Питяння 15. Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація.

усі мови світу різняться своєю структурою, кількістю їх носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями, тощо. Якщо порівняти кит та укр. Мови то виявиться що в них дуже відмінна будова. В укр. Мові змінні слова мають закінчення, якими виражаються значення роду, числа, відмінка, часу, особи, тощо. У кит мові слова складаються з одного кореня, вони не змінюються. Порівнюючи англ. Та укр. Мови також можна побачити ряд відмінностей в їх структурах. Функція, які виконують в укр. Мові закінчення, в англ. Мові передається прийменниками (книжка студента – the book of the student). За кількістю мовців, розмовляючи певною мовою, мови дуже різняться. Так наприклад такими мовами як англійська або іспанська розмовляють понад 350 тисяч осіб. Проте, також існують також мови, якими розмовляють лише тисячі, або навіть десятки людей. Наприклад нганасанська мова, якою розмовляють приблизно 800 осіб. Також, є мови з давньою писемністю (санскрит, хетська, грецька мови, тощо). Проте, існують і такі мови, які не мають писемності – мови тубільного населення Африки. Також мови різняться ступенем їх вивчення. Це стосується і живих і мертвих мов. Наприклад, недостатньо вивчаються мови автохтонного населення Африки. Неоднаковим є і функціональне навантаження мов. Деякі мови виконують лише функцію розмовно-побутового спілкування – племінні мови Афірики, Австралії, тощо. Також існують національні мови – які обслуговують всі сфери діяльності нації – чеська, словацька, українська, тощо. А є мови, які обслуговують декілька націй. Наприклад, німецькою мовою користуються німці, австрійці та швейцарці. Деякі мови є мовами міжнародного спілкування – російська на території Російської Федерації. Також, існують міжнародні (світові) мови – англ., арабська, іспанська, китайська, тощо. Це офіційні робочі мови міжнародних організації – ООН, ЮНЕСКО, тощо. Порівнюючи окремі мови, можна помітити, що між деякими з них є певна подібність наприклад – всі слов’янські мови мають дуже велику кількість спільних слів. Наприклад – укр. Ворона, рос – ворона, серб – врана, болг – врана, польськ – врона, чеськ – врана, словацьк – врана. Вчені вважають що слов’янські мови мали спільне походження, тобто мали спільного предка – мову-основу, або прамову. Наприклад – близькість німецької та англ. Мови – нім Mutter, англ – Mother. Також, багато спыльного э в словнику словянських і деяких європейських та азіатських мов. Наприклад – укр. Брат, лит – broterelis, д.-інд. – bhrdtd. Однак використання словникових подібностей для обґрунтування спорідненості мов і їх класифікації за ступенем спорідненості не є надійним критерієм. Річ у тому, що слова легко запозичуються і в такому разі близькість словникового складу є наслідком контактування мов. Найдостовірніші дані про спорідненість мов може бути отримана при порівнянні мофем, особливо закінчень. Вони є відносно стійкими. Наприклад – д.укр. – кс-мь, д.інд. – as-mi, хет. es-mi тощо. Генеалогічна класифікація мов – вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв’язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови). Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі. Мета якого полягає – 1. У встановлені спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів. 2. У реконструюванні слів і граматичних значень у мові – предку. 3. У встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов. Найбільшим відкриттям для порівняльно-історичного методу стало відкриття санскриту. Німецький мовознавець Якоб Грімм (1785—1863) у " Граматиці німецької мови" (1819—1837) порівнює всі германські мови в історичному плані, починаючи від готської й закінчуючи англійською. Це, по суті, перша порівняльно-історична граматика. Російський мовознавець О.Х. Востоков (1781—1864), порівнюючи слов'янські мови, відкрив історію юсів. За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють на сім'ї (максимальні об'єднання споріднених мов), сім'ї - на групи (гілки), групи — на підгрупи, а вже в підгрупах виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'язків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю. Індоєвропейська сім*я – є найчисленнішою. Вони об'єднуються в 12 груп: індійську, іранську, слов'янську, балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, албанську, вірменську, анатолійську й тохарську. До індійської групи належать більше 96 живих мов, якими розмовляють 761 млн. 075 тис. осіб. Найпоширенішими є гінді, урду, бенгалі, панджабі, лахнда, сіндхі, раджастхані, гуджараті, маратхі, сингальська, Непалі, біхарі, орія, кашмірі, циганська. До індійських мов належать також такі мертві мови, як санскрит, палі, пракрити. Мовами іранської групи користуються 80 млн. 415 тис.осіб. До них належать перська, таджицька, афганська, балучі, курдська, осетинська, татська, ягнобська, талиська і мертві давньоперська, авестійська, пехлеві, мідійська, парфянська, хорезмійська, согдійська та скіфська. Слов'янськими мовами користуються 290 млн. 475 тис. осіб (1985 p.). Виділяють три підгрупи слов'янських мов: східну, західну і південну. Германські мови, якими розмовляють 425 млн. 460 тис.осіб, поділяються на три підгрупи: північногерманську (скандинавську), західногерманську і східногерманську. Романська група мов пов'язана спільним походженням від латинської мови. Поширені романські мови в більш ніж 60 країнах. Загальна кількість мовців становить 576 млн. 230 тис. Умовно виділяють три підгрупи романських мов: центральну, західну та східну. Кельтські мови в І тисячолітті до н.е. були одними з найпоширеніших індоєвропейських мов. Користувалися ними на території сучасних Німеччини, Франції, Великобританії, Ірландії, Іспанії, Північної Італії. Пізніше територія їх поширення значно звузилася. Нині загальна кількість мовців становить 9 млн. 505 тис. осіб. У кельтській групі мов виділяють три підгрупи: гойдельську, бриттську і галльську. До грецької групи відносять новогрецьку і мертву давньогрецьку мови. До албанської групи належить лише одна албанська мова. Поширена в Албанії, Югославії (край Косово), Італії, а також у Болгарії, Румунії та Україні (Одеська область). Вірменську групу представляє єдина вірменська мова — державна мова Вірменії, якою користуються також вірмени в Грузії, Азербайджані (Нагорний Карабах), Туреччині, Сирії, Лівані, Ірані, США, Франції та інших країнах. До анатолійської групи індоєвропейської сім'ї належать мертві хеттська, лувійська, палайська, карійська, лідійська і лікійська мови. До тохарської групи належить мертва тохарська мова. Дехто вважає, що було дві тохарські мови: тохарська А (караціарсько-турфанська) і тохарська Б (кучанська). Це мови кочових іранських племен, які осіли в східній частині Тянь-Шаню й оазисах пустелі Такла-Макан. Семіто-хамітські мови поділяють на дві групи: семітську і хамітську. Хамітська група. Вона об'єднує чотири підгрупи: єгипетську, берберську, кушитську і чудську. Картвельська (південнокавказька, іберійська) група. До неї належать грузинська, мегрельська, чанська і сванська мови. Абхазько-адигейська (західнокавказька) група. До неї належать абхазька, абазинська, адигейська, кабардинська та убихська мови. Нахсько-Дагестанська (східнокавказька) група. До неї належать чеченська, інгуська, аварська, лезгинська, табасаранська, даргинська, лакська та багато безписемних, здебільшого одноаульних, мов: андійська, каратинська, тиндинська, чамалинська, багвалинська, гунзибська, гінухська, цахурська, агульська, хіналузька та інші. Фінно-угорськими мовами розмовляють 24 млн. 35 тис.осіб. Ці мови поділяють на дві групи: угорську та фінську. До живих самодійських (самоїдських) мов належать ненецька, нганасанська, енецька і селькупська. Користуються ними 35 тис. осіб. Тюркська сім'я мов (109 млн. 965 тис. носіїв) функціонує в середньоазіатських державах, Закавказзі, Росії, Ірані, Афганістані, Монголії, Китаї, Румунії, Болгарії, Югославії, Албанії та Україні. До неї належать татарська, башкирська, чуваська й мертві булгарська, хазарська та печенізька мови. Кипчацька група. До неї належать кримсько-татарська, карачаєво-балкарська, караїмська, казахська, ногайська, каракалпацька, киргизька, кумицька, алтайська та половецька мови. Огузька група. До неї належать турецька, туркменська, азербайджанська й гагаузька мови. Уйгурська група. До неї належать якутська, тувинська, тофаларська, хакаська, шорська, чулимська і мертва староуйгурська мови. У сім'ю монгольських мов об'єднані монгольська, бурятська, калмицька, дагурська та інші мови. Тунгусо-маньчжурські мови — сім'я споріднених мов, які функціонують у Сибіру й на Далекому Сході. Кількість тих, хто спілкується цими мовами, становить 4 млн. 700 тис. осіб. Тунгусо-маньчжурську сім'ю утворюють три групи мов: сибірська (північна, евенкійська), амурська(нанійська)і південна. Південна група. До цієї групи належить маньчжурська мова, яка поширена в Північному Китаї. Китайсько-Тибетські мови. Китайсько-тибетські мови поділяють на дві групи: тан-китайську і тибетТайські мови — сім'я мов, що поширена на півострові Індокитай і в прилеглих до нього районах. Розмовляють тайськими мовами 66 млн. 510 тис. осіб. До них належать тайська, лаоська, шанська та інші мови.о-бірманську. ТИБЕТО-БІРМАНСЬКА ГРУПА. До цієї групи належать тибетська та бірманська мови. Тайські мови — сім'я мов, що поширена на півострові Індокитай і в прилеглих до нього районах. Розмовляють тайськими мовами 66 млн. 510 тис. осіб. До них належать тайська, лаоська, шанська та інші мови. Аустронезійські (малайсько-полінезійські) мови — одна з найбільших сімей мов (розмовляють ними 237 млн. 105 тис. осіб), яка поширена на Малайському архіпелазі (Індонезія, Філіппіни), в південних районах Індокитаю, в Океанії, на островах Мадагаскар і Тайвань. До них належать індонезійська, яванська, малайзійська, сунданська, мадурська, гавайська та ін. Аустроазіатська сім'я мов функціонує на північному сході й півдні Азії, а також на деяких островах Індійського океану. За даними 1985 p., аустроазіатські мови мають 74 млн. 295 тис. носіїв. Найпоширенішими серед мов цієї сім'ї є в'єтнамська, кхмерська, нікобарська, нагалі, кхасі, санталі, палаунг, семанг. До сім'ї австралійських мов належать мови корінного населення Австралії. До палеоазіатських мов входять чукотсько-камчатські, ескімосько-алеутські, єнісейські та юкагіро-чуванські мови.Чукотсько-камчатська група. До цієї групи належать чукотська, коряцька, алюторська, керецька та ітельменська. Ескімосько-Алеутська група. До неї належать ескімоська й алеутська мови, поширені на Чукотському півострові (Росія), в північних районах Канади та Гренландії (Данія), а також на Алеутських островах (США).Єнісейська група.. До неї належать кетська і симська мови. Юкагіро-Чуванська група. До неї належать зниклі мови, якими розмовляли племена, що займали територію Північно-Східної Азії і в XVIII ст. До африканських належать мови, локалізовані на південь від Сахари. Серед них виділяють конго-кордофанські, ніло-сахарські та койсанські. Дравідські мови — сім'я мов, що поширена на території Південноазіатського (Індійського) субконтиненту. Найпоширенішими дравідськими мовами є тёлугу, тамільська, каннада і малаялам. Індіанськими (америндськими) мовами розмовляє близько 27 млн. тубільного населення Америки.