Проаналізуйте страйковий рух робітників на рубежі ХІХ ХХ ст.

1885 рік розпочався Морозівським страйком. Нікольська мануфактура Тимофія Морозова (поблизу Орєхово-Зуєва) була найбільшою бавовняною фабрикою в Росії.. З настанням кризи на мануфактурі п'ять разів знижувалася заробітна платня. Різко зросли штрафи, що досягали до 24 коп. із заробленого рубля. Керівниками страйку стали Петро Мойсеєнко і Василь Волков.

Страйк розпочався вранці 7 січня. Керівникам не вдалося утримати свавілля ткачів, що застрайкували. До ночі того ж дня в Орєхово-Зуєво прибули війська. На фабрику приїхав губернатор. З натовпу, що оточив головну контору, вийшов Волков і запропонував попередньо розроблені вимоги. Йшлося про підвищення заробітної платні і впорядкування штрафів. Робітники вимагали, щоб адміністрація попереджувала про звільнення за 15 днів. Під час переговорів Волков був заарештований. Обурений натовп кинувся його звільняти. Відбулася сутичка з військовою вартою. Поліція провела нові арешти. Багатьох робітників було вислано в їхні села. Під впливом репресій страйк пішов на спад. Схопили і Мойсеєнко. 18 січня страйк закінчився.

Страйки 1870-1880-х рр. були ще дуже розрізненими. Учасники того чи іншого страйку боролися тільки за те, щоб змінити становище на своєму підприємстві. Вимоги, що висуваються, носили виключно економічний характер: підвищення заробітної платні, поліпшення умов праці і життя і тощо. Єдиного робітничого руху не існувало. Під впливом робітничого руху, що зростав, був виданий ряд фабричних законів для впорядкування відносин між фабрикантами і робітниками.

В 1882 р. був виданий закон про обмеження роботи неповнолітніх, для контролю за умовами праці робітників вводяться фабричні інспекції, в 1885 р. був виданий закон про заборону нічної роботи для підлітків і жінок.

З червня 1886 р., під безпосереднім впливом Морозівського страйку, був виданий закон про штрафи (штрафи не повинні були перевищувати третини заробітної платні, а штрафні гроші повинні були використовуватися тільки на робітничі потреби). В 1897 р. був виданий закон про обмеження робочого часу (максимальна тривалість дня - 11, 5 годин*. В 1886 р. уряд прийняв закон, за яким участь в страйку каралася арештом строком до місяця. Підприємцям ж заборонялося накладати штрафи понад встановленого розміру. Контроль за виконанням закону покладався на фабричну інспекцію. Видання закону не зупинило страйкову боротьбу. Страйки спалахували то в Петербурзі то в Твері, то під Москвою, як і раніше супроводжуючись погромами і вигнанням особливо ненависних керівників. Очевидець повідомляв, що під час страйку на Хлудовській мануфактурі в Рязанській губернії річка Гуслянка трохи вийшла з берегів, завалена пряжею. Мало не кожен великий страйк закінчувався зіткненнями з владою, яка завжди ставали на бік господарів. Лише з настанням промислового підйому в 1893 р. хвилювання робітників поступово уляглися.