Аудиторський ризик і його компоненти

Аудиторський ризик - це помилкове підтвердження аудитором вірогідності фінансової звітності, що при подальшій перевірці не підтверджена іншими аудиторами або контрольними органами. З іншого боку, аудитор може не підтвердити достовірну бухгалтерську звітність, що насправді є такою.

Нездатність аудита - це ситуація, коли аудитор дає неточний висновок після перевірки. Нездатність аудита може сприяти підприємницької діяльності, або, навпаки, заподіяти їй збитків. Така ситуація також уважається аудиторським ризиком.

Аудитор може зштовхнутися з обґрунтованими претензіями відносно якості проробленої їм роботи й надійності отриманих висновків, як з боку користувачів аудита, так і з боку суб'єкта, що перевіряється, інтересам і репутації якого несправедливо нанесений збиток. Цей вид аудиторського ризику називають підприємницьким ризиком або ризиком бізнесу.

На практиці звести аудиторський ризик до нуля нереально. Однак аудитор повинен прагнути до його мінімізації, планувати й проводити аудита так, щоб ризик неправильного судження був досить малий. Аудиторський ризик може бути обмірюваний або по шкалі пріоритетів як високий, середній, низький, або шляхом вирахування ймовірності від 0 до 1. По досвіду закордонної практики аудита цей ризик повинен бути мінімальним і становити 0, 001 або 1%. Якщо ризик оцінюється як високий, то необхідно одержати надійні аудиторські докази, провести більше ретельні дослідження, спланувати більші вибірки даних.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:

1. Внутрішньогосподарський ризик, під яким розуміють імовірність появи суттєвих перекручувань у даному бухгалтерському рахунку, статті балансу, однотипній групі господарських операцій економічного суб'єкта в цілому до того, як такі перекручування будуть виявлені засобами системи внутрішнього контролю. Ступінь внутрішньогосподарського ризику аудитор визначає по даним огляду особливостей бізнесу клієнта.

При оцінці внутрішньогосподарського ризики відносно балансу й звітності необхідно брати до уваги такі фактори:

особливості функціонування й поточного економічного становища в галузі, у якій діє економічний суб'єкт;

специфічні особливості діяльності, здійснюваної даним економічним суб'єктом;

чесність персоналу економічного суб'єкта, що здійснює керівництво й відповідального за ведення обліку й підготовку звітності;

досвід і кваліфікацію працівників, відповідальних за ведення обліку й підготовку звітності;

можливість наявності зовнішнього тиску на керівників і персонал економічного суб'єкта з метою досягнення за всяку ціну певних показників бухгалтерської звітності;

можливість контролю діяльності підприємства з боку його власників.

При оцінці внутрішньогосподарського ризику аудитор може використовувати дані аудита минулих років, переконавшись, що величини ризику, зроблені в попередньому році справедливі для даного року.

2. Ризик засобів контролю являє собою суб'єктивно певну аудитором імовірність того, що існуючі в економічного суб'єкта й застосовувані їм засобу системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю не дозволяють вчасно виявляти й виправляти порушення й перешкоджати їхньому виникненню.

Цей ризик характеризує надійність систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, як зворотну йому величину. Якщо ризик засобів контролю виміряється в %, то показник надійності одержують вирахуванням з 100% ризику засобів контролю. Надійність засобів контролю й ризик засобів контролю є взаємодоповнюючими категоріями:

високої надійності відповідає низький ризик;

середньої надійності відповідає середній ризик;

низької надійності відповідає високий ризик.

Оцінки системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта, контрольного середовища й окремих засобів контролю необхідно робити в три етапи:

загальне знайомство із системою внутрішнього контролю;

первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю;

підтвердження вірогідності оцінки надійності системи внутрішнього контролю.

Для оцінки ризику засобів контролю застосовується тестування засобів контролю, що повинне переконати аудитора в наступному:

системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю на підприємстві працюють надійно й здатні ефективно перешкоджати появі істотних перекручувань бухгалтерської звітності й виявляти їх;

засобу контролю працюють із однаковою ефективністю протягом усього звітного періоду.

Тестування засобів контролю містить у собі:

перевірку документів, що відбивають проведення фінансово-господарських операцій, і одержання у зв'язку із цим аудиторських доказів того, що засобу контролю функціонували належним чином;

опитування й спостереження, оформлення операцій з метою одержання аудиторських доказів функціонування засобів контролю у випадках, коли неможливо одержати прямі документальні підтвердження;

використання результатів інших аудиторських процедур для одержання даних про працездатність засобів контролю.

Чим більшою мірою аудитор довіряє засобам контролю економічного суб'єкта, тим більш ретельно він повинен їх тестувати. При оцінці ризику засобів контролю аудитор може використовувати дані аудита минулих років, переконавшись, що величини ризику, зроблені в попередньому році справедливі для даного року. Результати оцінки ризику засобів контролю аудитор повинен відбити в загальному плані аудита, а уточнюючі оцінки - у робочій документації по перевірці.

3. Ризик не виявлення являє собою суб'єктивно певну аудитором імовірність того, що застосовувані в ході перевірки аудиторські процедури не дозволять виявити реально наявні істотні окремо або в сукупності порушення. Цей вид ризику є показником ефективності і якості роботи аудитора, вона залежить від порядку проведення конкретної аудиторської перевірки, від кваліфікації аудиторів і ступеня їх попереднього знайомства з діяльністю економічного суб'єкта, що перевіряється.

Припустимий ризик не виявлення визначається на основі оцінки внутрішньогосподарського ризику й ризику засобів контролю:

високі значення внутрішньогосподарського ризику й ризику засобів контролю зобов'язують аудитора організувати перевірку так, щоб знизити ризик не виявлення й звести загальний аудиторський ризик до прийнятного значення;

низькі значення внутрішньогосподарського ризику й ризику засобів контролю дозволяють аудиторові допустити в ході перевірки більше високий ризик не виявлення й при цьому одержати прийнятне значення загального аудиторського ризику.

Перевірка повинна плануватися з урахуванням мінімізації ризику не виявлення шляхом:

модифікації застосовуваних аудиторських процедур зі збільшенням їхньої кількості й зміною їхньої суті;

збільшення витрат часу на перевірку;

підвищення обсягу аудиторських вибірок.

Міжнародними й національними нормами аудита передбачене моделювання аудиторського ризику. Орієнтовна його модель може бути представлена наступним алгоритмом:

Ра = Рв*Рк*Рн,

де Ра - прийнятний аудиторський ризик;

Р в - внутрішньогосподарський ризик;

Р к - ризик засобів контролю;

Р н - ризик не виявлення.

Прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського процесу, його інформаційного, методичного й кадрового забезпечення.