Старовинна п’єса. Альберт Мальвуазен, настоятель, або пресептор обителі Темплстоу

Альберт Мальвуазен, настоятель, або пресептор обителі Темплстоу. був рідним братом

уже відомого нам Філіпа Мальвуазена. І приятелював із Бріаном де Буагільбером.

Серед розпусних та аморальних людей, яких було чимало в ордені Храму, Альберт із

Темплстоу справедливо посідав одне з чільних місць, але, на відміну від сміливого

Буагільбера, він умів приховувати свої вади і честолюбні задуми за лицемірним

благочестям і палким фанатизмом. Якби великий магістр не приїхав так несподівано, він

не знайшов би в Темплстоу жодних порушень. Але навіть і тепер, коли його захопили

зненацька, Альберт Мальвуазен улесливо і вдавано болісно вислуховував докори свого

вимогливого начальника і старанно почав відновлювати аскетичне благочестя в своїй

обителі.

Проте прихильна думка великого магістра різко змінилася, коли він дізнався, що

Альберт Мальвуазен прийняв у стіни своєї обителі полонену єврейку, яка, ймовірно, була

у любовному зв’язку з одним із братів ордену. І коли Альберт з’явився до великого

магістра, той зустрів його надзвичайно суворо.

— У тутешній обителі ордену лицарів святого Храму, — строго сказав Бомануар, —

перебуває жінка юдейського племені, привезена сюди одним із наших братів во Христі

й зоставлена тут із вашого дозволу, сер пресептор.

Альберт Мальвуазен був украй збентежений. Злощасну Ребекку замкнули в одному

з найвіддаленіших, найпотаємніших закутків будівлі. Були вжиті всілякі запобіжні заходи,

щоб її присутність залишилася таємною. У погляді великого магістра пресептор прочитав

загибель і собі, й Буагільберу в разі, якщо він не зуміє зупинити бурю, що насувається.

— Ще раз запитую тебе, як могло статися, що ти дозволив поганити священні стіни цієї

обителі, допустивши, щоб один із братів привіз сюди коханку, та ще й чаклунку?

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 344

— Чаклунку? — перепитав Альберт Мальвуазен.— О сили небесні! Завдяки вашій

мудрості, преподобний отче, полуда спала з очей моїх. Я ніяк не міг збагнути, чому такий

доблесний лицар як Бріан де Буагільбер міг так захопитися красою цієї жінки. Я прийняв

її в обитель, поставивши за мету перешкодити їхньому подальшому зближенню, бо

в іншому разі наш хоробрий і поважний брат во Христі наразився б на небезпеку вчинити

великий гріх.

— Було б дуже шкода, — докинув Конрад Монт-Фітчет, — якби орден втратив одного

з найкращих воїнів саме тоді, коли наша свята громада особливо потребує допомоги своїх

синів. Бріан де Буагільбер власноруч знищив до трьохсот сарацинів.

— Кров цих окаянних псів, — сказав великий магістр, — буде бажаним і приємним

даром святим і янголам. З милостивою допомогою святих ми постараємося розсіяти чари,

в тенетах яких заплутався наш брат. Він розірве пута цієї нової Даліли, як древній Самсон

розірвав мотузки, якими зв’язали його філістимляни, і знову вбиватиме полчища невірних.

Що ж до мерзотної чаклунки, яка зачарувала лицаря святого Храму, то її, поза сумнівом,

потрібно стратити.

— Але англійські закони… — почав був пресептор, утішений тим, що так вдало

відвернув гнів великого магістра від себе і Буагільбера, але все таки побоюючись, щоб

Бомануар не зайшов задалеко.

— Англійські закони, — перервав його великий магістр, — дозволяють і наказують

кожному судді чинити суд і розправу в межах своєї юрисдикції. І ниций барон має право

арештувати, допитати й судити чаклунку, якщо знайде таку у своїх володіннях. То невже

ви відмовляєте в цьому праві великому магістрові? Чаклунка буде стерта з лиця землі,

і таким чином покаране неподобство. Підготуйте головну залу для суду над чаклункою.

Альберт Мальвуазен вклонився і вийшов, але перш ніж звеліти приготувати залу для

суду, він вирушив шукати Бріана де Буагільбера, щоб повідомити йому про імовірний

вислід справи.

Він застав Бріана у стані, близькому до сказу через відсіч, яку йому щойно знову дала

вродлива єврейка.

— Яка безрозсудність! — вигукнув він.— Яка невдячність відкидати людину, що серед

потоків крові і полум’я ризикувала власним життям заради її порятунку! Присягаюся

Богом, Мальвуазене, поки я шукав її, навколо мене валилася та тріщала палаюча стеля,

горіли сходи. Я правив за мішень для сотень стріл, а зараз ця примхлива дівчина мені ж

дорікає, чому я не дав їй там загинути.

— А мені здається, що ви обоє одержимі дияволом, — сказав пресептор.— Скільки

разів я вам радив дотримуватися обережності, пам’ятати про самовладання! Я починаю

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 345

думати, що старий Лука Бомануар має рацію в своєму припущенні, що ця юдейка вас

зачарувала.

— Лука Бомануар! — вигукнув Буагільбер із докором.— То ти так дотримуєшся

обережності, Мальвуазене! Як же ти міг допустити, щоб цей навіжений дізнався про

присутність Ребекки в пресепторії?

— А що ж мені було діяти? — знизав плечима пресептор.— Я не нехтував жодною

дрібницею, щоб зберегти справу в таємниці, але хтось пронюхав і доніс. Але я, як умів,

постарався вигородити тебе. Ти не постраждаєш. Аби ти відрікся від Ребекки.

— Е ні, клянуся Богом, такого не станеться! — відтяв Буагільбер.

— А я клянуся Богом, що так має бути і так буде! — сказав Мальвуазен.— Ні ти, ні

хтось інший не зможуть її врятувати. Лука Бомануар заздалегідь вирішив, що страта

юдейки послужить очисною жертвою за всі любовні гріхи лицарів Храму.

— Знаєш, що я вигадав? — мовив Буагільбер.— Адже ти мені друг, Альберте,

допоможи мені. Влаштуй так, щоб вона змогла втекти. А я відвезу її куди-небудь

в безпечне і потаємне місце.

— Не можу, якби й хотів, — відповів пресептор.— Весь будинок повний прислужників

великого магістра та його прибічників. До того ж, відверто кажучи, я не хотів би

вплутуватися в цю справу, навіть маючи впевненість, що вийду сухим із води. Подумай,

Буагільбере: твоє теперішнє становище, твоє майбутнє — все залежить від того місця, яке

ти посідаєш в ордені. Якщо ти опиратимешся і не відмовишся від своєї пристрасті до цієї

Ребекки, пам’ятай, що ти цим даєш право Бомануару виключити тебе з ордену. Бомануар,

звісно, не знехтує такою нагодою.

— Мальвуазене, — зітхнув Буагільбер, — який же ти холоднокровний…

— … товариш, — підказав пресептор, поспішно перериваючи його фразу: побоювався,

щоб Буагільбер не бовкнув чогось гіршого.— Так, я холоднокровний товариш, а тому

й можу дати тобі мудру пораду. Ще раз повторюю, що врятувати Ребекку неможливо. Йди

краще, покайся великому магістру: припади до його ніг і скажи йому…

— Лише не до його ніг!

— Та годі, — спокійно вів далі Мальвуазен, — тоді оголоси йому, що ти палко кохаєш

цю полонену юдейку. Та зізнавшись у порушенні обітниць, не чекай уже прощення від

братії — тобі доведеться проміняти могутність і високе становище на долю найманця,

який бере участь в дрібних сутичках.

— Правду мовиш, Мальвуазене, — сказав Бріан де Буагільбер, хвилину

поміркувавши.— Я не дам старому нелюдові такої сильної зброї проти себе. Ребекка не

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 346

заслуговує на те, щоб задля неї я жертвував своєю честю і майбутнім. Я зречуся її. Так, я її

залишу на волю долі.

— Не став жодних умов, якщо ти вже ухвалив таке розумне рішення, — мовив

Мальвуазен.— Нехай гинуть сотні таких тендітних істот, як ця юдейка, аби ми сміливо

рухалися вперед на шляху до слави та почестей. Ну, а зараз я піду розпорядитися, щоб

приготували залу до майбутнього судилища.

— Як! — вигукнув Буагільбер.— Так швидко!

— О так, — відповів пресептор, — суд завжди здійснюється дуже швидко, якщо суддя

заздалегідь ухвалив вирок.

Зоставшись на самоті, Буагільбер прошепотів:

— Дорого ти обійдешся мені, Ребекко! Але чому я не в силі покинути тебе, як радить

цей бездушний лицемір? Я зроблю ще одне зусилля заради твого порятунку. Але

стережися! Якщо ти знову відвернешся від мене, моя помста буде такою ж великою, як

і моя любов. Буагільбер не може жертвувати своїм життям і честю, якщо йому платять за

це лише докорами та презирством.

Важкий дзвін на башті замку пробив полудень, коли Ребекка почула кроки на

потаємних сходах, що вели до місця її ув’язнення. Судячи з тупоту, було зрозуміло, що

піднімаються декілька людей, І ця обставина втішила її, оскільки вона найбільше боялася

відвідин лютого і пристрасного Буагільбера. Двері відчинилися, і Конрад та пресептор

Мальвуазен увійшли до кімнати у супроводі варти в чорному вбранні та з алебардами.

— Дочко проклятого племені, — звелів пресептор, — встань і йди за нами!

— Куди і навіщо? — запитала Ребекка.

— Дівчино, — відповів Конрад, — твоя справа не запитувати, а коритися! Проте знай,

що тебе ведуть на суд, і ти з’явишся перед лицем великого магістра нашого святого

ордену, і там ти складеш звіт за свої злочини.

— Хвала Богові Авраамову, — сказала Ребекка, благоговійно склавши руки.— Один

титул судді, хоч би ворожого моєму племені, дає мені надію на заступництво. Я піду за

вами з великою охотою.

Повільним і урочистим кроком спустилися вони сходами, перетнули довгу галерею

і через подвійні двері увійшли до широкої зали, де мав відбутися суд.

До нижньої частини просторої зали набилися зброєносці та йомени, і Ребецці довелося

пробиратися крізь натовп із допомогою пресептора і Монт-Фітчета, а також чотирьох

вартових. Ідучи до призначеного місця зі схиленою головою і схрещеними на грудях

руками, Ребекка навіть не помітила, як хтось із натовпу всунув в її у руку клаптик

пергаменту. Вона майже несвідомо взяла його і далі тримала, жодного разу не

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 347

поглянувши на нього. Проте усвідомлення того, що в цих страшних зборах у неї є якийсь

доброзичливець, додала їй сміливості, щоб озирнутися.