Граматичнікатегорії та лексико-семантичні розряди

Граматичнакатегорія -системапротиставлениходнаоднійграма­тичнихвеличин, тобтограматичнихформзодноріднимзначенням.

Граматичними категоріями можна вважати категорії числа, виду, бо в межах категорії числа ви­діляють протиставлені граматичні значення однини і множини, а в межах категорії виду -значення доконаності і недоконаності дії і кожне з цих значень має формальне вираження (закінчення однини і множи­ни, суфікси, що виражають недоконаність, та суфікси і префікси, які виражають доконаність): стіл -сто­ли, берег -береги, корова -корови, весна -весни; робити -зробити, стукати -стукнути. Отже, поза протиставленням граматичні категорії не можуть існувати. Крім того, граматична категорія обов'язково повинна мати формальне вираження.

Щодо першої ознаки (проти­ставлення) закономірно може виникнути запитання, як бути з категорією відмінка, яких у мовах буває не тільки два, а й чотири і навіть двадцять один, або як інтерпретувати число в тих мовах, де їх три (однина, двоїна, множина)та інші подібні випадки. Відомо, що будь-яку кількість протистав­лених членів можна звести до двох (до бінарної привативної опозиції), наприклад, прямий відмінок -непрямі відмінки, дійсний спосіб -недійсний спосіб, чоловічий рід -не чоловічий рід, перша особа -інші особи тощо.

Що ж стосується формального вираження, то во­но дуже важливо, бо саме наявність чи відсутність формального вираження є основним критерієм розріз­нення граматичних і поняттєвих категорій. Так, поняттєва категорія статі притаманна всім мовцям незалежно від того, якою мовою вони спілку­ються: усі розрізняють чоловічу і жіночу стать. Таке розрізнення спирається на позамовну дійсність, тому поняттєві категорії є інтернаціональними, універсаль­ними. На відміну від поняттєвої категорії статі, грама­тична категорія роду є тільки в тих мовах, де вона має формальне вираження: слов'янських, балтійських, ро­манських, німецькій. Для її вираження перелічені мо­ви використовують спеціальні закінчення (укр. тато, мама, море) або артиклі (нім. йег, йіе, _у фр. Іе, Іа). Оскільки в англійській мові, фінно-угорських і тюркських мовах таких показників немає, то немає і категорії роду. У слов'янських мовах, за винятком болгарської і маке­донської, значення означеності-неозначеності не має формального граматичного вираження, отже, й такої граматичної категорії тут немає. Поняттєва категорія означеності-неозначеності в цих мовах може бути виражена лексично (цей хлопець -якийсь хлопець).

Граматичні категорії не є незмінними. У процесі сво­го історичного розвитку мова може втрачати чи набува­ти граматичні категорії або змінювати їхню структуру. Так, зокрема, великих змін зазнала видо-часова система слов'янських мов. Змінився в українській мові і кіль­кісний склад категорії числа (було три числа: однина, двоїна, множина) та категорії часу (було чотири форми минулого часу).

Усі граматичні категорії поділяють на морфоло­гічні і синтаксичні. До морфологічних категорій на­лежать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, спо­собу, особи. Межі застосування поняття граматичної категорії до синтаксису ще не зовсім визначені.До них можна віднести категорію комунікатив­ної спрямованості (розповідні, питальні, спонукальні речення), категорію активності й пасивності, категорію стверджувальності-заперечувальності та категорії синтаксичного часу і синтаксичного способу, які фор­мують парадигму речення.

Морфологічні категорії в свою чергу поділяються на класифікаційні і словозмінні. Класифікаційні ка­тегорії -це такі, в яких члени виступають як рубри­ки класифікації слів.Наприклад, категорія роду іменників і категорія виду дієслова є класифікаційни­ми, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами, а дієслова належать до однієї з трьох рубрик -до діє­слів доконаного чи не доконаного виду або двовидових.

Словозмінні -це граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від партнера, з яким воно по­єднується в мовленнєвому ланцюжку. Наприклад, ка­тегорія роду прикметників, які не класифі­куються, а відмінюються за родами. Граматичні категорії по-різному виявляються в мо­ві.Такі категорії, як рід і відмінок, в укра­їнській мові виявляються синтаксично (реляційно), ка­тегорія виду і часу -несинтаксично (номінативно, референційно), а категорія числа або особи поєднує ознаки обох названих типів.

Лексико-граматичні розряди - це граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, яким властиві такі риси:

1) наявність спільної семантичної ознаки (збірність, речовинність, статальність, зворотність та ін.);

2) необов'язковість формального показника (збірні іменники мають формальне вираження -суфікси -ство> -ат тощо, тоді як, статальні дієслова такого формального показника не мають -бути, сиді­ти, лежати);

3) взаємодія з пов'язаними з ними граматичними ка­тегоріями. Так, зокрема, від зворотності дієслів зале­жить категорія стану, від перехідності/неперехіднос­ті -категорія активу/пасиву, від істоти/неістоти -ка­тегорії відмінка і роду, від особи/неособи -категорія роду, від назв власних і загальних -категорія числа;

4) необов'язковість протиставлення в межах лекси­ко-граматичного розряду рядів форм, тобто відсутність регулярних парадигм (наприклад, речовинні іменни­ки, збірні іменники тощо, які не мають ні внутрішніх, ні зовнішніх опозиційних рядів форм).

Отже, граматичні категорії важливі не тільки в зміс­товому, а й у структурному плані. Вони об'єднують сло­ва не лише в межах певної частини мови, а й поза цими межами, тобто слова різних частин мови (категорії ро­ду, числа, особи є спільними для іменників, займенни­ків і дієслів, категорії роду, числа і відмінка -для іменників, прикметників тощо). Це забезпечує струк­турну організацію всієї системи частин мови.

Билет №56

Частинимови, принципи класифікаціі

Частинимови -класислів, яківиділяютьнаосновіспільностілогіко-семантичних (поняттєвих), морфологічнихісинтаксичнихвлас­тивостей.

За допомогою частин мови людина диференціює речі, їх якості, процеси, дії і стани та їх ознаки, виявляє відмінності в реальному світі й здійснює його категоризацію. Відповідно дискусійним залишається питання основних критеріїв наукової класифікації частин мови. На сучасному етапі використовуютьтакі три основні критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний.

СЕМАНТИЧНИЙ КРИТЕРІЙ- критерій, який передбачаєвіднесення до однієї частини мови слів із спільним загальним граматичним значенням, як, наприклад, предметність, дія, якість тощо. Так, зокрема, слова зі значеннямпредметності утворюють клас іменників, хоча до такогокласу, як іменники, в українській мові належать слова, які позначають предмет(стіл, книжка), якість(краса, сила), дію(ходіння, крик), кількість(сотня, тисяча)та ін., але більшість непохідних іменників позначає саме предмети. Ця закономірність дає змогу говорити про загальнезначення предметності в іменнику як частині мови, поширюючи цю семантичну характеристику й на іменники, які позначають якість, дію, стан тощо. Отже, граматичнізначення частин мови не рівнозначні поняттям, що виражаються словами, не рівнозначні й логічним узагальненням цих понять.

ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНИЙ (МОРФОЛОГІЧНИЙ) КРИТЕРІЙ - критерій, за яким до уваги береться своєрідність змінювання слів, тобто інвентар їх форм і парадигм, які є виразниками певних морфологічних категорій. Наприклад, іменники змінюються за відмінками і числами, дієслова - заособами і часами, прислівники не змінюються. Форми словарепрезентують морфологічні категорії частин мови. Кожна частина мови характеризується особливою системоюграматичних категорій. Так, в українській мові іменнику

властиві категорії роду, числа й відмінка, прикметнику - категорії ступеня порівняння (для якісних прикметників)роду, числа та відмінка, дієслову - категорії способу, часу, особи, стану, виду тощо. Щоправда, бувають випадки, коли деякі класи слів поєднують у собі ознаки різних частин мови. Так, скажімо, дієприкметник має морфологічні ознаки дієслова та прикметника.

СИНТАКСИЧНИЙ КРИТЕРІЙ-критерій, за яким до однієї частини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в однакових синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні функції (йдеться головним чином про первиннісинтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якоюрозрізняють іменник і дієслово в українській мові, є здатність бути головним компонентом атрибутивної конструкції (пор.: тихий спів, але не тихий співати).

При цьому важливий не тільки набір синтаксичних функцій, а й ступінь характерності кожної з функцій для даної частинимови. Так, в українській мові і іменник, і дієслово можуть виконувати функцію підмета

(Хлопчик читає. Лиш боротись-значить жить)і функцію присудка(Батько-лікар).

Однак для іменника функція підмета є первинною, а присудка - вторинною, тоді як для дієслова функція присудка є первинною, а підмета - вторинною. Вторинні синтаксичні функції мають деякі обмеження. Так, зокрема, іменник може бути підметом незалежно від типу присудка, тоді як дієслово неможе бути підметом, якщо присудок виражений особовою формою. Пор.: Боротьба його загартувала і*Боротися його загартувало.

Синтаксичним за своєю суттю є критерій сполучуваності, який як додатковий стали активно використовуватипри класифікації слів на частини мови в останні десятиліття. Не всі слова можуть поєднуватися одне з одним.Так, прислівники поєднуються з дієсловами(читає добре), з іншими прислівниками(дуже добре), прикметниками(значно кращий), але не із займенниками та числівниками; прикметники поєднуються з іменниками, але не з дієсловами і т.д.

СЛОВОТВІРНИЙ КРИТЕРІЙ- критерій, за яким для кожноїчастини мови виділяють властивий тільки

Їй набір словотвірних моделей та інвентар словотвірних засобів. В укр мові можна назвати ряд словотвірних афіксів, наявність яких засвідчує належність слова до групи іменників: -тель, -ник, -щик, -ар

тощо. В англійській мові імен-никовими є суфікси -ship(friendship.movement, та ін. Який із названих критеріїв слід вважати провідним? На це запитання мовознавці давали різні відповіді.. Л.В. Щерба висунув ідею врахування трьох критеріїв: семантичного, морфологічного і синтаксичного. Саме на щербівській концепції й ґрунтується сучаснакласифікація частин мови.