Порадник

Рунтато, готуючи оповідь, при­свячену тому чи іншому святові, завжди звертає увагу на 50-ий День («Як двоєвір'я пригноблює духовні сили народу»), пояснює, що впродовж віків архиєреї Чужовір'я закріпачували українську духовність, даючи їй чужий зміст. І для успішного закріпачення ви­користовували форму українську (мотиви, взори, обрядність), і так творилася рабська культура: по змісту чужа, а по формі — рідна.

У «Мага Вірі» подано ряд інших наших ста­родавніх свят, про які не згадано тепер в нашому Українському Календарі. Та їх (коли є можливість) треба втілювати в життя, оновлювати, покращувати.

ДІЯ ОСВЯЧЕННЯ ТРИСУТТЯ (ЗНАМЕНА ДАЖБОЖОГО), ОСВЯЧЕННЯ ЖЕРТОВНИКА ДУХА ПРЕДКІВ РІДНИХ

Рунтато говорить:

Брати і сестри, сини і доньки Матері України-Руси! Довгі віки ми томилися в тяжкій неволі. Гнобили нас архиєреї чужовір'я. Прививали нам рабське іноземне розуміння Бога, Життя, Світу. І вчили нас благоговіти перед святощами, принесеними з чужини. І вчили нас зневажати святощі рідні, творені впродовж тисячоліть на землі Оріяни-Скитії-Антії-Руси-України.

Після 1000-літнього перебування в Домі Неволі, сталося святе Господнє благословен­ня. Щоб ми, брати і сестри, стали вільни­ми людьми. Господь Дажбог зглянувся на наші страждання і послав нам рідного Про­рока, народженого над Дніпром у глиняній хатині, покритій соломою. І він (Учитель Лев Силенко) звістив усім нам Нову Благу Вість. Звістив нове рідне розуміння Господа Всеправедного і Єдиносущого.

Рідний Пророк каже:

«я вірую:

Дажбог — Свідомість Світу, і Людина постала з Свідомости Світу. Свідомість Світу — Самоволодіюча Всевишня Сила, Світло, Безмежність, Вічність, Гравітація, самонаснажуюча Дія (незнищима Енергія несвідомо­го і свідомого буття).

Я вірую:

Дажбог — це Дія, яка в Людині творить хотіння жити,

хотіння ба­чити себе в дітях своїх,

хотіння працюва­ти, учитися, самоутверджуватися, і

хотіння вмерти в обороні життя, в обороні племени свого.

Дажбог — Свята Правда, яка облагодіює справедливість.

Дажбог — життєтворяще Світло, яке все освітлює.

Дажбог — святий Дух, який все одухотворює.

Даж­бог — Воля, яка все облагороднює.

Життя в Дажбогові і Дажбог в житті.

Людина у Сві­домості Світу і Свідомість Світу в людині».

Рунтато підходить до Ж.Д.П.Р. і, молитовно склавши руки, кланяється Йому. І потім, тримаючи руки молитовно, кланяється вірним у Святині. Бере святе письмо «Мага Віру», і цілує знамено Дажбоже, зображене на «Мага Вірі», стає біля трибунки. Го­ворить Молитву:

Дажбоже, Ти Святий Дух народу мого,

Ти єдиний, моя віра в Тебе єдина,

Ти могутній, моя віра в Тебе могутня,

Ти безсмертний, мій народ безсмертний.

Дажбоже, Люблю Тебе, щоб в моєму народі була любов,

Обожнюю Тебе, щоб мій народ мав Рідну Віру

Обороняю Тебе, щоб мій народ мав волю,

Ти і я — Одна сутність духа і тіла,

Ти і я — Одне минуле, сучасне і майбутнє,

слава Тобі Дажбоже наш!

Рунтато пучкою торкається до води і потім до землі. І цією ж пучкою торкається до Трисуття, і в цей час говорить:

— Іменем Господа Дажбога благослов­ляю і освячую Жертовник Духа Предків Рід­них.

І після цих слів починає лунати пісня «Ми не будем просити спасіння у священних синів чужини» (дивись: «Навчання. Пісня. Молитви»).

Пояснення:

Жертовник Духа Предків Рідних, на якому стоїть знамено Дажбоже, Трисуття має всі ті символи, що й завжди (стоїть чаша з Дніпровою водою, стоїть чаша з землею (з поля Трипільського). Стоять колоски, квіти, горять свічки, лежить святе письмо «Мага Віра»).

Треба, щоб рунтато оповів про значення Три­суття (Яв — світ матеріяльний, Нав — світ ду­ховний і Прав — Світ Правил матеріяльного і духов­ного життя). І був ознайомлений з оповідями «Мага Віри», що подані на сторінках, зазначених у «Покаж­чику» під словами «Тризуб», «Трисуття».

ДІЯ ОСВЯЧЕННЯ ПРАПОРУ

Рунтато, маючи свядану і на грудях Трисуття (знамено Дажбоже), стає на площі, в залі громад­ської установи чи іншому місці, де звеличувати­меться стяг Украіни-Руси. Дві особи, які уповноваже­ні репрезентувати прапор (стяг), тримають прапор перед собою на долонях акуратно складений. Рунтато говорить молитву:

Брати і сестри, сини і доньки Дажбожі,

Господом Дажбогом до народу посланий Пророк Силенко у святій своїй молитві ви­словлює думи, Віру і Любов до Вітчизни.

« Дажбоже мій, Ти Святий Дух народу мого,

в Тобі життя, в Тобі сила, в Тобі розум і любов народу мого.

І щасливлюся я щастям народу мого, і вічнію я вічністю народу мого.

Ти єси Безсмертний, мій народ безсмертний Твоїм безсмертям, Дажбоже мій!

Дажбоже мій, Ти могутній, бо моя віра в Тебе могутня тому, що вона Твоїми таїнами в моїй душі народжена і освячена.

І Тобою вона благословенна в ім'я волі і сили, слави і безсмертя народу мого в Цар­стві Вічности Твоєї, Дажбоже мій!

Дажбоже мій, Ти єдиний, бо моя віра в Тебе єдина,

Тобою утверджена в душі моїй, щоб я мав щастя єднатися чуттями і мислями з Тобою і був сам собою у Цар­стві Твоєму. У світі роду свого. І з ім'ям Твоїм, і в ім'я Твоє творив добро на славу Вітчизни рідної, Дажбоже мій!»

Святе письмо «Мага Віра» багате боже­ственними Молитвами. Молитвами високої Душі, світлої Віри, духовної Волі.

О, Дажбоже наш, Ти святая Таїна Віч­ности. Ти в усьому і все є в Тобі. Ти свя­та Душа Безмежности. Ти святе Слово Життя.

Дажбоже, Всеправедний Господи, Ти Світло душі нашої. Ти блаженство нашого спокою, нашої Віри, нашої Любови, нашої Дії. Ти натхнення Молитви нашої. Ти Свята Заповідь Народу, Єдиносущий і Милосерд­ний Господи наш.

Брати і сестри, діти Дажбожі! Прапор — це знамено нашої Волі, Сили, Порядку нашого. Знамено нашої незалежної Влади. Знамено єднання минулих, сучасних і май­бутніх поколінь. Прапор — знамено, освя­чене кров'ю і сльозами кращих синів і до­чок.

Щоб ми були завжди ми, щоб ми могли вільно і достойно самі себе визначувати, маючи достойне місце на планеті Земля, ми звеличуємо наш Прапор. Звеличуємо святість Вітчизни нашої, над якою не має права домінувати жодна в світі чужа мілі­тарна, релігійна і культурна емблема. Наш Прапор — це святий символ нашого Єства.

У цю хвилину всі присутні беруться за руки. Рунтато пучкою торкається до води святого Дніпра (воду тримає в збанку юнак або юнка) і торкається пучкою до землі, що взята з лану Трипільського.

Рунтато каже:

“Іменем Господа Дажбога Єдиносущого благословляю і посвячую цей прапор”.

І тут же торкається цією пучкою до прапора. І бере прапор з долонь юнака і юнки і цілує прапор. Коли рунтато поцілував прапор, лунає Національний гимн. І святинна пісня вірних РУНВіри: «Ми не будем просити спасіння у священних синів чужини». (Див. «Навчання. Пісня. Молитви»).

ДІЯ ОСВЯЧЕННЯ ПЛОДІВ (САДОВИНИ, ГОРОДИНИ, ЗІЛЛЯ)

Рунтато в Святині на священній годині від імени вірних РУНВіри врочисто висловлює святу благодарність Дажбогові, Творцеві Життя, Милосерд­ному Господу за всі плоди земні (садовину, горо­дину, зілля).

Рунтато читає молитви: 2-гу, 3-тю з розділу 1-го «Молитва рідного богорозуміння». І читає з розділу 3-го «Молитва Священного Облагородження», 1-шу Молитву. І читає з розділу 4-го «Молитва Священної Осяяности», 3-тю Молитву, 4-ту Молитву і 5-ту Молитву.

Після Молитв рунтато говорить:

— Брати і сестри, сповідники Рідної Української Національної Віри, об'явленої з волі Господа Дажбога Пророком Силенком, ми щасливі люди. У нас є Рідна Дорога Життя, благословенна Дажбогом. Благосло­венна світлими Предками нашими.

Усі ми є дітьми України-Руси. І всі ми в Світі відомі, як Перші хлібороби — творці брильянтної Трипільської хліборобської куль­тури, творці благородних розумінь Світу.

І наш світлий Родоначальник має ім'я Орь, що означає: той, хто творить хліб (оре ниву, хлібороб, орач). Хлібороби вважали себе людьми вищої культури. Вони в цьому були переконані, знаючи спосіб життя ман­дрівних племен (мисливців, пастухів).

Сьогодні у Святині маємо зразки плодів (садовини, городини, зілля). Дажбог щороку обдаровує нас сонячними плодами. Обдаро­вує, як любих дітей своїх. І ми поклоном і вірою в Дажбога висловлюємо Йому, нашому Господові, благодарність. Почуття благодарности, притаманне вдачі нашій.

Брати і сестри, сповідники істинної Віри в істинного Господа Дажбога! В ім'я Правди, в ім'я Любови і Добра, я з Дажбожим благословенням освячую плоди ці (садовину, городину, зілля). Освячую крап­линами святої води Дніпрової. Освячую крихтами святої землі з поля Трипільського.

Ми в душі відчуваємо діяння душі на­ших Предків-Трипільців, які 7 тисяч літ тому жили над берегами Дніпра і його приток солодководих. Вони нам у спадщи­ну передали багату землю. І багату любов до землі Матері-Кормилиці.

Рунтато пучок зілля зволожує у воді. І спо­кійно робить біля кожного кошика (над плодами) Трисуття у формі «^^/\л». І говорить:

— Ім'ям Дажбожим благословляються і освячуються плоди на здоров'я життя нашого. Слава Дажбогові, слава Дажбогові, слава Дажбогові!

ДІЯ ОСВЯЧЕННЯ КРИНИЦІ, СТАВКА, ДЖЕРЕЛА, КОЛОДЯЗЯ І ВЗАГАЛІ ДЖЕРЕЛА ВОДИ, ПРИЗНАЧЕНОЇ ДЛЯ ПИТТЯ

Перед дією освячення води робляться заходи, щоб лабораторія офіційно ствердила, що вода придатна для пиття. Рунтато, не маючи такого ствердження, освячення води не здійснює.

Рунтато, стоячи перед водою, говорить молитви:

— Дажбог — Світло. Ми у Світлі і Світло в нас. Немає віри вищої за Світло.

Дажбог — Єдиносущий і Всеправедний Гос­подь наш, Датель несвідомого і свідомого Буття.

Єднаймося серцями, збагачуймося мисля­ми і святою нашою вірою, чуючи молитви рідного Пророка, нам посланого Господом на спасіння і на славу нашу.

Дажбоже мій, Ти Святий Дух народу мого, в Тобі життя, в Тобі сила, в Тобі розум і любов народу мого. І щасливлюся я щастям народу мого. І вічнію я вічністю народу мого. Ти єси Безсмертний, бо мій народ безсмертний Твоїм безсмертям, Даж­боже мій!

Дажбоже мій, Ти могутній, бо моя віра в Тебе могутня — Твоїми таїнами в моїй душі народжена і освячена. І Тобою вона благословенна в ім'я волі і сили, слави і безсмертя народу мого у царстві вічности Твоєї, Єдиносущий Дажбоже мій!

Дажбоже мій, Ти утвердив життя племени мого на землі багатій.

На ній ріки солодководі, на ній сонце лагідне,

на ній поля квітучі, на ній гаї співучі.

І щедро обдарував Ти внуків своїх і волею, і любо­в'ю, і вродою, і силою, щоб були вони самі собою, щоб самі були творцями віри своєї.

І щоб жили вони вічністю у вічності Твоїй, Дажбоже мій!

Дажбоже мій, щасливий я з Тобою. Ти душу мою живиш світлом і красою. Ти тіло моє живиш хлібом і водою. Ти світ мій твориш радістю й сльозою. І я в труді й подвигах утверджую себе на благо народу мого. І на славу імени Твого, Дажбоже мій!

Брати і сестри, світлі діти Дажбожі, так є:

ми діти Дажбожі, а не раби того чи іншого іноземного божества.

Ми радощі і смутки Дажбожі, бо ми живемо в Дажбогові і Дажбог живе в нас.

І знаємо ми істину: життя (первопрояви життя) постали там, де була вода. І ми, люди, живемо тому, що наше тіло створе­не з води. Є відомо: коли людина важить сто кілограмів, то вісімдесят з них — це вода. Меншає в тілі води, людина тяжко хворіє. Людина вмирає, коли в її тілі немає потрібного рівня води.

Та життя і здоров'я наше залежить (і про це пише «Мага Віра») і від того, яку воду ми споживаємо. Якщо вода чиста, свіжа, багата на потрібні для нашого життя мінерали, то тіло наше багатіє здоров'ям.

Щасливе життя там, де є здоров'я. Здо­рові наші діти — здорове майбутнє народу. І успішний хід нашої Вітчизни у світле Майбутнє. «Мага Віра» пише, що в наших степах у колодязях джерелить вода, яка впродовж багатьох тисячоліть будувала здо­ров'я перших поколінь племен Індо-Европейських.

Сотні мільйонів років наша Батьківщи­на була покрита мілким морем, дно якого мало чистий жовтий пісок. Впродовж мільйонів років вода поступово зникала. І в цей час родився наш святий Дніпро і його солодководі джерельні притоки. І земля покривалася буйним рослинним світом. То Дажбог, істинний Господь, готував для нас, для улюблених дітей своїх, колиску доброт­ного життя під сонцем лагідним, на землі життєдайній.

І наші родоначальники (тато Орь і мати Лель) любили Дажбогом даровані землю, ріки, ставки, ліси, степи. Обожнювали ча­рівний світ, що їх оточував. Бачили в ньому своє дихання і дихання Дажбоже. І на світ, в якому вони жили, дивилися, як на дім рідний.

І мали вони віру, що на воду не можна плювати, на воду не можна сміття викидати, бо то гріх. Святу воду, яка дає життя, не можна забруднювати, зневажати, бо вона є даром Дажбожим. Такі світлі, розумні і доцільні в нас були поняття.

Та вторгнулися на нашу землю інозем­ні пастири, які зневажливо ставилися до рік, джерел, гаїв, лісів, степів. І вони посіяли зло в наших душах, кажучи: не думай про земне, не дбай про земне. Думай про царство небесне, про переселення на небо. І наші люди цим зайдам-пастирям повірив­ши, почали хворіти душею і тілом. Почала марніти сила синів і дочок України-Руси.

Брати і сестри! Усіх прошу взятися за руки, і цим ознаменувати нашу святу любов до Матері-Природи, до істинного Господа Дажбога. (Рунтато, ці слова сказавши, жде поки всі візьмуться за руки).

Рунтато говорить:

— Іменем Господа Дажбога, іменем рід­ного Пророка, іменем усіх вірних РУНВіри освячую цю життєдайну воду. І благослов­ляю силу її природи. (Рунтато знаменем Дажбожим (Трисуттю) торкається до води і знамено під­нісши до уст своїх, цілує його. І черпає в горнятко води, і п'є).

І каже:

— Ми всі клянемося, думаючи про своє здоров'я і здоров'я дітей наших, клянемося берегти чистоту колодязів, криниць, рік, ставків, з яких черпаємо воду для споживан­ня нашого і нашої скотини та іншої живо­тини.

ПРИМІТКА: Бажано, щоб після освячення води, всі тут присутні пили воду. І співали врочисті пісні, присвячені красі Вітчизни, її природі (рікам, степам, лісам, горам). І добре, щоб в цей час кожний брав у посудину води до хати, що символізує обіт: збері­гатиму чистоту води, як власне здоров'я.

МОЛИТОВНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ І ОСВЯЧЕННЯ МІСЦЕВОСТИ, ДЕ ПОЧНЕТЬСЯ БУДОВА СВЯТИНІ, ШКОЛИ, УСТАНОВИ, РОДИННОГО ДОМУ ТА ІНШОЇ БУДІВЛІ. А ТАКОЖ — МОЛИТОВНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ І ОСВЯЧЕННЯ КУПЛЕНОГО ПОЛЯ, ПІДПРИЄМСТВА, МАЙДАНУ, ПЛОЩІ, ЛІСУ, СТАВКА

Рунтато (маючи одяг рунтатський і свядану та все інше потрібне для благословення) починає бла­гословення Молитвами. Читає:

— Дажбоже, Дателю Життя, Господи Всеправедний і Єдиносущий! Ти єси Світло дня, з якого постало несвідоме і сві­доме буття. Ти дав нам Життя. І обдарив нас святим хотінням жити, хотінням любити, хотінням працювати, хотінням бути творцями. О, пресвітлий Господи наш, свя­ті таїни великої сили Твоєї!

У святому письмі «Мага Віра» наш рід­ний Пророк каже, що людина повинна сама себе хвалити достойним життям своїм, пра­цею, творчістю. І так воно й є: щасливо живе той, хто, маючи здоров'я і кмітли­вість, добрі справи довершує, усі труднощі перемагаючи терпеливо, наполегливо, ро­зумно.

Хто спокійно і наполегливо перемагає труднощі в праці, той сам себе покращує. Сам свою діяльність удосконалює. І цим сам себе хвалить, і звеличує рід свій і прия­телів своїх.

Дажбоже, Ти творець Світу Безсмертного і Величного, благослови, Всевишній, ту справу, яка буде тут при Твоїй допомозі почата.

Брати і сестри, знаємо: щоб праця була довершена успішно, треба діяти, втілюючи в життя Сім Законів Правильного Життя, об'явлені у святому письмі “Мага Віра”.

Наші світлі Предки нам на віки-вічні передали землю милу, багату, квітучу, щоб ми на ній жили і множилися. Вільно утвер­джували своє життя на славу Дажбожу. На щастя дітей і внуків. І ми любимо рідну землю, як святу матір-кормилицю. І дбаємо про її здоров'я і квітучість. І в лихі часи всі її боронимо, не шкодуючи життя свого.

Ми так, як і славні Предки наші, ві­римо: вода — святе джерело життя. Небо водою напуває матір-землю. І напуває во­дою всі краплі нашої крови. Дає нам силу і здоров'я. І я, священнослужитель Дажбожий, святою землею і святою водою, і ім'ям Господа Дажбога, благословляю тут заплановану працю. І освячую це місце праці і працю працівників, яким бажаю доброго здоров'я. І успішних трудових днів. Слава Дажбогові!

Рунтато торкається пучкою до води, що є в обрядовому збанкові, і цією ж пучкою торкається до землі, що є в обрядовому збанкові, і торкається цією пучкою до місця, де буде праця починатися.

Після здійснення обряду благословення і освя­чення, рунтато вітально подає руку тим, які його запросили. І, молитовно склавши руки, усім кла­няється і відходить.

ПРИМІТКА: У хвилини здійснення благосло­вення і освячення, біля рунтата помічники тримають у збанку воду Дніпрову і в збанку землю з поля Трипільського. Треба, щоб у хвилини Освячення була вже почата праця (символічно лопатою зроблений початок дії). І рунтато має до свіжої землі торкну­тися пучками, що є зволожені Дніпровою водою і ознаменовані крихтами землі Трипільської. Або — до поля, площі, ставка.

МОЛИТОВНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ ЗАКІНЧЕНОЇ ПРАЦІ, ДОВЕРШЕНОГО ЧИНУ, БУДОВИ ШКОЛИ, ДОМУ, УСТАНОВИ ТА ІНШИХ ДОВЕРШЕНИХ ЧИНІВ

Рунтато прибуває на виклик родини, представ­ників спільноти, установи, комітету чи приватних осіб. Дію благословення здійснює, маючи рунтатський одяг, свядану.

Благословення починає Молитвами.

Дажбоже, Ти Святая Таїна Вічности. Ти Святая Душа Безмежности. Ти Святеє Слово Життя. Ти Світло душі. Ти Голос спокою. Ти Натхнення молитви. Ти в сльо­зі і в усмішці. Ти Заповідь безсмертя в Безсмерті народу, Єдинорідний Господи, Дажбоже!

Дажбоже, Правильне Життя має Пра­вильне Хотіння, яке ознаменоване Любов'ю, Справедливістю, Послідовністю.

Правильне Життя має Правильне Вико­нання, яке ознаменоване Відповідальністю, Точністю, Дисципліною.

Правильне Життя має Правильне став­лення до себе й оточення, яке ознаменова­не незалежним, небайдужим, узгодженим «я».

Дажбоже, тільки той живе, хто бо­реться за життя, життя своє сам удоскона­люючи Повноцінним Знанням, яке ознаме­новане Роздумами, Навиками і Здійсненням.

Дажбоже, освіти і освяти Рідну Віру душі нашої. Ми віримо беззавітно, що най­краща молитва до Тебе та, що промовляється дією. І перед постанням початку всіх початків Тобою була створена дія.

І світ без дії не був би світом. І бут­тя без дії не було б буттям. І життя без дії не було б життям. І людина без дії не була б людиною.

Ми, сповідники РУНВіри, свято вірує­мо: початком усіх початків була дія. І ко­ли б не було Дії, не було б Світу. З світ­лої дії постала людина для дії. І живе во­на в дії.

У цю хвилину всі ми тут радіємо, бо бачимо: довершена праця, в яку вкладені розум, любов, хвилювання, терпіння, ра­дість.

Я благословляю завершення (треба назвати школи, установи, дому чи іншої праці фізичної чи розумової). І благословляю всіх тих, які цю працю собі і людям потрібну завершили. І МОЛЮСЯ, щоб В ЦЬОМУ (домі, в цій школі, в цій установі) усі перебуваючі горя не знали. І працювали собі на щастя й здоров'я.

І знаменем Дажбожим (рунтато осінює будову, рукою перед собою повільно зображує знак «^^^») осяюю мир, успіхи і дні світлі усім тут проживаючим і працюючим. Слава Дажбогові, Всеправедному Господу нашому, слава!

ПРИМІТКА: Коли рунтато благословляє люди­ну, яка повернулася з далекої подорожі, він не по­винен говорити тих слів, які відносяться до будови дому, школи, установи та іншого чину. Благослов­ляючи закінчення будови школи, рунтато висловлює найкращі побажання учителям та учням.

ВІДПОВІДАЮЧИ НА ПИТАННЯ

1. Що ж означає слово «церква»? Звідки во­но, чиє воно? І як воно потрапило в Україну-Русь?

Грецьке слово «киріос» значить «пан», «господар», «цар», «майстер», «володар». І звідси — «кирякон» — «володаря дім» (царський дім).

У «Мага Вірі» читаємо: «Гречини (ромеї) випросили в царя Ігоря право мати в Києві біля торгу кирякон» (18, 84). Кияни почали «кирякон» вимовляти як «цирякон», а потім як «церква». А Серби, Хорвати як «црква», Богемці — «ціркев», Шведи — «кирка», Данці — «кірке», Німці — «кірхе».

Латини (римляни) визначають «дім молитви» словом «екклезія» (очевидно, у грецькому значенні «збори громадян» і в новому понятті — «дім гос­подаря, лорда»). Латинізовані Іспанці кажуть «іглезія», а Французи — «еглізе».

Учитель Лев Силенко каже, що слово «екклезія» рів­нозначне санскритському слову «грама». Санскритське «грама» в точному перекладі на нашу мову значить «громада». Тепер в нас воно вимовляється як «храм». Та Серби-Хорвати і сьогодні кажуть «грам» у значенні «храм», «громада», «церква».

Стародавнє слово «святиня» має санскритський (трипільський) корінь «света», що значить «світло», і потім — санскритське слово «свастя», що значить «щастя», «світлий», «святий», «свічка», «святилище». Маючи спільний корінь, ці слова (особливо в дав­нину) були зближені своїм значенням.

У середині 20 століття в Україні слово «святиня» почало вживатися у викривленому зна­ченні: «несуть партизани прапор — свою святиню», «могила отамана Сірка стала нашою святинею». А правильно ж треба казати і писати: «стала нашими святощами». «Прапор національний — наші святощі». Нерозумно слова «святиня» і «святощі» змішувати, надаючи їм одне значення.

Учитель Лев Силенко, об'явивши віру в Єдиносущого Господа Дажбога, замість слова «церква» впровадив слово «святиня». І звідси Ним дана назва — Святиня Матері України. У правильному зна­ченні слова «соборний храм» означають «соборна громада». Соборний Храм Святині Матері України.

2. Там, де постає Громада вірних РУНВіри, має бути Святиня (Дім Молитви, Сходини вірних РУНВіри). У Святині стіни білі, або ледь жовтаві. Нагадують колір пшеничного стебла. Стеля і свя­щенна стіна мають колір Неба. У Святині багато світла, та не повинні бути відблиски, різкі промін­ня, які стомлюють зір. На бічних стінах і на захід­ній стіні немає образів, малюнків: увага віруючих присвячена роздумам, душевному спокоєві і словам, які читає рунтато, маючи святе письмо «Мага Віра».

3. У Святині є площадка, яка має висоту (від долівки) 45 сантиметрів. На площадці (вона щільно підходить до трьох стін: до священної стіни і до тих стін, що по боках) посередині, на віддалі одного метра від священної стіни, стоїть Престіл прямокут­ної форми, покритий синім покривалом. На Пре­столі (столі) посередині стоїть Трисуття (знамено Дажбоже в обрамленні променистого сонця).

«Трисуття» — так наші Предки називали зна­мено Дажбоже України-Руси. Назву «тризуб», придуману істориком Кара-мурзою (Карамзіном), ми відхилили. Трисуття має строго геометричну форму, що ознаменовує Точність, Порядок, Орга­нізованість, Духовну Самодисципліну і Три Основи — Яв (матеріяльний світ), Нав (духовний світ) і Прав (Правила існування духовного і матеріяльного світів).

По боках золотистого Трисуття (Трисуття зображене в колі, від якого йдуть промені сонця) зліва і справа стоять свічки. Біля однієї свічки (спереду) чаша з Дніпровою водою, біля другої свічки — чаша з землицею з лану Трипілля. У збаночку, що має трипільське оформлення, стоять сім колосків і степові квіти (мак, волошки). (Наші Предки-Трипільці вже вміли тиждень ділити на сім днів і знайдені археологічні знахідки це стверджують семичашним святилищем).

На передній частині Престолу перед Трисуттям лежить святе письмо «Мага Віра» так, щоб віруючі бачили на ньому зображення Трисуття. На священній стіні велике зображення Трисуття в про­менистому сонці так вмонтоване, що воно віддалене від священної стіни на 40 сантиметрів, і всередині освітлене (проміння трьох розмірів: коротке, середнє, довге). Рунтато здійснює священну годину, стоячи біля трибунки (направо від рунтата стоїть престіл, де є Жертовник Духа Предків Рідних (Трисуття, вода Дніпрова, землиця з поля Трипілля та інше).

Рунтато має двох помічників (юнаки або старші люди). Помічник дзвінком, або усталеною мелодією (магнітофон), повідомляє про початок священної години.

Священна година починається у визначений час, незалежно від того, чи в Святині є три особи чи триста.

Почувши дзвінок чи мелодію, всі віруючі встають. Рунтато, підійшовши до Жер­товника Духа Предків Рідних, бере з престолу свядану (знамено священнодіяння), спокійно, врочисто кладе свядану (на шию) так, щоб вона звисала на грудях. Свядана має золотисто-небесний колір: не­бесний вгорі, золотистий — внизу, її ширина має 12, 5 сантиметрів (6, 25 — небесний колір, 6, 25 — зо­лотистий). І довжина така, щоб сягала 10 санти­метрів вище колін.

Маючи свядану на грудях, рунтато молитовно складає руки (долоня до долоні) і кланяється Трисуттю, що на престолі. І потім, зробивши пару кроків вперед, стає обличчям до віруючих. І молитовно склавши руки, кланяється їм. І, ставши біля трибунки, рунтато говорить Молитви, читає святе письмо «Мага Віру». (Він має план здійснення священної години). Коли рунтато починає говорити Молитву, всі повинні встати. Після Молитви тихо всі сідають. Слухають читання «Мага Віри», оповідь рунтата.

Бажано, щоб на священній годині були святинні пісні. І щоб були врочисті мелодії (коли є така можливість), здійснені бандуристом чи скрипалем. Бажано, щоб святинний хор складався з дорослих (чи дітей), і щоб він (коли є можливість) мав свій святинний одяг.

У священній годині повинні брати участь і віруючі. Рунтато (наперед домовившись) стрічає біля Жертовника Духа Предків Рідних двох осіб (вони можуть бути старші і діти). Вони мають читати біля трибунки святе письмо «Мага Віру» (кожний має 10 – 15 хвилин часу). Рунтато накладає на груди віруючому свядану (така свядана лежить окремо біля Ж.Д.П.Р.). Маючи свядану, віруючий молитовно складає долоні, кланяється до Ж.Д.П.Р. і потім — до віруючих. І починає читати «Мага Віру» (розділи для читання наперед визначені).

Священна година закінчується святинною піснею, або молитвою. Рунтато і ті двоє віруючих, що читали «Мага Віру», врочисто складають свядани біля Трисуття на престолі. І кланяються Трисуттю. І рунтато, не гаючи часу, йде до дверей, з яких виходять віруючі. Коли бачить, що є нові люди, подає їм руку — вітає. І всіх, що виходять з Святині вітає: «До нової зустрічі в Святині. Мій поклін Вам».

Віруючі після священної години виходять з Святині поступово. Вихід спокійний, мирний належить до обрядового закінчення священної години. Священна година має всім принести світлі почування, душевний спокій, радісну віру в краще життя. Рунтато на священній годині нікого не залякує карами Божими, і нікого не осолоджує оповіданнями про «рай на Небесі», про «воскресіння мертвих». У його оповіді немає докорів, нарікань, погроз. Немає зневажливого ставлення до інакше віруючих.

4. Учитель Лев Силенко каже:

У «Мага Вірі» визначене моє шанобливе ставлення до віри наших Предків. Ніхто не має права їхнього політеїзму (многобожжя) зневажати чи викреслювати з історії. Знаємо: вони орали ниву дерев'яним плугом. Є в нас пошана до цього хлібо­робського знаряддя. Одначе, сьогодні в нас метале­вий плуг. Уживання сохи відмінене, скасоване. Або — старе втілилося в нове, реформувалося, вдоскона­лилося.

Ідолопоклонства, многобожжя Предків наших, їхніх божеств, названих різними іменами і обділених різними обов'язками, ніхто не має права чіпати. Мно­гобожжя було шляхом їхнього духовного життя. Та є свята таїна: дід і бабуся хочуть, щоб їхні внуки були кращими, як вони, були багатшими, як вони. Уміли покращувати, вдосконалювати, збагачувати дідівські звичаї, дідівський рівень духовности.

Осінений Святим Духом, я почув голос Дідів — Предків рідних. Вони в ім'я спасіння Потемків покликали мене звістити РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру) в Єдиносущого Господа з ім'ям Дажбог. Покликали звістити нову Духовну Дорогу життя України-Руси.

Покликали звістити, що Дажбог Єдиносущий, як сонце в небесах. Дажбог — Гос­подь Милосердний. Всемогутній і Всеправедний. Ми — сини і дочки Дажбожі. Ми в Дажбогові і Дажбог у нас. Ми у Святинях РУНВіри не маємо ікон (зображень) Дажбога. Бо хіба Святий Дух, Правда, Гравітація, Воля, Любов мають образ, стать?

З історії знаємо проголошення таких чи інак­ших релігійних реформ. Наприклад, брагмани були розгнівані на Гаутаму Будду. Казали, що він ро­бить реформу індуської многобожної віри, і ширить науку штучну, нежиттєву. Шамани хотіли вбити Спітаму Заратустру за те, що він проповідував скасування многобожжя в перській народній вірі і утверджував віру в єдиного Господа з ім'ям Агура Мазда. Король Виштаспа урятував Заратустрі життя. Шамани жорстоко переслідували Могамета за те, що він об'явив реформу народної арабської віри: скасував віру у 360-тьох богів і сказав, що «крім Аллаха, немає бога».

5, Учитель Лев Силенко каже:

«Брати і Сестри, ми віруємо в Єдиного, Милосердного і Всеправедного Господа, і хай свя­титься ім'я Його, Дажбог! (У достойного народу ім'я Господа рідне. Ми, сповідуючи РУНВіру, звемо Господа ім'ям одним і тільки одним — Дажбог).

Справді, інтернаціональні релігії мають націо­нальні коріння — без Індуської Віри не було б буддизму. Без Жидівської Віри (тобто Юдаїзму) не було б християнізму. І тому в Америці усталений термін: Юдо-християнізм.

Ми віруємо: Бог один. Релігій багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. Є релігії інтернаціональні (буддизм, християнізм, мусульманізм). І є Народи, які мають свої націо­нальні релігії (Японці, Індуси, Жиди, Китайці та інші). І вони своїми національними релігіями уста­новлюють своє окремішне місце в духовному житті Людства.

Бог Всеправедний, і Він кожному Народові дав Волю мати своє розуміння Бога. Народ, який має своє розуміння Бога (свою національну Віру), славить Бога по-рідному, вільно утверджує свій шлях життя, свої закони моралі, свої святощі, обряди, традиції.

«Духовна талановитість народу не оцінює­ться вартістю тієї релігії, яку він отримав з Чужини. Чим вартісніша в народі його рідна релігія, тим вартісніший народ» («Мага Віра», 44, 36).

Народ, який має рідну релігію, не підпоряд­ковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам. Посланий Богом, я кажу: для кожного Народу його рідна національна Релігія є найкращою Релігією. Багато матерів на Світі, та рідна мати найкраща».

Рунтато на священній годині читає в «Мага Вірі» про методи покращення вдачі людської, про закони поведінки правильної, про основи творення родинного щастя, успіху, про обов'язки родичів і дітей, про ставлення чоловіка до дружини, дружини до чоловіка. Про вміння ослаблювати стрес, про закони доброго тілесного і душевного здоров'я в родині.

Рунтато знає, що він, як духовний опікун, дбає, щоб його слово було оцінене, втілене в щодення віруючих. І він своєю поведінкою, само­дисципліною, розважністю до всіх є зразком. Уміючи жити за Сімома Законами Правильного Життя, він успішно володіє своїм «я». Ніхто не бачить його розгубленим, прискіпливим, сп'янілим, нервовим, грубомовним, жадним, неакуратним. І, володіючи такими даними (збагачуючи себе Вищими Жадання­ми), він благотворно діє на всю громаду віруючих.

Рунтато знає: обряди предківські ті, що життям вивірені, впроваджені в РУНВіру, і вони мають рідну форму і рідний зміст. Рунтато дбає, щоб віруючі засвоїли твердження, подані у виданнях «Переоцінка Духовної Вартости», «Що Українець повинен знати?», «Так говорить Учитель Лев Силенко», «Чому Українцям потрібна РУНВіра?», добре знали катехизис РУНВіри «Навчання. Пісня. Молитви», науку рідного Пророка, об'явлену в «Мага Вірі».

Рунтато має одяг завжди свіжий, акуратний, скромний. Костюм (колір синій, або білий). Сорочка має колір синій, але трохи світліший за колір костюма. Комір сорочки стоячий (без відкладок), на комірі і рукавах вишивка (взори Мізинські, гео­метричні /меандри/, які можна побачити в кожній книзі «Археології України»). Рунтато може мати білі штани і білу сорочку (комір стоячий, вишитий і вишиті широкі рукави (мізинський взір). Сорочка ця вільно спадає 10 сантиметрів нижче колін. Метале­ві застібки (кнопки) з'єднують комір і сторони сорочки. На ланцюжку — Трисуття в обрамленні сонця.

ПРИМІТКА: не захоплюймося тим, що архиєреї (тобто старші жерці) одягнені в пишні позолочені ризи, злототкані епітрахилі (нашийники), блискучі клобуки — усе це їх віддалює від громади; золота пишнота пригноблює душу віруючих. І тому в сучасних релігіях духовні особи одягаються скромно, вони є слугами (духовними помічниками), порадниками в горі, в клопотах і в радощах, в родинному нещасті і щасті.

ІЗ СВЯЩЕННИХ ПОСТАНОВ ТРЬОХ СОБОРІВ

Рунтато на священній годині читає:

Учитель Лев Силенко — Засновник РУНВіри (концепції Віри в Єдиносущого Господа Дажбога) показав Шлях Духовної Волі — Шлях Рідної Релігії (РУНВіри). Щоб у наших серцях була наша Віра. Щоб Ми були Ми. І вільні люди єднаються в Громадах РУНВіри.

Ті люди, в яких душі пригноблені догмами, канонами і ритуалами іноземних релігій, не спроможні визнати РУНВіри. Вони не є вони. Їхнє рабське мислення робить їх рабами. І про те, як поводиться людина-раб, написав знаменитий французький поет П'єр Лашамбоді у вірші «Господар і Віл». Вдумаймося в слова поета:

«Один Господар був свободі друг великий.

І зняти він хотів з Вола ярмо навіки.

Але на той замір так Віл йому сказав:

«Відколи я живу, я те ярмо тягав.

І батько мій носив, і всі діди носили;

спасибі Богові, наш рід не збувся сили.

За ласку дякую: не був би я Волом,

якби я не схотів зоста­тись під ярмом».

І тут поет робить висновок:

«І люди є такі — дурні та ще й уперті:

родилися в ярмі, в ярмі хотять і вмерти».

Там, де сильні ось такі рабські навики і поняття, немає нації. Є населення, не здібне бути господарем на своїй землі. «Щоб населення стало нацією, йому треба свідомо в собі поборювати раба. Тоді коли раб починає свідомо сам в собі поборю­вати раба, починається світанок його волі», — каже Учитель Силенко.

Брати і Сестри, Ми лицарі Волі і Світла — у нас шлях РУНВіри. Усіх вітаємо в Громадах РУНВіри. І кажемо: «З вільної духовности постає вільна людина». І Ми у священних постановах на наших Соборах утвердили, що «Великий Народ не той, який численний, а той, який здібний бути са­мобутнім творцем духовних (культурних і релігійних) вартостей. Великий Народ не є наслідувачем (засліп­леним поклонником) іноземної релігії і її ритуалів», – каже Лев Силенко.

«Ми на основі реформованої Учителем Ле­вом Силенком дохристиянської Віри України-Руси є визнаннями Єдиного Бога (Дателя Буття) — Дажбога нашого», із «ЗАКОНІВ» 1-м Собором Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри (ОСІДУ РУНВіри), утверджених 5, 6 серпня, 72 року, Чікаго, Ілліноіс, Америка.

МИ втвердили «Основний Закон (Ста­тут) ОСІДУ РУНВіри», що МИ є віруючи­ми «Віри в Єдиного і Всюдисущого Господа Дажбога», «Мага Віра» — настольна Книга в Домі Українця Рідної Віри, Дороговказ Укра­їнського Стилю Життя», Стаття 1, Розділи 1, 2, «Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВі­ри» утверджений 2-м Собором ОСІДУ РУНВі­ри 27-го квітня 80-го року, Гемільтон, Онта­ріо, Канада.

МИ у Святині Матері-України для всьо­го Українського Народу об'явили, що «МИ, ОСІДУ РУНВіри (Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри) є Святою Церквою («Сосаєті оф Юкреініен Нейтів Фийт (РУНВіра»), Яку з волі Господа Бога заснував Духовний Учитель Лев Силенко, і Вірним цієї Святої Церкви дав Заповіді, За­кони Правильного Життя, сучасне розуміння Господа Дажбога.

«РУНВіра — Віра монотеїстична, і в Ній звеличений абсолютний монотеїзм — Віра в Єдиносущого Господа Дажбога з веління Господа об'явлена рідним Пророком Левом Силенком у святому письмі «МАГА ВІРА», з «ПОСТАНОВ», утверджених 3-м Собором ОСІДУ РУНВіри 16 липня, 83-го року у Свя­тині Матері-України, Оріяна, Спрінг Глен, Ню Йорк, Н.Й., Америка.

МИ, Віруючі в Єдиносущого і Правди­вого Господа Дажбога живемо в країнах Віль­ного Світу і МИ заінкорпоровані (правно й організаційно оформлені) в Урядах Америки і Канади, і маємо ті Права, що мають Като­лики, Протестанти, Жиди, Буддисти та спо­відники інших Релігій.

РУНТАТО — ДУХОВНИЙ ОПІКУН

Рунтато навчає вірних (і особисто для них є прикладом), як в життя застосовувати РУНВіру. Він здійснює свягоси (священні години самопізнання).

Рунтато здійснює обряди: освячення дитини, вінчання, поховання. Він милосердний. Самоопанований. Має м'яку мову, шляхетну поведінку. Він не докоряє, не погрожує, нікого і нічим не залякує. Не показує злобности і необачної квапливости.

Він відвідує недужих, ув'язнених, пригнобле­них. Він зажуреного потішить. Безпорадному дасть пораду. При потребі закликає вірних помогти потре­буючому.

Вірні оповідають рунтатові про свої родинні і особисті справи. І він дає пораду. Та при жодних обставинах він нікому й ніде не переповідає йому довірених слів. Він охороняє священність особистих чи родинних таїн, йому довірених. І це робить його людиною довір'я.

Усіх вірних він трактує як братів і сестер, і немає в нього улюбленців. Рунтато, який через необачну поведінку утратив довір'я між віруючими, перестав бути рунтатом.

ПРИМІТКА: У «Мага Вірі» (див. «Покажчик» під словом «рунтато») є мова про обов'язки рунтата.