власників - і є для підприємства зовнішніми джерелами фінансування. Акціонерні підприємства фінансують свої капіталовкладення на 30% і більше з позикових коштів і на 4-5% за рахунок додаткового випуску акцій.

Коли підприємство позичає, воно зобов'язується повернути отриману суму (названу номінальною) через визначений час, плюс виплачувати деякий відсоток від цієї суми як премію за право розпоряджатися грошима протягом обговореного строку. Така операція називається кредитуванням. Боргові зобов'язання підприємства поділяються на дві великі групи: коротко- і довгострокові. При короткостроковій позиці підприємство зобов'язується виплатити всю позичену суму і відсотки по ній протягом одного року. Довгострокові позики надаються на період більше одного року.

Короткострокові позики звичайно беруть для фінансування поточних витрат підприємства, таких як закупівля сировини і виплата заробітної плати. Найбільш поширені наступні типи короткострокових позик.

1. Банківський кредит. Банки та інші фінансові інститути надають підприємствам короткострокові позики під певний відсоток.

2. Комерційний кредит. Надається одним підприємством іншому. Підприємство-постачальник кредитує підприємство-замовника, коли погоджується на оплату постачань своєї продукції не відразу після одержання їх замовником, а через визначений термін. У цьому випадку підприємство-замовник виписує спеціальний борговий документ - вексель, у якому зобов'язується здійснити оплату до терміну, що обумовлюється.

3. Комерційні цінні папери. Акціонерні товариства відкритого типу, що мають потребу в коштах для покриття поточних витрат, випускають цінні папери з зобов'язанням погашення номінальної суми і виплати відсотка по ній строком від 2-х до 270 днів. Ці документи на великі суми, чи як кажуть, високого достоїнства.

До довгострокових позик підприємства вдаються для фінансування дорогих капіталовкладень: будівництво будинків, закупівля дорогого обладнання і т.п. Такі кредити надають банки й інші фінансові установи.

Довгострокові позички бувають двох типів:

1. Незабезпечена боргова позичка. Позичальнику, який справно платить по рахунках, кредит може бути наданий " під слово честі".

2. Забезпечена боргова позичка. Маловідомому позичальнику довгостроковий кредит нададуть лише під заставу. Це означає, що, беручи позичку, позичальник підписує спеціальний документ - заставну на своє майно. Він зобов'язується погасити позичку до терміну і регулярно виплачувати відсоток. У випадку невиконання ним своїх зобов'язань його майно переходить у власність позикодавця.

Джерела фінансування акціонерних товариств відкритого типу.Основними видами цінних паперів є акції й облігації. Головне розходження між ними зводиться до наступного. Власник акції - це співвласник акціонерного товариства. Власник облігації є її кредитор.

Для того щоб здійснити публічний випуск (емісію) акцій, підприємство зобов'язане надати докладну інформацію про своє фінансове положення, після чого одержати офіційний дозвіл на випуск.

Одержавши дозвіл, підприємство повідомляє про випуск акцій і поширює їх, як правило, через інвестиційний банк. Первинний розподіл акцій, тобто їх перший продаж у приватні руки провадиться за номінальною ціною. Правда, якщо випуск поширюється протягом декількох місяців, при високому загальному росту цін міняється і продажна ціна акцій. У кожному наступному місяці вона дедалі більше перевищує номінал. Акції випускають як у наявній, так і в безготівковій формі. У першому випадку акціонер одержує спеціальний документ із підписом і печаткою, на якому написано, що це акція. При безготівковій формі випуску акцій просто провадиться запис на рахунку, що відкривається на ім'я акціонера.

Акціонерні товариства можуть випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника.

Номінальна вартість звичайних акцій, тобто ціна, позначена на акції, у більшості випадків, крім первинного розподілу, ніяк не пов'язана з реальною ціною, по якій акції можна купити чи продати. Якщо купити акцію нового випуску за визначену суму, через рік можна виявити, що вона вже нічого не варта - підприємство збанкрутувало.

Якщо ж компанія працювала успішно, то реальна вартість акції може істотно перевищити номінал.

Номінальна ціна акцій має сенс лише для деяких сугубо теоретичних підрахунків. Якщо випущена одна тисяча акцій, то власник однієї акції є власником 1/1000 частини капіталу суспільства, власник 10 - 1/100 і т.д.

Інвестор завжди ризикує, купуючи акцію. Щоб відшкодувати цей ризик, власнику акції надається ряд прав. Наприклад, кожна звичайна акція дає один голос при виборах на щорічних загальних зборах акціонерів. Тільки зі схвалення загальних зборів приймаються всі найважливіші рішення, наприклад про новий випуск акцій.

Акції наступних випусків можуть бути як ідентичними акціям першого випуску - названими звичайними, так і відрізнятися від них, наприклад, бути привілейованими.

Привілейовані акції відрізняються від звичайних насамперед тим, що виплата дивідендів по них здійснюється в першу чергу, тобто до виплати по звичайних акціях, а у випадку ліквідації компанії домагання власників привілейованих акцій також задовольняються до виплат по звичайних акціях.

Привілейовані акції типу А не дають права голосу на загальних зборах акціонерів. На відміну від них так звані " золоті" акції дають їх власникам право вето при прийнятті рішень загальними зборами акціонерів.

На відміну від звичайних акцій у привілейованих номінальна ціна має не фіктивне, а реальне значення. По них, як правило, виплачується фіксований дивіденд, встановлений у вигляді визначеного відсотка від ціни акції. Привілейовані акції бувають декількох видів. У США, наприклад, найбільш розповсюджений із них – це накопичувані чи кумулятивні акції, тобто акції з гарантованим дивідендом, що нагромаджується.

Значно рідше випускаються привілейовані акції, що дають право на одержання додаткових дивідендів. Якщо в окремі роки компанія дістає великий прибуток і збільшує дивіденди по звичайних акціях, то власник привілейованої акції такого типу має право " брати участь" у дивідендах звичайних акціонерів. Його дивіденд буде складатися з двох частин: з фіксованої суми і додаткової суми.

Ще один тип привілейованих акцій - це обмінні (конвертабельні) акції, що можуть бути виміняні на звичайні по спеціально встановленому курсу або співвідношенню протягом певного періоду часу.

Нарешті, ще один тип привілейованих акцій - це акції, пропоновані до погашення. Вони випускаються на певний строк, після чого викуповуються за номіналом, плюс премія в 5-10%. Після погашення така акція не дає права на отримання дивіденду.

У розвитих країнах, незважаючи на популярність акцій, шляхом їх випуску було вкладено в справу лише 4-5% реально функціонуючого капіталу.

Основним засобом залучення капіталу залишається кредит, а головний інструмент кредитного капіталу - облігації.

Облігація - це боргове зобов'язання. Випускаючи облігації, акціонерне товариство ніби позичає в інвестора і зобов'язується викупити до визначеного терміну свої облігації за номінальною вартістю плюс виплачувати щорічно певний відсоток. Власник облігації одержує фіксований щорічний доход незалежно від того, який прибуток одержує компанія. Акціонер же, маючи право на участь у прибутках, одержує високий дивіденд, якщо підприємство працювало успішно, але може не одержати нічого у випадку фінансових труднощів.

Акціонер у випадку руйнування може втратити всі інвестовані гроші. Власник облігації як кредитор має право на погашення заборгованості раніше власників усіх видів акцій. У цьому відношенні покупка облігацій - більш надійне, " захищене" капіталовкладення, ніж придбання акцій.

Облігації бувають декількох типів. Виділяють незабезпечені облігації й облігації, що випускаються під заставу майна акціонерного товариства. Крім способу забезпечення, найважливішими характеристиками облігації є величина виплачуваного відсотка і термін погашення.

Яким чином визначається ринкова ціна облігації? Облігації нового випуску, як і акції при первинному розподілі, продаються за номіналом. При цьому річні процентні виплати по облігації не можуть бути менше тих, що в даний час виплачують по внесках банки. У противному випадку купувати облігації ніхто не стане. Набагато простіше покласти гроші в банк і одержати більш високий річний відсоток. Трохи складніше обстоїть справа з облігаціями старих випусків.

Розглянемо умовну ситуацію. Два роки тому ви придбали облігацію за номінальною вартістю 500 гривень, випущену строком на 10 років. Річні процентні виплати по ній, припустимо, складають 5% (приблизно такий був і відсоток, виплачуваний банками по внесках), тобто дорівнюють 25 гривням у рік. Нехай у даний час більшість банків приймає внески під 10%. Ви вирішили продати облігацію. Але тепер бажаючих придбати її за 500 гривень уже не знайдеться. У нинішніх умовах розумніше покласти 500 гривень у банк і одержати через рік 50 гривень у вигляді відсотка, ніж купувати за 500 гривень вашу облігацію, що приносить у рік тільки 25 гривень. Таку облігацію, звичайно, можна продати, але лише за більш низькою ціною.

Незалежно від того, за яку суму облігація була придбана, річні процентні виплати по ній складають 25 гривень (5% від номіналу 500 гривень). 25 гривень складають 10% від 250 гривень і за цю суму для облігації вже можна знайти покупця. Тоді принесений нею реальний річний доход на інвестований капітал буде дорівнювати тим же 10%, виплачуваним банками, що зробить покупку її тою ж мірою вигідною, що і вкладення грошей у банк. Іншими словами вашу облігацію з номіналом 500 гривень сьогодні можна продати зі знижкою в 50%.

Акції й облігації стали популярним засобом фінансування завдяки тому, що їх легко продати, якщо їхні власники вважають це вигідним. Продаються і купуються вони на спеціально організованому ринку, іменованому фондовим.