Документи внутрішньовідомчого листування

Як уже мовилося вище, дипломатичні документи поділяють на до­кументи дипломатичного (зовнішньодипломатичного) та внутрішньо­відомчого листування.

Документи внутрішньовідомчого листування — це документи, що стосуються зв'язку закордонних дипломатичних представництв з Цен­тром і включають у себе листування з МЗС та іншими державними, рідше недержавними, структурами з конкретними проблемними відносинами з країною перебування або у багатосторонніх міжнародних відносинах.

У свою чергу, документи внутрішньовідомчого листування умовно можна поділити на документи, що стосуються лише свого відомства, і документи міжвідомчого листування. До тих, які готуються для вико­ристання в роботі лише свого відомства, належать службова і доповід­на записки.

Службова записка — це форма службового документа, яким дипло­мат інформує керівництво дипломатичної установи про події та факти, що мали місце або відбудуться в найближчому майбутньому і матимуть безпосередній або опосередкований вплив на діяльність закордонної установи, і вносить відповідні пропозиції.

Доповідна записка — це форма службового документа, в якому дипломат інформує про виконану роботу чи про ситуацію, що склала­ся у зв'язку з виконанням дорученого завдання.

Документи дипломатичного представництва для внутрішніх потреб, а також для відправлення в Центр можна поділити на такі групи:

— інформаційно-довідкові матеріали;

— звітна документація;

— листування з консульських питань;

— листування з приводу планування роботи та кадрових питань;

— листування з адміністративно-господарських та фінансових пи­тань;

— листування з МЗС та іншими відомствами й установами України стосовно запитів цих установ та окремих громадян.

Дипломатичні документи внутрішньовідомчого характеру диппред-ставництва за кордоном надзвичайно різноманітні і відображають ши­року палітру його діяльності. Таким засадничим документом можна вважати інформаційну довідку про країну перебування або, як її ще називають, " довідку по схемі". Довідка про країну перебування містить стислу характеристику її політики, економіки, культури, державного устрою, преси, партій, інформацію про геополітичне становище, короткі відомості з історії тощо.

У довідці подається інформація з проблем внутрішньополітичної ситуації: характеристика правлячих партій, угрупуваннь, коаліцій; сто­сунків між гілками влади (законодавчою, виконавчою, судовою); гост­рих питань поточного моменту як політичного, так і економічного плану;

5 4-619

Розділ 4

Дипломатичне листування

місця України в зовнішньополітичній стратегії країни перебування тощо. Розширена довідка (до 20 сторінок) має внутрішньовідомчий характер і як документ для службового користування стосується обмеженого кола користувачів.

Для широкого використання готується загальна довідка (до 5 сто­рінок), у ній подають тільки схематичні відомості, без розкриття спе­цифічних, гострих проблем і оцінок. Ці довідки повинні постійно онов­люватися найактуальнішими матеріалами. Довідки, як правило, скла­даються на окремих аркушах, щоб їх можна було оперативно замінювати, не переробляючи всього документа.

Другим за значенням інформаційним документом є довідка щодо стану двосторонніх відносин, яка включає розділи про:

— умови і цілі розвитку двосторонніх відносин;

— хронологію контактів між керівниками держав (президентами, головами парламентів, прем'єр-міністрами, міністрами закордонних справ);

— стан договірно-правової бази (існуючих документів і тих, що го­туються до підписання);

— стан торговельно-економічного і науково-технічного співробіт­ництва, діяльність міжурядових комісій, змішаних консультативних та робочих груп;

— стан співробітництва в гуманітарній сфері (наука, освіта, культу­ра, охорона здоров'я), а також проблеми національних меншин, спе­цифіку релігійного життя.

Матеріали цієї довідки можуть містити специфічні відомості щодо регіонального співробітництва, проблем стосунків, включаючи історич­ний аспект.

У цілому, ця довідка є оперативним документом і повинна постійно оновлюватися з урахуванням конкретної ситуації.

У процесі діяльності дипломатичного представництва готуються й інші тематичні довідки та інформації, які дають оцінку тієї чи іншої сфери життя і діяльності країни перебування, особливо в контексті мож­ливого розвитку подій та їхнього впливу на відносини з Україною.

Біографічні довідки про політичних і державних діячів країни пере­бування містять, як правило, хронологічні дані основних подій в їхньому

житті, службовій кар'єрі, участі у виборчих органах. Тут же міститься інформація про вчений ступінь, сімейний стан, володіння мовами, про особисті уподобання та хобі.

У принципі, якихось усталених правил підготовки довідково-інфор­маційних матеріалів не існує, але для них характерна одна вимога — чіткість, зрозумілість і послідовність викладу, висвітлення всіх найваж­ливіших аспектів проблеми і, що найголовніше, об'єктивність.

У довідці повинні бути викладені причини виникнення проблеми, логічний розвиток її вирішення до моменту завершення, з урахуванням часу підготовки документа. Для роботи з матеріалами такого роду вико­ристовується як офіційна, так і неофіційна документація країни пере­бування, матеріали бесід, стенограми виступів державних і політичних діячів, парламентські протоколи, документація громадських організацій і політичних партій. Можуть також використовуватися наукові праці, монографії, дисертації, картографічні матеріали та ін. При підготовці довідкових матеріалів бажано посилатися на джерела інформації, над­то у тих питаннях, які мають якусь особливу вагу.

Як свідчить власний досвід, дуже корисним буває обговорення окре­мих тематичних довідок на референтських нарадах або у " вузькому колі", залежно від специфіки теми, що викладається у довідці.

У закордонних дипломатичних представництвах одним із оператив­них інформаційних документів, що готуються прес-аташе, є огляди преси, які бувають трьох видів:

— оперативний — містить інформацію про всі виступи місцевих ЗМІ щодо України, її внутрішньої і зовнішньої політики, відображає став­лення до керівництва держави;

— тематичний — висвітлює певну тему публікацій і передач місце­вих ЗМІ у певному часовому відрізку, надсилається для використання в територіальних управліннях;

— " Україна на сторінках і в передачах ЗМІ" — інформаційно-ана­літична довідка узагальнюючого плану (готується, як правило, не мен­ше двох разів на рік).

Огляди преси повинні бути максимально стислими і відображати найголовніше щодо внутрішньої і зовнішньої політики України або подій, до яких у даний момент привернута увага міжнародної громад­ськості.

Розділ 4

Дипломатичне листування

Особливо важливі та цікаві публікації доцільно перекладати пов­ністю і надсилати за призначенням як до управління інформації, так і до відповідного функціонального або територіального управління. Наз­ви видань необхідно подавати українською транскрипцією.

Окрім огляду преси, в кожному дипломатичному представництві повинна вестись хроніка найважливіших подій, до якої, як правило, включаються візити, переговори, конференції і симпозіуми; перерахо­вуються основні питання, які на них вирішувалися або розглядалися. Хроніка, подібно до інших дипломатичних документів, має бути стис­лою і чіткою.

До інших інформаційно-довідкових матеріалів належать анотації окремих книг, брошур, переклади статей, записи текстів цікавих теле-і радіопередач, огляди парламентських дебатів, різноманітні статистичні дані, які можуть містити актуальні інформаційні матеріали про зовніш­ню і внутрішню політику країни перебування, її державних, політич­них та громадських діячів, про інші події, що так чи інакше мають до-тичність до України, впливають на її імідж або відносини з нею.

Наступним важливим блоком документів, що готують у кожному дипломатичному представництві, є зовнішня документація, до якої на­лежать:

— річний і піврічні політичні звіти;

— політичні листи;

— звіти дипломатів про поїздки країною перебування;

— консульські звіти;

— звіти інших українських представництв за кордоном.

Річний політичний звіт дипломатичного представництва за кордо­ном (основний документ про роботу за рік)—це сконцентрований аналіз стану двосторонніх відносин у різних площинах (політичній, еко­номічній, гуманітарній, військовій), роботи представництва із забезпе­чення інтересів країни та захисту прав громадян України та юридичних осіб, прогноз розвитку відносин на найближчу перспективу, узагаль­нення зробленого та пропозиції на майбутнє.

Структуру річного політичного звіту, а також його обсяг визначає спеціальна інструкція, яка складається в МЗС.

До підготовки річного політичного звіту висувається низка принци­пових вимог, які повинні обов'язково враховуватися:

1) має бути дана оцінка виконання пріоритетних завдань двосто­ронніх відносин по стратегічних напрямах зовнішньополітичної діяль­ності України;

2) викладаються лише фактичні матеріали, лаконічно і без зайвих коментарів та роздумів;

3) повинен бути чітко структурованим згідно з інструкцією та вимо­гами МЗС, складатися з цільних блоків, які мають подаватися, виходя­чи зі значущості подій чи заходів та їхнього хронологічного порядку;

4) між планом роботи за звітний рік, самим звітом і планом роботи на наступний період повинен існувати органічний зв'язок, оскільки в цьому полягає послідовність і спадковість у діяльності та реалізації зовнішньої політики України.

Окремим блоком у цьому звіті подаються матеріали про фінансово-господарську діяльність дипломатичного представництва. Додатки до річного звіту посольства:

— результати виконання плану роботи (у формі спеціальної таблиці);

— хроніка двосторонніх контактів з країною перебування за звітний період (дата й основна мета зустрічей глав держав, урядів, парламентів, міністрів закордонних справ, назви і дати укладених документів);

— перелік чинних міжнародних угод між Україною і країною пере­бування в хронологічному порядку відповідно до дати набуття чинності;

— " облікова картка" забезпеченості умов роботи кадрів диплома­тичних представництв і консульських установ України за кордоном;

— відомості про звільнення диппредставництва України від сплати податку на додану вартість у звітному році.

Річний звіт готується впродовж кількох останніх місяців поточного року з метою поглибленого аналізу та осмислення діяльності диппред­ставництва за звітний період.

Річні звіти ретельно аналізують у відповідних підрозділах МЗС, ви­ходячи з них, можуть готуватися висновки і пропозиції для Адміністрації Президента України, Парламенту та Уряду, міністерств та відомств.

У територіальних управліннях готуються висновки по звітах, які за підписом державного секретаря або його заступника, що є куратором цього управління, надсилаються до диппредставництв для обов'язко­вого обговорення на референтських нарадах. У цих висновках дається оцінка оперативної і довідково-інформаційної роботи представництва,

134 Розділ 4

робляться відповідні зауваження з того чи іншого розділу звіту і, що найголовніше, уточнюються конкретні цілі й завдання для персоналу представництва на майбутній рік з урахуванням внесених висновків і пропозицій, а також думки Центру.

Піврічний звіт складається за аналогічною схемою. У ньому дається оцінка найважливіших політичних і економічних подій за звітний пе­ріод, їхнього впливу на стан двосторонніх відносин. У піврічному звіті не подаються матеріали про фінансово-господарську діяльність та ро­боту з кадрами. У цих звітах пропозиції носять здебільшого оператив­ний характер з урахуванням реальної ситуації поточного періоду. Як і річний, піврічний звіт також є результатом колективної діяльності, але більш прикладного характеру.

По завершенню року в посольствах готуються звіти по роботі з кад­рами, де дається загальна оцінка кадрової ситуації в диппредставництві, оцінка морального клімату в колективі, укомлектованості штату і про­позиції щодо підвищення працівників у посадах та рангах. На завер­шення відрядження на кожного співробітника диппредставництва го­тується розгорнута характеристика з пропозиціями щодо його можли­вого використання в роботі.

Політичні листи чи політичні записки готуються при потребі до­повісти Центру про важливі події, які сталися в країні перебування і мали вплив на стан політичної ситуації в ній, а також двосторонніх відносин. Для політлистів характерні: важливість теми, своєчасність інформації, глибокий і всебічний її аналіз, обов'язкові пропозиції чи рекомендації щодо дій своєї країни у тому чи іншому напрямі двосторонніх відно­син. Тому політлисти та політзаписки є суттєвим і логічним доповнен­ням річних та піврічних звітів, а інколи можуть і заміняти піврічні звіти.

Готуються також звіти дипломатів (насамперед, керівного складу) про поїздки по країні перебування, в яких викладається зміст бесід і характер зустрічей, дається оцінка політичної та економічної ситуації в регіонах, робляться висновки і вносяться пропозиції. Ці документи використовуються для підготовки інформаційно-довідкових матеріалів, річних і піврічних планів.

Окремі звіти складають представники інших відомств (МВС, Держ-митслужби, Міноборони), які представлені в посольстві, ці матеріали

Дипломатичне листування

також використовуються при складанні звітів про роботу посольства в цілому.

Важливими аналітичними документами інформаційно-довідкового характеру є звіти за підсумками візитів глави держави (глави уряду, міністра закордонних справ), в яких стисло відображаються результати візиту, відпрацьовуються рекомендації з розвитку двосторонніх відно­син, вносяться пропозиції щодо практичної реалізації досягнутих до­мовленостей.

Звіт за підсумками візиту складається зазвичай з трьох основних частин:

— оцінки вибраної дати і терміну візиту, хронології зустрічей, за­гальної оцінки візиту, виходячи з реалізації його концепції;

— ґрунтовного аналізу виконання кожного з розділів візиту: ділової частини, інформаційного та протокольного забезпечення, організацій­них заходів;

— висновків і пропозицій щодо активізації двосторонніх відносин і підвищення їхньої ефективності.

Досить обсяговим у роботі кожного посольства є листування з кон­сульських питань: візової підтримки, громадянства, витребування і ле­галізації документів громадянського стану, захисту прав громадян Укра­їни тощо.

Диппредставництва ведуть листування з Центром щодо перспектив­ного і поточного планування роботи у розрізі тісної її координації з пла­нами Центру в кадрових питаннях, особливо що стосується ротації, штатного розпису тощо.

Окремо слід виділити листування між дипломатичним представниц­твом і Центром з питань адміністративно-господарської та фінансової діяльності (фінансова звітність, проблеми матеріально-технічного за­безпечення, нормативні документи).

Багато уваги кожне представництво приділяє листуванню з іншими відомствами й установами України за їхніми запитами, а також за запи­тами окремих громадян, що стосуються насамперед економічних і пра­вових проблем, а також конкретних життєвих потреб громадян Укра­їни.

Розділ 4

Дипломатичне листування

4.4. Вимоги до документів дипломатичного листування

Документи в системі МЗС готуються українською мовою, однак з представництвами зарубіжних держав листування ведеться мовою ак­редитуючої країни або, найчастіше, — англійською.

До зовнішньодипломатичних документів (вербальні й особисті ноти, особисті листи, пам'ятні записки і меморандуми, заяви та комюніке), як і до документів внутрішнього, службового листування (доповідні записки, циркулярні листи, довідки та інформації, записи бесід тощо) ставляться єдині вимоги: грамотність, чіткість викладу, правильне ви­ділення головного змісту, переконлива аргументація, логічна послі­довність тощо. Дипломатичні документи не повинні перевантажуватись надмірним фактичним і цифровим матеріалом; якщо вони викликають особливий інтерес, то подаються у вигляді додатків або таблиць. Усі матеріали, що йдуть у додатках, повинні мати посилання на джерело.

Особливо ретельно повинна готуватися й опрацьовуватися зарубіж­на кореспонденція, тому що документи, які надсилають іншим держа­вам, виправити практично неможливо, а це означає, що навіть незначні на перший погляд помилки або неточності можуть мати непрогнозо-вані наслідки. Відомо немало випадків, коли через випадкові або й сві­домі неточності у документі виникали неприємні казуси та інциденти в міжнародних відносинах. Будь-яка неточність применшує цінність до­кумента, а іноді й ставить під сумнів увесь його зміст. Про якісь правки в дипломатичному документі не може бути й мови, а тому у цій справі необхідна ретельна підготовча робота.

Мова дипломатичних документів — це специфічна професійна мова, вона повинна бути простою і лаконічною, при цьому надзвичайно рідко допускається вживання порівнянь та епітетів, хоча майстерно підібра­ний художній образ може підсилити виразність документа.

Особливість дипломатичної мови полягає, за англійським прислів'ям, у майстерності " висловити найогидніші речі в приємних виразах". При­клади цієї мови наводить Г. Нікольсон:

Звичайно, не всі ці вирази дослівно застосовуються, але про них треба пам'ятати, бо дипломати-професіонали і нині часто послуговуються цією " напівезопівською мовою", що маскує справжню думку автора.

Інший приклад наводить російський дипломат О. Ковальов у своїй книзі " Азбука дипломатии". Ось як, на його думку, можуть фіксуватися результати переговорів з урахуванням розставлених акцентів:

Сторони єдині в тому...

Сторони вирішили почати найближчим часом переговори (про те-то)...

Була визнана доцільність і своєчасність того...

Сторони визнали необхідним...

Було досягнуто згоди про доцільність...

Сторони визнали корисним здійснення (таких-то кроків)...

Сторони дотримуються думки...

У ході обміну думками виявилися близькість чи збіг поглядів (з та­ких питань, з широкого кола питань)...

Сторони домовилися спільно розглянути і розробити (такі-то захо­ди, плани співробітництва тощо)...

Сторони висловили готовність...

Сторони погодилися щодо важливості того...

Було виражено обопільне прагнення...

Розділ 4

Дипломатичне листування

Сторони висловили свою впевненість... Сторони підкреслили велике значення... Розгляд (таких-то питань) дозволив констатувати... [2, с. 25].

З наведеного переліку видно, яка широка градація ступеня згоди і збігу чи подібності поглядів: від простого викладу поглядів до повно­го узгодження позицій.

Що означає така мова, для чого вона потрібна? По-перше, для су­спільної думки — вона зберігає під час переговорів і вирішення питан­ня атмосферу спокою, по-друге, дає можливість почати переговори з від­носно сприятливих стартових позицій і, по-третє, дає можливість при вирішенні питання кожному з урядів " зберегти обличчя" та уникнути загострення обстановки [3, с 432—454].

З іншого боку, не слід вважати, що мова дипломатичних докумен­тів — це набір штампів, навпаки, вона повинна впливати на почуття читача і залишати в його пам'яті виразний слід.

Величезне значення при складанні дипломатичного документа має правильність написання імені, прізвища і титулу адресата. Вони повинні точно відповідати записам в офіційних документах. При цьому не до­пускаються жодні, здавалось би, на наш погляд закономірні скорочен­ня. До прикладу, повний титул глави Малайзії звучить так: Його Ве­личність Султан Азлан Шах, Верховний Глава Малайзії, Аконг Малайзії, а глави держави й уряду Брунею-Даруссалам — Його Величність Сул­тан Сер Муда Хассанал Болкіах Муіззадін Ваддаулах Султан і Глава держави, Прем'єр-міністр Брунея-Даруссалам.

Цікавим у цьому сенсі є приклад з часів царювання Олексія Михай­ловича (1629—1676), який сам активно займався міжнародною політи­кою і не давав спуску своїм підданим. Так, під час переписування одно­го з документів, через неуважність було пропущено слово " государь". Цар одразу відіслав листа боярину Ордин-Нащокіну, який відав тодішнім відомством зовнішніх зносин — Посольським приказом:

" Апреля в 19 день писал есте к нам, а в отписке вашей в первом столбце прописано, где было надобно прописать нас, великого госуда­ря, и написали великого, а государя не написано. И то вы учинили не остерегательно, и к вам ся наша грамота придет и вы б впредь в отпис­ках своих и во всяких наших делах, которые будут на письме, наше, великого государя, именование и честь писали с великим остерегатель-ством.

А вы, дьки, вычитали б всяки письма сами не по единожды и выс­матривали б гораздо, чтоб впредь в ваших письмах таких неосторожно-стей не было.

А подьячему Гришке Котошихину, который тое описку писал, веле­ли б есте зато учинить наказание — бить батоги" [1, с. 80].

Сьогодні, на щастя, батогами помилок не виправляють, але неохай­них у підготовці дипломатичних документів очікують неприємності, які також можуть мати досить серйозні наслідки.

У роботі із підготовки дипломатичних документів велике значення має оперативність. Часто навіть ретельно складений документ втрачає свою вагу і значення, якщо він підготовлений із запізненням, і не­обхідність у ньому практично зникла.

Перекладений з іноземної мови документ необхідно подавати у су­проводі оригіналу, а у разі різночитання — мати кілька близьких за змістом до оригіналу варіантів перекладу.

Дипломатичні документи повинні мати і бездоганний зовнішній ви­гляд. Вони друкуються на папері вищого гатунку, як правило, формату А-4. При написанні чистовика не допускаються підчистки чи виправ­лення, текст має бути красиво відформатований по всьому аркуші. Пе­чатка повинна стояти в нижній частині документа.

Відомі історичні випадки, коли навіть сам папір документа ніс пев­не смислове навантаження. Так, 1915 року Японія висунула Китаю уль­тиматум — так звану двадцять одну вимогу, в якому йшлося про грабіж­ницькі претензії до нього. Президент Китаю Юань Шикай не поспішав з відповіддю. Обурений тактикою китайців посол Японії порадив їм пильніше приглянутися до паперу, на якому був надрукований ультима­тум. Там чітко проглядались, якщо піднести до світла, зображені водя­ними знаками силуети військових японських кораблів. Натяк був більш, ніж прозорим [1, с 82].

Отже, писане слово в дипломатичній практиці може бути і добрим союзником, і злим ворогом. Коли воно вміло підібране, використане своєчасно і до місця, то може допомогти тим, хто вагався, стати на ваш бік, роз'яснити їм вашу позицію, а в кінцевому підсумку — підтримати вас. Грамотно підібрані слова і вирази роблять дипломатичний доку­мент більш переконливим, чітким і можуть принести бажані результа­ти. Слід завжди пам'ятати старе, але мудре народне прислів'я " Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш".

140 _____________________________________________________ Розділ 4

Для кожного дипломатичного документа надзвичайно важливим є зміст і форма. Тому заслуговує на увагу техніка його складання, яка вимагає безумовного врахування багатьох факторів. Важливо визначи­ти, на що звернути особливу увагу, а що взагалі пропустити, яким аргу­ментам надати перевагу, враховуючи при цьому контраргументи парт­нера. Складання дипломатичних документів вимагає великих і ґрунтов­них професійних знань та значного дипломатичного досвіду.

Дипломатія України, будучи порівняно молодою, активно застосо­вує весь арсенал форм дипломатичного листування для забезпечення миру і стабільності в Європі та світі, а її політичні пропозиції і конк­ретні ідеї знаходять все більше розуміння і підтримки.

Список літератури

1. Борунков А. Ф. Дипломатический протокол России. — ML, 2000.

2. Ковачёв А. Азбука дипломатии. — М., 1993.

3. Попов В. И. Современная дипломатия: Теория и практика. — М.:

Научная книга, 2000.

4. Сатоу Э. Руководство по дипломатической практике: Пер. с англ. —

М., 1947.

—

Розділ 5

ДИПЛОМАТИЧНІ ПРИЙОМИ

Однією з форм ділового спілкування є прийоми. Це не що інше, як зібрання запрошених офіційних представників держави, ділових осіб, партнерів, колег по службі, однодумців, друзів, просто знайомих у пев­ному місці, в конкретний час, з певною метою. Розрізняють прийоми, пов'язані із запрошенням представників певних установ, організацій, фірм, їх організовують з метою розвитку ділових контактів і дружніх зв'язків та отримання додаткової інформації або проведення попередніх виробничих консультацій.

Ділові офіційні прийоми влаштовуються з нагоди національного свята, річниці, знаменної події, на честь перебування в державі інозем­ної делегації, при відкритті представництв фірми. Приводом для світ­ських неофіційних прийомів можуть бути різноманітні події: націо­нальні, місцеві, фахові свята, дні народження, весілля чи театральні прем'єри.

До будь-якого прийому потрібно спеціально готуватися і тим, хто запрошує (господареві), і запрошеним (гостям). Чим чисельніший при­йом, тим раніше слід запросити гостей, щонайменше за 10 днів.

Прийоми, які організовуються дипломатичними представництвами, сприяють встановленню, підтримці і розвитку контактів посольства з країною перебування. На таких прийомах іноземні дипломати пояс­нюють політику своїх країн, отримують інформацію про країну пере­бування, обмінюються думками щодо важливих міжнародних подій. Ко­ристь такого обміну інформацією залежить від досвіду та дипломатичного мистецтва кожного співрозмовника. На прийомі доводиться зустріча­тися і спілкуватися з великою кількістю людей різних прошарків су­спільства. Все це є продовженням службової діяльності, і до цього тре­ба бути добре підготовленим: подумати, з ким про що говорити, з ким познайомитися, кого представити тощо. Більше того, потрібно буде

142 Розділ 5

відповідати на запитання співрозмовників, що зацікавлені отримати інформацію.

Англійський дипломат Е. Сатоу, відповідаючи на запитання, що таке дипломатія, говорив: " Це застосування розуму і такту з метою розвитку офіційних відносин між урядами незалежних держав". Цим самим він підкреслював, що для дипломата є важливим не лише його знання, здібності, розум, а і такт — вміння себе тримати та поводитися. Хоча відчуття такту, деякою мірою, є інтуїтивним, його можна розвинути у собі і через опанування різноманітних норм поведінки, які застосову­ються у сфері спілкування на дипломатичному рівні. Ці норми відобра­жає протокол та дипломатичний етикет. І сьогодні точаться дискусії на тему: протокол — це політичний інструмент чи атрибут держави. Тра­диції проведення прийомів були започатковані ще в глибоку давнину. Гостинність була і залишається важливим показником честі і достоїн­ства народу та держави. Держави оберігають історичні традиції прийо­мів гостей як символи миру і добрих відносин.

5.1. Види дипломатичних прийомів