Наукове підґрунтя дипломатичного протоколу

Дипломатичний протокол базується на таких чотирьох основних нау­кових дисциплінах: міжнародне право, дипломатичне право, соціоло­гія, історія.

Міжнародне право — це зведення правових засад, які регулюють відносини між державами, міжнародними організаціями, а також між цими суб'єктами, тобто між державами та міжнародними організація­ми. Основоположними принципами сучасного міжнародного права є: суверенна рівність держав, право народів на самовизначення, мирне розв'язання дво- і міжнародних спорів, мирне співіснування, міжнародна залежність у сучасному глобалізованому світі тощо.

Найголовнішим з них є, безумовно, принцип суверенної рівності держав. В умовах дипломатичної практики він проявляється в однако­вому трактуванні дипломатичних представництв різних країн (незалеж­но від важливості цих країн у сучасному світі) залежно від їхнього кла­су і рангу, дати вручення вірчих грамот або дати повідомлення про при­буття в країну для виконання місії, у безумовному дотриманні принципу альтернату при підготовці двосторонніх угод і договорів, у розсадці делегацій під час міжнародних форумів, підписанні міжнародних угод відповідно до алфавіту — англійського або французького. Отже, можна констатувати, що дипломатичний протокол, забезпечуючи порядок під час різних двосторонніх чи міжнародних урочистостей, опирається на принцип суверенності держав, зміцнює і закріплює його як основу світо­вого порядку.

Дипломатичне право є частиною міжнародного права, забезпечує і регулює більш вузьке поле його застосування, а саме — офіційну діяльність установ та людей, що здійснюють за кордоном зовнішню політику своєї держави, тобто дипломатичних установ та їхніх співро­бітників. До сфери дипломатичного права належать форми і зміст

Дипломатичний протокол — політичний інструмент дипломатії 43

міжнародного співробітництва, норми, які регулюють статус диплома­тичних місій, постійних представництв при ООН та інших міжнарод­них організаціях, спеціальних місій. До його сфери належать діяльність посольств, місій, консульств, торгово-економічних представництв (мі­сій), спеціальних місій, а також класи глав дипломатичних місій, ранги дипломатичних працівників, їхнє призначення і відкликання, агрема­ни, вірчі грамоти, мова дипломатичного спілкування та дипломатична кореспонденція. Отже, дипломатичне право і дипломатичний протокол взаємно тісно пов'язані, бо дипломатичний протокол утверджує міжна­родне право дотриманням міжнародної ввічливості, необхідної у відно­синах з представниками іноземних держав. Якщо відомий афоризм Сер­вантеса " Ніщо не дається нам так дешево і ціниться так дорого, як ввічливість" має загальнолюдський вимір, то для особи, яка має відно­шення до міжнародної діяльності, ввічливість — неодмінна норма по­всякденної діяльності, особливо у спілкуванні з людьми.

Опираючись на дипломатичне право, діє управління (відділ, служ­ба) дипломатичного протоколу — цей своєрідний інструмент дипло­матії, бо саме через нього посли та інші представники іноземних дер­жав встановлюють свої перші контакти з країною перебування; через це управління отримується згода на акредитацію глави місії, вирішується питання агреману та його передачі зацікавленій стороні; організовуєть­ся вручення вірчих грамот, проведення різного роду прийомів, обмін дипломатичною кореспонденцією тощо. Через управління дипломатич­ного протоколу посли і співробітники дипломатичних представництв отримують, відповідно до свого статусу, спеціальні посвідчення, які да­ють право користуватися належними їм привілеями та імунітетами. Вся протокольна діяльність базується тільки на засадах дипломатичного права і відбувається з дотриманням принципів міжнародної ввічливості. Для успішного вирішення протокольних питань необхідні досконалі знання дипломатичного права, але в житті нерідко трапляється і так, що важко встановити чітку межу, де закінчується дипломатичне право, а починається дипломатичний протокол, тому треба мати глибокі тео­ретичні знання права і добрі, перевірені життям, навики дипломатич­ного протоколу.

Тісно пов'язана з дипломатичним протоколом і соціологія — наука про суспільство, закономірності його розвитку, зв'язок між індивідуу­мами та соціальними групами. До сфери дипломатичного протоколу

Розділ 1

відносять співробітництво між людьми, які належать до різних країн, представляють різні політичні системи, а, отже, тут є благодатне поле для діяльності соціологічної науки. Соціологія вивчає настрої людей, форми їхньої поведінки в різних ситуаціях чи під впливом важливих історичних подій, як в окремих соціальних групах, так і в регіонах, краї­нах. Результати соціологічних досліджень дозволяють краще зрозуміти ситуацію в країні, різних соціальних групах, реально їх оцінювати та робити правильні висновки, враховуючи місцеву специфіку.

Ще однією науковою дисципліною, яка досить тісно пов'язана з дип­ломатією та дипломатичним протоколом, є історія. Знання суспільно-політичних та соціально-економічних проблем в історичному викладі, історії форм та методів дипломатичних відносин та їхньої важливої скла­дової—дипломатичного протоколу допомагають глибше збагнути фор­ми та методи сучасної дипломатії, оскільки своїми коренями вона сягає далекого минулого. Так, з історії ми можемо довідатися про перші по­сольства й укладені ними угоди чи договори, про виникнення постійних дипломатичних місій і становлення багатосторонньої дипломатії; як визначалася першість дипломатичних представництв у минулому, і що спричинилося до встановлення дипломатичних класів та рангів, у ре­зультаті яких суспільних змін на нових принципах почав здійснюватися церемоніал в'їзду посла та вручення ним вірчих грамот. З історії може­мо довідатися, як упродовж століть формувалася дипломатична мова, змінювалася система привілеїв та імунітетів. Історія пояснює похо­дження актуальних нині звичаїв, показує, які зміни вони пройшли, до­помагає краще зрозуміти суть нинішнього дипломатичного протоколу.

Отже, ці чотири наукові дисципліни, про які йшла мова вище, свід­чать про історичну тяглість дипломатичного протоколу та його тісний зв'язок з сучасними гуманістичними ідеями, про його нинішню акту­альність. Незважаючи на спрощення міжлюдських стосунків у сучасну епоху внаслідок незворотних суспільних змін, дипломатичний прото­кол продовжує бути потрібним, бо без застосування його перевірених віками принципів дипломатія зазнала би багато труднощів. Диплома­тичний протокол був і залишається політичним інструментом дипло­матії, і його в жодному випадку не можна відкидати.

Дипломатичний протокол — політичний інструмент дипломатії 45