Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Простежте процес зародження, розкрийте програмні вимоги «Союзу визволення» та їх еволюцію.






Головною метою визвольного руху було скинення монархії в Росії і обов’язковий перехід до конституційного порядку. Тобто представники в.р. зовсім не прагнули до подолання пропасті між державною владою і громадськістю.

Визвольний рух відверто виступив з виданням за кордоном журналу «Визволення», а згодом після цього створена була і організаційна група – Союз Визволення.

Ідея створення за кордоном вільної газети виникла у невеликому московському гуртку, до якого належали Петрункевич, Вернадський, Шаховський, Корнілов, Новгородцев і ін..

Ідея ця проявилася конкретно в 1902 р., коли Петрункевич (керівник Тверської групи земців) приїхав на земський з’їзд у Тверь і зустрівся зі Струве, який знаходився там на засланні. Струве виїхав закордон і став головним редактором журналу «Визволення». Хоча спочатку задумано було головним редактором зробити Мілюкова.

В результаті Струве дав згоду очолити журнал. Перший номер ж. «Визволення» з’явився 1 липня 1902 р.

Члени групи приступили до підготовки програми. І весною 1903 р. Мілюковим була підготовлена така програма з поясненнями завдань і напрямів діяльності як журналу «Визволення», так і групи «Визволення», створеної для боротьби із самодержавством.

Восени 1903 р. відбулася нарада тих, хто підтримував журнал статтями чи грошима. Щоб не викликати підозри з боку поліції, нарада проходила у кількох містах Швейцарії (Шафгаузені, Зінгені, Радольфцедлі, Гогентвілі).На цій нараді і була утворена організація «Союз Визволення».

Після повернення в Росію в Харкові був прийнятий план розповсюдження на всю Росію провінційних відділів Союзу, а 3-5 січня 1904 р. користуючись прикриттям з’їзду з проблем технічної освіти, Союз зібрав свій установчий з’їзд в якому брали участь представники від 20 міст.

Закон про вибори прийняв певну форму загальної подачі голосів на основі загального, рівного, таємного і прямого голосування.

Підкреслено було принципово позитивне відношення до соціальної політики.

Визнано право самовизначення за народностями Російської держави.

Вибрана, на кінець, загальним голосуванням таємна Рада Союзу. Цим самим союз отримав існування, незалежне від свого закордонного органу.

Боротьба із самодержавством об’єднала всіх. Програма руху – писав Маклаков, - помістилася у двох словах – «геть самодержавство!».

Весною 1902 р. Мілюков отримав запрошення керівника тверської групи земців Петрункевичав взяти участь у складанні програмної заяви для першого номеру журналу Визволення.

Як згадував Мілюков завдання першопочаткової програми було розраховане на об’єднання різнорідних елементів земського і навіть не одного земського руху. Вона залишала лише у стороні тактику вже зорганізованих соціалістичних партій, соціал-демократів і соціалістів-революціонерів.

Програма передбачала

1. особиста свобода, гарантована незалежним судом

2. рівність всіх перед законом

3. прийняття основних політичних прав

4. і як перший крок і основна передумова здійснення всього цього, - безстанове народне представництво у постійно діючому верховному закладі, котрий щорічно скликається, з правами вищого контролю законодавства і затвердження бюджету».

Однак не можна було стояти на такій програмі, щоб рухатись вперед. Тому вже у №17 ж. «Визволення» Мілюков суттєво переглянув таку позицію. Він писав, що вже тепер слід ставити на обговорення аграрне і робітниче питання. На його думку програма Союзу Визволення вже тепер повинна містити певні обіцянки, з допомогою яких можна завоювати симпатії селян і робітників. Справа в тому, що без підтримки селян і робітників партія політичного звільнення зможе тільки сумно прозябати.

Рішення визвольного руху зайнятися аграрним і робітничим питаннями з метою завоювання симпатій відповідних станів, означало, звичайно, що до цих проблем вирішили приступити з чисто демагогічної точки зору. Насправді вони думали не про те, як в інтересах Росії вирішити ці питання, а їх цікавило, як в інтересах війни із самодержавством залучити народні маси на свою сторону. Безперечно це були питання тактики. Іншими словами опозиційні кола стали розглядати соціальні проблеми з точки зору, яка лежить поза суттю самих проблем.

Вирішення чисто політичних проблем, запропоноване Союзом Визволення було дещо вдалішим, ніж вирішення соціальних. В даному випадку «Союз» не виходив із демагогічних міркувань, проте питання створення конституційного ладу ставилося чисто теоретично і навіть догматично.

Для вирішення цієї проблеми пропонувалася наступна схема:

По-перше створити комісію із представників існуючих суспільних організацій і закладів для складання виборчого закону до Установчих зборів, які і складуть російську конституцію;

По-друге, тільки після цього будуть створені нормальні законодавчі збори, які стануть думати про поточні потреби країни».

Ось це та теоретична схема, котра повинна була доповнити лаконічну формулу «Геть самодержавство». На думку Маклакова ця програма відображала радикальні настрої, які панували в той час в колах інтелігенції.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал