Зразок особистої ноти про вручення вірчих грамот посольство України

м._______________ " ____ " 200________ року

Шановний пане Посол,

Маю честь повідомити, що_____ червня 200___ року я вручив Його Високо­
поважності пану Президенту____ вірчі грамоти, якими Президент

України Л. Кучма акредитує мене в якості Надзвичайного і Повноважного По­
сла в______________.

Виражаючи своє задоволення тим, що покликаний таким чином підтримувати з Вами офіційні і особисті контакти, що будуть відповідати дружнім відноси­нам, які існують між нашими державами, прошу Вас, пане Посол, прийняти запевнення у моїй вельмивисокій повазі.

Пану [прізвище]

Надзвичайному і Поважному Послу

[особистий підпис]

До речі, текст ноти може коригуватися залежно від стану відносин з країною посла, якому вона надсилається.

Дипломатичне листування постійно розвивається і відходить від традиційних норм. У нинішніх умовах динамічного світового розвитку, у спілкуванні глав держав та урядів, міністерств закордонних справ усе більше утверджується практика обміну особистими листами, послан­нями з найважливіших проблем світової політики. З формальної точки зору, ці документи можна зарахувати до категорії особистих нот, але, зважаючи на високе становище як відправника, так і отримувача, а та­кож на важливість змісту цих документів, їх прийнято виділяти в окремий вид дипломатичного листування. У цих документах, як і в особистих нотах, витримуються протокольні звернення і заключний комплімент, наприклад: " Вельмишановний пане Президент" і закінчення " З повагою" або " З глибокою повагою".

Найпоширенішим документом дипломатичного листування в су­часному світі є вербальні ноти, за допомогою яких міністерства

Розділ 4

закордонних справ і посольства ведуть між собою офіційні діалоги. Ра­ніше, за свідченням англійського дипломата Е. Сатоу, перевага надава­лася особистим нотам, бо вербальна нота вважалась " досить сухою за тоном" [4, с 76].

Сьогодні ж вербальні ноти використовуються широко, особливо у двосторонніх відносинах. У них викладаються найрізноманітніші про­блеми політичного, економічного, науково-технічного, гуманітарного характеру. Вербальними нотами здійснюються запити про візи, повідом­ляється про дорожньо-транспортні пригоди за участю співробітників посольств, доводиться до відома посольств інформація представниць­кого (протокольного) характеру (про організацію поїздки дипломатів по країні, про запрошення дипломатів на найрізноманітніші заходи — з нагоди національних свят, Нового року, зустрічі з керівником держави тощо).

Вербальні ноти застосовуються для оформлення домовленості щодо розв'язання найрізноманітніших проблем двосторонніх відносин. Текст вербальних нот складається від третьої особи, друкується на нотному бланку, має вихідний номер і дату відправлення, після тексту ставиться печатка МЗС або дипломатичного представництва, нота не підписуєть­ся. Надзвичайно важливо, щоб зображений на печатці герб мав правиль­не положення. Глави деяких дипломатичних місій у кінці тексту вербаль­ної ноти або на печатці ставлять свої ініціали. Хоча це і не є обов'язко­вим, проте в багатьох країнах така практика розповсюджена і вважається бажанням надати документові особливої ваги.

Вербальна нота розпочинається компліментом із зазначенням повної назви відправника й отримувача: " Міністерство закордонних справ Укра­їни засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ, Посольству (Республіки Польща) і має честь повідомити..." і далі за текстом, а за­кінчується компліментом із скороченою назвою: " Міністерство корис­тується цією нагодою, щоб поновити Посольству запевнення в своїй глибокій повазі".

Якщо вербальна нота міністерства є відповіддю на ноту посольства,
то вона розпочинається так: " Міністерство закордонних справ України
засвідчує свою повагу Посольству Республіки Болгарія у зв'язку з но­
тою Посольства №___ від (число, місяць), має честь повідомити на­
ступне...".

Дипломатичне листування