Розділ XXXVIII

…Ось виклик мій тобі:

Я доведу в найтяжчій боротьбі

Військову мужність.

В. Шекспір «Ричард II»

Краса і вираз обличчя Ребекки справили глибоке враження навіть на Луку Бомануара.

Від природи він не був ані жорстоким, ані бодай суворим. Але він завжди був людиною

байдужою, з високими, хоча й помилковими уявленнями про обов’язок, і серце його

поступово зробилося жорстоким завдяки аскетичному життю і могутній владі, якою він

користувався, а також унаслідок його впевненості в тому, що на ньому лежить обов’язок

карати язичників і викорінювати єресь. Суворі риси його обличчя неначе полагіднішали,

коли він дивився на вродливу дівчину, яка стояла перед ним, самотню, безпорадну, що

захищалася з дивовижною твердістю духу і рідкісною відвагою. Він двічі поклав на себе

хресне знамення, ніби дивуючись, звідки з’явилася така надзвичайна м’якість у його душі,

в таких випадках твердішій за сталь. Нарешті він заговорив.

— Дівчино, — сказав він, — якщо та жалість, яку я відчуваю до тебе, є породженням

злих чар, навіяних на мене твоїм лукавством, то є великий гріх твій перед Богом. Але

вважаю, що відчуття мої радше можна приписати природній скорботі серця, яке шкодує,

що така краса містить у собі згубну отруту. Покайся, дочко моя, зізнайся, що ти чаклунка,

зречися своєї неправедної віри, поцілуй цю святу емблему порятунку, і все обернеться

добром для тебе — і в цьому житті, і в майбутньому. Усамітнишся в одному з жіночих

монастирів суворого ордену, і там матимеш час замолити свої гріхи і приймеш гідне

покаяння. Зроби це — і живи. Чому для тебе є таким дорогим закон Мойсеїв, що ти ладна

померти за нього?

— Це закон батьків моїх, — відповіла Ребекка, — він з’явився на землю при громі

і блискавці на вершині гори Синай із вогненної хмари. Якщо ви християни, то й ви в це

вірите. Але, за вашим ученням, цей закон замінився новим, а мої наставники учили мене

не так.

— Нехай наш капелан виступить уперед, — сказав Бомануар, — і вселить цій нечестивій

дурепі…

— Вибачте, якщо я вас перерву, — покірливо промовила Ребекка, — але я дівчина і не

вмію вести релігійні суперечки. Проте я зумію померти за свою віру, якщо на те буде воля

Божа. Прошу вас відповісти на моє прохання про призначення суду Божого.

— Подайте мені її рукавичку, — сказав Бомануар.— Ось вона — тендітний і маленький

виклик на таку важливу справу, — вів далі він, роздивляючись тонку тканину маленької

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 354

рукавички.— Бачиш, Ребекко, як тонка і мала твоя рукавичка в порівнянні з нашими

важкими сталевими рукавицями, — як і твоя справа в порівнянні зі справою Храму

Сіонського, бо виклик кинуто всьому нашому ордену.

— Покладіть на ті ж терези мою невинність, — відповіла Ребекка, — і шовкова

рукавичка переважить залізну рукавицю.

— Отже, ти відмовляєшся визнати свою провину і все-таки повторюєш свій сміливий

виклик?

— Повторюю, шляхетний сер, — відповіла Ребекка.

— То нехай буде так, в ім’я Господа, — сказав великий магістр, — і нехай Господь

виявить істину!

— Амінь! — вимовили всі пресептори, а за ними і усі збори хором повторили те ж

слово.

— Братія, — сказав Бомануар, — вам відомо, що ми мали повне право відмовити цій

жінці у випробуванні Божим судом, але хоч вона і єврейка, і нехрещена, та все-таки вона

істота самотня і беззахисна. Вона вдалася до заступництва наших м’яких законів, і ми не

можемо відповісти їй відмовою. Крім того, ми не лише духовні особи, але лицарі та воїни,

а тому для нас було б ганебно ухилятися від двобою. Отже: Ребекка, дочка Ісака з Йорка,

на підставі численних вагомих доказів звинувачується в тому, що зачарувала одного зі

шляхетних лицарів нашого ордену, а на виправдання своє викликала нас на поєдинок — за

законом Божим. Як ви гадаєте, преподобні брати, кому слід вручити цей виклик,

призначивши його в той сам час захисником із нашого боку в майбутньому двобої?

— Бріану де Буагільберу, якого це найбільше стосується, — відповів пресептор

Гудольрік, — і якому краще за всіх відомо, на чиєму боці правда.

— Проте, — мовив великий магістр, — як же бути, якщо наш брат Бріан досі перебуває

під впливом чарів або талісмана? Втім, ми зробили цю обмовку лише заради обережності,

бо нічиїй доблесній руці зі всього нашого ордену не довірили б ми з більшою охотою як

цю, так і будь-яку іншу важливу справу. Тобі, брате Бріан, доручаємо ми цю справу, щоб

ти мужньо вступив у поєдинок. А тобі, Ребекко, ми даємо два дні, щоб знайти собі

захисника.

— Небагато ж ви даєте мені часу, — сказала Ребекка.— Я чужоземка і не вашої віри,

тож нелегко мені буде знайти людину, яка ризикуватиме своїм життям і честю заради

мене, та ще у двобої з лицарем, якого знають як відважного бійця.

— Більше ми не можемо відкладати, — відповів великий магістр, — поєдинок має

відбутися за нашої присутності, а нагальні справи змушують нас відбути звідси не пізніше

як за три дні.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 355

— Нехай здійсниться воля Божа, — мовила Ребекка.— Покладаю на нього всі свої

сподівання — у Бога одна мить має таку ж силу, як ціле століття.

— Це ти добре сказала, дівчино, — зауважив великий магістр, — але нам чудово відомо,

хто вміє набувати янгольської подоби. Отже залишається тільки призначити місце,

пристойне для двобою, а також, якщо знадобиться, то й для страти. Де пресептор

тутешньої обителі?

Альберт Мальвуазен, який досі тримав у руці рукавичку Ребекки, стояв біля

Буагільбера і щось гаряче йому доводив упівголоса.

— Хіба, — сказав великий магістр, — він не хоче приймати виклик?

— Ні, він хоче, він прийняв виклик, високопреподобний отче, — відповів Мальвуазен,

швидко засунувши рукавичку під свою мантію.

— Це добре, — мовив великий магістр.— Ребекко, ти маєш представити свого

захисника. Якщо ти не виконаєш цього або якщо твого захисника переможуть на суді

Божому, ти помреш як чаклунка, згідно з вироком.

Один із капеланів, які виконували обов’язки писарів, записав протокол засідання до

величезної книги, куди заносилися всі діяння лицарів Храму. Інший капелан голосно

прочитав вирок великого магістра.

Ребекка нічого не сказала, але, склавши руки, звела очі до неба. Потім скромно

нагадала великому магістру, що слід дозволити їй зв’язатися з друзями, щоб сповістити їх

про становище, в якому вона опинилася, і просити їх знайти захисника, який зможе за неї

битися.

— Це законно і справедливо, — сказав великий магістр.— Обери сама гінця, якому

могла б довіритися, і ми дозволимо йому вільний доступ в ту келію, де ти перебуватимеш.

— Чи немає тут когось, — звернулася до присутніх Ребекка, — хто з любові до

справедливості або за щедру винагороду погодився б виконати доручення нещасної

дівчини, яка опинилася в скрутному становищі?

Усі мовчали. У присутності великого магістра ніхто не наважувався виявити співчуття

до обмовленої полонянки через побоювання, що його можуть запідозрити в співчутті до

юдеїв. Декілька хвилин Ребекка в невимовній тривозі чекала відповіді й нарешті

вигукнула:

— Та невже в такій країні, як Англія, я буду позбавлена останнього, жалюгідного

способу врятувати своє життя через те, що ніхто не хоче зробити мені ласку, в якій не

відмовляють і найгіршому зі злочинців!

Гігг, син Снелля, нарешті подав голос. Він сказав:

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 356

— Хоч я й каліка, але все-таки якось можу рухатися завдяки її милосердній допомозі.

Я виконаю твоє доручення, — вів далі він, звертаючись до Ребекки, — і постараюся

поквапитися, наскільки зможу за свого каліцтва. Ох, коли я згадував про твоє милосердя,

не думав я, що тобі ж від цього буде гірше.

— Усе в руках Божих, — мовила Ребекка.— Він може і слабким знаряддям виручити

з полону юдеїв. А для виконання його рішення і равлик годиться незгірше за сокола.

Відшукай Ісака з Йорка. Ось тобі гроші, тут їх достатньо для сплати за коня і за

посильного. Доправ йому листа від мене. Не знаю, мабуть, саме небо вселяє мені це

відчуття, а тільки я переконана, що не цією смертю мені призначено вмерти і що

знайдеться для мене захисник. Прощавай. Життя і смерть залежать від твоєї спритності.

Селянин прийняв з її рук листа — декілька рядків на івриті. Багато хто в натовпі

умовляв його не торкатися нечестивої писанини. Але Гігг твердо вирішив зробити послугу

своїй рятівниці. Вона, з його слів, врятувала йому тіло, і він був упевнений, що вона не

захоче погубити його душу.

Але, на щастя, йому не довелося далеко йти: за чверть милі від воріт пресепторії йому

зустрілися два вершники, яких він з одягу і високих жовтих шапок негайно визнав за

євреїв. Порівнявшись із ними, він побачив, що один із них був його колишній господар

Ісак із Йорка, а інший — рабин Бен Самуель. Вони почули, що в пресепторії зібрався

капітул ордену тамплієрів під головуванням великого магістра і що там відбувається суд

над чаклункою.

— Брате Бен Самуель, — говорив Ісак, — не знаю чому, але моя душа неспокійна.

Звинувачення в чаклунстві часто зводять на людей нашого племені і таким наклепом

прикривають злочини, що чиняться над євреями.

— Будь розважливий, брате, — відповів лікар, — ти маєш можливість завжди

порозумітися з назарянами, тому що багатий, а отже маєш змогу купити собі у них всілякі

пільги. Гроші мають таку ж владу над грубим розумом цих нечестивців, як у давнину

печать Соломона над злими духами. Але хто цей бідолашний каліка, який іде нам

назустріч дорогою, спираючись на милиці? Він, мабуть, хоче зі мною порадитися. Друже

мій, — вів далі він, звертаючись до Гігга, сина Снелля, — я не відмовлю тобі в лікарській

допомозі, але я ніколи не подаю убогим, які жебрають на великій дорозі. Йди геть. Що це?

У тебе, здається, ноги паралізовані? Але ти можеш усе-таки заробити собі на прожиття

руками… Брате, що з тобою? — вигукнув він, перервавши свою мову і обернувшись до

Ісака, який уже пробігав очима листа, поданого Гіггом, а далі гірко застогнав і гримнувся

зі свого мула на землю. Ісак лежав без тями, ніби вмираючи.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія_____). 7 клас 357

Схвильований рабин зіскочив із сідла і поквапився вдатися до всіх можливих засобів,

аби привести до тями свого друга. Він навіть дістав із кишені знаряддя для

кровопускання, як раптом Ісак ожив, зірвав із себе шапку і, схопивши жменю дорожнього

пилу, посипав ним голову. Спочатку лікар подумав, що такий раптовий і різкий прояв

почуттів є ознакою божевілля, і ще раз узявся за ланцет, але невдовзі переконався

в іншому.

— Дитя моєї скорботи! — вигукнув Ісак.— Тебе слід було назвати не Ребеккою,

а Беноні1. Навіщо, кому це потрібно, щоб твоя смерть звела мене в могилу і щоб я у відчаї

та скорботі серця, вмираючи, проклинав Бога?

— Брате, — сказав приголомшений рабин, — чи батько в Ізраїлі вимовляє такі слова?

Адже дочка твоя, сподіваюся, ще жива?

— Жива, — відповів Ісак, — але лише як Даниїл, якого кинули до рову з левами! Вона

в полоні у цих дияволів, і вони прирекли її на жорстоку страту, не пощадивши ані юності

її, ані дивовижної краси! А вона ж була вінком пальмовим, що прикрашав свіжою зеленню

мою сиву голову.

Лікар узяв листа і прочитав рідною мовою вголос:

— «Ісакові, синові Адонікама, якого іновірці називають Ісаком із Йорка, привіт, нехай

буде з тобою мир і благословення, нехай обіцяне множиться тобі на багато років. Батьку

мій, я приречена на страту за те, чого не відала душа моя, — за чаклунство. Батьку мій,

якщо можна, знайди сильну людину, яка б заради мене билася мечем і списом, за звичаєм

назарян, на полі бою поблизу Темплстоу на третій день від цього дня. Мабуть, Бог батьків

наших дасть йому силу захистити невинну, вступитися за беззахисну. Якщо ж це буде

неможливо, нехай дівчата нашого племені оплакують мене як померлу, бо я загину, як

олень, уражений рукою мисливця, і як квітка, зрізана косою землероба. А тому поміркуй,

що можна вдіяти і чи є можливість мене врятувати. Є один такий воїн із назарян, який міг

би взятися за зброю на мій захист. Це Вілфред. син Седрика, якого іновірці називають

Айвенго. Але він зараз іще не має сили одягти ратні обладунки. Але дай йому знати про

це, бо він користується любов’ю і пошаною серед могутніх синів свого племені і був

у полоні разом із нами, а тому може знайти мені захисника серед своїх товаришів. І скажи

йому, Вілфреду, синові Седрика, що залишиться Ребекка в живих чи помре, вона і в житті,

і в смерті не винна в тому гріху, в якому її звинувачують. І якщо така буде воля Божа, що

ти позбудешся своєї дочки, не залишайся, батечку, в цій країні кровопролить

і жорстокості, а вирушай у Кордову, де брат твій проживає в безпеці під заступництвом

1 Беноні — «дитя скорботи». За біблійним переказом таке ім’я дала Рахіль своєму синові.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 358

трону, що посів Боабдил, сарацин, бо жорстокість мавританського народу до синів Якова

не така жахлива, як жорстокість англійських назарян».

— Тримайся, — сказав рабин, закінчивши читати, — сльозами горя не розрадиш, і йди

відшукай цього Вілфреда, сина Седрика. Можливо, він допоможе тобі — якщо не

особистою доблестю, то хоч порадою, бо до цього парубка вельми прихильний Ричард,

якого назаряни назвали Левиним Серцем, а країною дедалі наполегливіше поширюються

чутки, що він повернувся. Можливо, парубок випросить у нього грамоту за його підписом

і печаткою з велінням зупинити лиходійство кровожерливих людей, які наважилися

привласнити святе ім’я Храму своєму ордену.

— Я відшукаю його, — сказав Ісак, — відшукаю, бо він добрий хлопець і має співчуття

до гнаних синів Якова. Але він іще не має сили братися до зброї, а який же інший

християнин захоче битися за пригноблювану дочку Сіона?

— Отакої, — сказав рабин, — ти говориш, неначе зовсім не знаєш християн! Золотом ти

купиш їхню доблесть так само, як купуєш собі золотом безпеку. Підбадьорся, зберися

з духом і їдь на пошуки Вілфреда Айвенго. Я теж не сидітиму склавши руки, бо великий

гріх покинути тебе в такому нещасті. Я вирушу до міста Йорк, де тепер зібралися багато

воїнів і сильні мужі, і поза сумнівом знайду серед них охочих битися за твою дочку. Бо

золото — їхнє божество, і вони готові за гроші повсякчас закладати своє життя, як

закладають земельні угіддя. Прощавай, — сказав лікар, — і нехай збудеться все, чого бажає

твоє серце.