Розділ 8. Специфіка ділового спілкування, етики та норм дипломатичного протоколу в зарубіжних

країнах................................................................. 195

8.1. Дипломатія у країнах Європи............................. 196

8.1.1. Особливості англійської дипломатії.................. 196

Зміст ________________________________________________________ 7

8.1.2.Особливості французької дипломатії................. 199

8.1.3.Особливості німецької дипломатії..................... 204

8.1.4.Особливості італійської дипломатії................... 206

8.1.5.Особливості дипломатії малих європейських

країн..................................................................... 208

8.2. Особливості дипломатії деяких країн Північної

та Південної Америки......................................... 211

8.2.1.Особливості американської дипломатії............. 211

8.2.2.Дипломатія країн Латинської Америки.............. 214

8.3. Особливості дипломатії окремих країн Азії, Близь­
кого Сходу та Австралії...................................... 216

8.3.1.Японська дипломатія........................................... 216

8.3.2.Національні особливості китайської дипломатії.... 219

8.3.3.Особливості дипломатії Індії.............................. 220

8.3.4.Дипломатія арабських країн................................ 220

8.3.5.Особливості дипломатії Австралії..................... 224

Список літератури............................................... 227

Замість післямови......................................................................... 228

Список рекомендованої літератури............................................. 231

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять................ 237

Вступне слово

ВСТУПНЕ СЛОВО

Таємничо-загадкове слово " дипломатія", яке у більшості людей, кот­рим доводиться його чути, асоціюється з пишними балами під сяючими люстрами, з чарівними жінками у вишуканих вечірніх сукнях і елегант­ними чоловіками у смокінгах та фраках, з блиском коштовних прикрас і дзвоном кришталевих келихів, з комфортним, безтурботним і веселим життям. Справді, це теж має місце в житті дипломатів, але воно, образ­но кажучи, займає лише відсоток, а може, і його частку в загальному процесі складної, часом рутинної і не завжди безпечної дипломатичної служби. Ця служба, яка не обмежується ні часовими, ні просторовими рамками, вимагає постійного колосального напруження фізичних і ду­ховних сил, а якщо здійснювати її з душею, то і самопосвяти, свідомого відречення від того, чого би хотілось. Дипломати — заручники своєї професії, вони мусять усе своє життя робити не те, що їм хочеться, а те, що повинні; постійно бути готовими до різних випробувань, несподіва­них поворотів подій, мати мужність приймати самостійні, часто непрості рішення, не сподіваючись на чиюсь підтримку, бо отримати її інколи нема від кого, а деколи й бракує часу. Дипломати — кочівники, бо всю свою дипломатичну службу мусять кочувати світом, змінюючи не тільки регіони, а й країни, континенти; мріючи або навіть і маючи свій затиш­ний куточок на Батьківщині, жити в чужих помешканнях, де не завжди вдається комфортно облаштуватися. Дипломати змушені призвичаюва­тися до різних кліматичних умов, харчування, загального способу та укладу життя.

Як правило, жертвують своїми професійними кар'єрами дружини дипломатів, які практично ніколи не можуть працювати за набутою про­фесією, більшість з них присвячує себе лише родинам і вихованню дітей.

У складному становищі опиняються і діти дипломатів, які, залежно від ситуації, змушені навчатися в місцевих або міжнародних школах, які з переїздами батьків також доводиться міняти.

А ностальгія? Лише серце черствого і байдужого до всього і до всіх космополіта, манкурта не гризе постійна туга за близькими людьми, за рідним краєм, особливо, коли душею співпереживаєш усе те, що відбу­вається на Батьківщині, коли відчуваєш зверхньо-зневажливе ставлен­ня ситого і самозадоволеного (але далеко не мудрішого від пересічного громадянина власної Вітчизни) представника так званого світу західної демократії, всі проблеми якого полягають лише в тому, щоб, не дай Боже, з'їсти на сніданок не таку свіжу булочку чи зайвий грам холестерино­вого продукту, до рідної країни та її народу, який, переживши трагедії багатьох століть, несе сьогодні свій хрест на рідній землі або поневі­ряється на заробітках по усіх закутках сучасного глобалізовано-жор-стокого і безсовісно-байдужого світу.

Якщо зібрати все це разом, то не таким вже й солодким насправді є життя дипломата, хоча елементи екзотичної романтики в ньому при­сутні, а враження багаті настільки, наскільки різноманітна наша плане­та.

Дипломати від віків були, є і будуть, доки існуватимуть народи і дер­жави, доки актуальним буде міжнародне спілкування і міжнародні взає­мини; жодна, навіть найдосконаліша, електронна техніка не замінить тепла людського серця і людської душі, живого людського розуму.

Надзвичайний і Повноважний посол України Петро Сардачук

Розділ 1

ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПРОТОКОЛ —

ПОЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДИПЛОМАТІЇ

Поняття " дипломатичний протокол" бере свій початок від Віден­ського конгресу 1815 року, який, виходячи з засад легітимності, прий­няв цілу низку надзвичайно важливих рішень щодо встановлення в Європі нового порядку, порушеного французькою революцією та на­полеонівськими війнами. У засіданнях Конгресу брала участь велика кількість гостей: видатні політичні діячі, представники аристократії та генералітету, дипломати найвищих рангів. Щоб уникнути непорозумінь щодо місця і першості тих чи інших осіб, було встановлено єдиний по­рядок першості, який, на відміну від попереднього, базувався здебіль­шого на засадах звичаєвості і був оформлений у вигляді протоколу. З того часу в дипломатію і ввійшов термін " дипломатичний протокол".