Зміст понять дисципліна, дисциплінарні відносини. Види дисциплінарних відносин, які мають місце в організації.

В межах різних відносин основними властивостями дисципліни називають різні характеристики.

Дисципліну також можна вважати функцією, елементом соціальної системи, засобом ефективного досягнення політичних, соціологічних, технологічних цілей, фактором розвитку системи.

Дисципліна — це рівень (високий, середній, недостатній) дотримання норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок — сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від людини.

В дисципліні виділяють дві сторони:

- об'єктивну (порядок, без якого не може існувати організація);

- суб'єктивну (виконання обов'язків, дотримання прав працівників).

За способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами — на економічну, політичну, фінансову, трудову і технологічну дисципліну.

Державна дисципліна передбачає порядок відносин, які встановлені державою, згідно з якими всі державні органи, організації, посадові особи і громадяни зобов'язані виконувати покладені на них завдання й обов'язки.

Державна дисципліна включає: фінансову, договірну, технологічну, планову, трудову дисципліну.

Трудова дисципліна — форма суспільних зв'язків людей у процесі виконання трудових функцій, з обов'язковим підпорядкуванням учасників певному розпорядку. Дисципліна вводить особистість у певний стереотип поведінки, що прийнятий і підтримується колективом організації.

Трудова дисципліна пов'язана з виробничою, технічною і виконавчою дисциплінами. Тому, трудова дисципліна — це виконання кожним працівником організації своїх функцій і обов'язків, дотримання встановлених вимог, правил та відповідальність за їх виконання.

Дисципліна на підприємстві, в установі чи організації є показником рівня організації, управління й морального клімату в колективі. В організації виділяють три види трудової дисципліни:

• виконавчу (чітке виконання кожним працівником своїх обов'язків, без прояву ініціативи та активності);

• активну (дотримання прав при виконанні обов'язків за принципом: дозволено все, що не заборонено законом. За таких умов працівнику надається можливість активно користуватись своїми правами);

• самодисципліну (виконання працівником своїх обов'язків, можливість проявляти активність, реалізувати свої права на основі самоуправління).

Основним завданням управління є виховання не виконавчої і не активної дисципліни, а самодисципліни. В кожній організації є можливість без особливих матеріальних затрат підвищити дисципліну на всіх рівнях управління нею і демократичним, законним шляхом навести порядок як в середині неї, так і у суспільстві в цілому.

Цього організація може досягти за допомогою таких заходів:

• змінити погляд на поняття «дисципліна» і «порядок»;

• ефективно використовувати методи управління дисциплінарними відносинами в колективі;

• підвищити дієвість контролю за виконанням завдань, обов'язків всіма працівниками організації;

• керівництву організації змістити акцент з примусу на заохочення і переконання, зацікавленість у результатах та мотивації праці;

• виховувати і розвивати самодисципліну як найвищу форму дисципліни;

• порушенням дисципліни вважати не тільки невиконання обов'язків, але й перевищення прав, що веде до порушення прав іншої людини.

Дисциплінарні відносини — це вторинна форма трудових відносин. За змістом дисциплінарні відносини поділяються на чотири види:

- охоронні,

- заохочувальні,

- виховні,

- організаційні.