Фінансові інститути. 2. Купівельна спроможність грошей

План лекції

1.Сучасні види грошей

2. Купівельна спроможність грошей

3. Інфляція. Типи інфляції і її причини, наслідки

інфляції

4.Фінансові інститути

5..Національний банк України

6. Комерційні банки

Сучасні види грошей

Вітчизняна фінансова статистика традиційно виділяє два види грошового обігу — наявне і безготівкове. Готівка — це монети і паперові купюри. З їх допомогою здійснюється основна маса платежів населення. Безготівковий обіг — це розрахунок без участі готівки, тобто переведення грошових сум з рахунка однієї особи чи підприємства на рахунок іншої особи чи підприємства.

Переважно в такий спосіб здійснюються розрахунки між підприємствами та підприємствами і державою (сплата податків, отримання субвенцій, дотацій, кредитів, тощо).В цілому на безготівковий розрахунок припадає основна маса платіжних операцій. У більшості країн застосовуються трохи інші, більш детальні класифікації і самі гроші розуміються ширше: до реальних, знайомих нам всім грошей, додаються інші цінні папери, наприклад, векселі, чеки та ін..

Поряд із готівкою (що позначаються М₀, де М — це абревіатура від англійського слова money) виділяють гроші для угод (M₁). Вони включають крім готівки кошти на поточних рахунках у банках. Такі рахунки, як правило, є безпроцентними, і в будь-який час із них можна зняти гроші наявними або перевести кошти на рахунок іншої особи чи організації, просто виписавши чек. Така легкість переведення в готівку і можливість бути витраченими, інакше називана ліквідністю, і дозволяє прирівнювати кошти на поточних банківських рахунках до грошей.

Існують, однак, і інші, більш широкі визначення для «майже грошей». Так, «гроші в широкому розумінні» (M₂) крім готівки і коштів на поточних рахунках включають і невеликі строкові вклади. Строкові вклади зберігають на ощадних рахунках. Вони приносять вкладнику відсоток, але зняти їх з рахунка можна лише після спливу певного строку — від декількох місяців до декількох років. Оскільки на зняття і переведення грошей із таких рахунків існують обмеження, строкові вклади відрізняються меншою ліквідністю, ніж кошти на поточних рахунках.

Строкові вклади на великі суми складніше перетворити на готівку. У сумі з М₂ вони утворюють гроші, що позначаються як М₃.

Нарешті, гроші в широкому тлумаченні включають поряд із наявними і коштами на поточних та ощадних банківських рахунках також державні цінні папери. У США для позначення таких «майже грошей» використовують символ «L» (від англійського слова liquidity — ліквідність), у Великобританії — М₅.

Питання про те, що відносити до грошей, аж ніяк не теоретичне. Від відповіді на нього залежать практичні дії уряду по регулюванню кількості грошей, що є в обігу, і, відповідно, їхньої купівельної спроможності. Найменші зміни в цій галузі торкаються практично кожного.

Купівельна спроможність грошей

Подібно тому як вартість усіх товарів виміряється через гроші, так і вартість грошей виміряється через інші товари. Та кількість товарів і послуг, яку можна купити на певну кількість грошей, і називається їх вартістю, чи купівельною спроможністю.

Між вартістю грошей і товарів існує зворотна залежність. Загальне правило тут таке: коли ціни ростуть, купівельна спроможність грошей падає, і навпаки, коли ціни падають, купівельна спроможність грошей росте.

Для виміру купівельної спроможності грошей застосовують спеціальні показники. У нашій країні публікують індекси оптових цін (тобто цін, по яких купують товари підприємства й організації) і індекси роздрібних цін (по яких населення купує товари в роздрібній торгівлі). Розрахунок таких індексів досить складний, тому що вони показують зміну цін не на окремі товари, а на їх сукупність, тобто загальний рівень цін. Якщо, наприклад, індекс роздрібних цін у 1990 р. складав 110 стосовно 1985 р., прийнятому за базовий, то це значить, що загальний рівень роздрібних цін у 1990 р. виріс на 10% у порівнянні з 1985 р. (110 — 100). Якби індекс складав 95%, то це означало б, що роздрібні ціни в середньому упали в порівнянні з 1985 р. на 5%.

Інший показник — це індекс цін на споживчі товари і послуги, інакше названий індексом вартості життя. Процедура його розрахунку ще складніше. Насамперед складається так званий споживчий кошик, тобто визначається набір основних товарів і послуг, споживаних населенням. Розраховується індекс цін щодо кожної товарної групи. Потім методом опитувань визначається частка кожного з цих товарів у споживчих витратах сім’ї. Загальний індекс обчислюється як середньозважений з індексів цін по кожній групі споживчих товарів, тобто з урахуванням частки в споживчих витратах сім’ї. Простіше кажучи, індекс цін, наприклад, на продукти харчування збільшується на частку продуктів харчування у витратах сім’ї, до нього додається індекс цін на житло, помножений на частку витрат на житло в споживчих витратах, і т. ін.

Нарешті, величина, зворотна індексу вартості життя (одержувана розподілом 100 на цей індекс), називається індексом купівельної спроможності грошей.

Інфляція

Коливання цін на окремі товари залежно від змін попиту і пропозиції — це один з проявів закону ринкової економіки. Як буде показано нижче, коливання загального рівня цін не суперечать законам ринку. Але як пояснити зростання цін, що триває протягом багатьох років, чи таке, що трапляється набагато рідше, або, наприклад, стійке їх зниження? Самі ці важко зрозумілі явища перетворилися з винятку у минулому - на правило сучасної економіки. Дляїх позначення економісти застосовують спеціальні терміни. Стійке тривале зростання загального рівня цін називають інфляцією, стійке тривале зниження його — дефляцією.

Протягом нинішнього сторіччя дефляційні періоди були рідкістю, інфляційні ж стали правилом. Зупинимося докладніше на розгляді останніх.