Вкажіть на ліберальні тенденції та загострення опозиційних настроїв у земствах в кінці ХІХ-ХХ ст.

Вживалися все нові заходи, які хоч і не відміняли самоврядування взагалі, але то тут, то там обрізали повноваження земств і обмежували їхню самостійність. Проте у земських колах вони викликали незадоволення. Прірва між держаною владою і громадськістю розширювалася. Саме консервативні земські кола були цим надзвичайно стурбовані.

Тоді було прийняте рішення подати цареві доповідну записку з вкзівкми на головні недоліки існуючої системи державного управління, а також виеладенням осовних принципів необхідної реформи.

Цікаво, більшість групи, яка була створена для підготовки записки, не була прихильиком конституційноголаду. Вони вважала не бюроктатизоване самодержав`я (славянофіли Н.Хомяков, Стахович, Ф.Самарін і сам Шипов) ідеальною державною формою. До поміркованих конституціоналістів належали С, Трубецький, П.Долгоруков і Писарєв.

Відомому історику Ключевському було довірено редагування записки. А Шипову було доручендо скласти перший проект і він склав йогно з 9 тез. Тут він вказав на те, що:

1. сучасний державний порядок особливо страждає від недостатку довіри між урядом і громадськістю.

2. уряд виходить із хибної посилки, що самостійна актнивність громадськості і участь її у внутрішніх державних справах суперечить принципові самодержавства. Це є зовсім не вірним.

3. навпаки, самодержавство можливе тільки при тісному контакті із представниками громадськості.

4. бюрократична система, яка розділяє царя від народу, є найбільшою небезпекою саме для самодержавства.

5. звідси: необхідно дати свободу свспільній думці і підтримувати і розвивати інститути саоврядування.

6. залучати до обгшоворення законопроектів у комісіях при Державній Раді вибраних представників громадськості і особливо самоврядування: тобто приблизно те, про що говорив і пропонував свого часу Лоріс-Меліков.

Ці тези неодноразово обговорювалися, але досягти згоди в сенредині групи не вдалося. В результаті відмовилися від задуму подання записки цареві.

Тим часом у березні 1902 р. в Петербурзі проходив з`їзд з питань кустарної промисловаості, організований Міністерством Землеробства. Це була чергова можливість зустрітися представникам самоврядування. На цей час стали відомими основні напрямки для організації місцевихкомітетів, створених з проблем сільськогосподарської промисловості. Згідно інструкцій до роботи в комітетах повинні були залучатися тільки представники земських упав, а не земських зборів. Це викликало в земських колах сильне незадоволенн. Поступали пропозиції взагалі байкотувати роботу комітетів. В резульаті було вирішено скликати зїзд в Москві 23 травня з тим, щоб виробити єдину поведінку з питання участі земських діячів у виборах комітетів.

З`їзд під головуванням Шипова відхилив ідею бойкоту і виробив програму, якою повинні керуватися представники земств у комітетах, котра зводилась до наступного:

1. надати селянам ті ж громадянські права, якими користувалися всі решта станів.

2. розвивати народну освіту.

3. переглянути фінансову політику.

4. дати можливість пресі і представникам громадськості вільно обговорювати економічні проблеми.

Хоча з`їзд відхилив ідею бойкоту. Микола ІІ уповноважив Плєве висловити учасником з`їзду його незадоволення.

Цікаво, що Плєве бачив головних ворогів не в революціонерах, а в лібералах і в першу чергу тих, які принципово відкидали співробітництво з революціонерами і прагнули до законного співробітництва з державною владою. Він виходив із тог, що ліберали можуть розкласти самодержавство з середини, тому це і є найнебезпечніший воріг

Плєве дійшов висновку, що подібні приватні зібрання –наради представників земств є незаконними. І залишився вірним своїй лінії боротьби з консервативним лібералізмом. Це завдяки його зусиллям: 1.Вітте пішов у відставку; 2.Робота з особливої наради з проблем сільського господарства промисловості була паралізована; 3. Шипов впяте вибраний головою Московської земської управи, не був затверджений на цій посаді. 4. Мав намір усунути з посади предводителя дворянства орловської губернії Стаховича і лише смерть Плєве завадила цьому (15 червня 1904 р.).

Але і представники земств абсолютно не збиралися уступати. Через Вітте пробували добитися дозволу на постійні земські наради і дозволити їм висловлюватися з питань потб сільльськогосподарської промисловості. З цією метою Шипов 18 липня 1902 р. звернувся до Вітте. Восени 1902 р. Шипов закликав усіх голів губернських земських управ виступити за відміну закону від 12 червня 1902 р. про систему ветиренарного обслуговування, який обмежував компетенцію самоврядування у цій справі. Доречі ця акція виявилося успішною. Циркуляром МВС від 23 березня 1903 р. губернські земські управи повідомлені були, що його Величність погодився повеліти переглянути закон від 12 червня 1902 р.

20 квітня 1903 р. міністерством внутрішніх справ було скликано з’їзд, до участі в роботі якого запрошені також представники земств. Це знову дало можливість їм неофіційно зібратися на приватних квартирах і обговорювати злободенні питання..

Маніфест оголошував про ряд реформ, але нічого не згадував про те, що представники земських закладів залучені будуть до обговорення відповідних законопроектів. Правда, було сказано в загальному про наміри запросити у зв’язку з цим найдостойніших людей із провінції. Мали намір вказати урядові на необхідність залучення розробки законів.

Після дебатів прийняли рішення: просити уряд подавати законопроекти на оцінку земельних зборів у тій мірі, в якій вони стосуються положення і місцевих потреб.