Завчасна підготовка у період нормальної роботи товариства.

Завчасну підготовку можна умовно поділити на два блоки:

Перший, позитивний блок полягає у підготовці певної захисної доктрини та мобілізаційного плану на випадок спроби недружнього поглинання. Ці документи можуть бути формалізовані у рішенні наглядової ради товариства та повинні бути конфіденційними: їх зміст може бути відомий лише членам наглядової ради, голові та провідним членам правління товариства та внутрішньому юристу. Захисна доктрина має містити принципові рішення з порядку узгоджених дій посадових осіб товариства у випадку рейдерського нападу та супроводжуватися проектами типових документів. Кожному із зазначених вище функціональних підрозділів рейдерської групи має бути ще у мирний час протиставлений “антирейдерський” підрозділ із симетричними завданнями з можливістю його повного розгортання у період конфлікту.

Юридичний підрозділ у період нормального функціонування товариства може бути представлений внутрішнім юристом. Можливість розгортання має бути забезпечена договором про надання юридичних послуг з достатньо кваліфікованою юридичною фірмою. За відсутності загрози поглинання юридичний підрозділ розробляє типові документи (проекти внутрішніх наказів, позовів та скарг), налагоджує контакти з суддями та державними виконавцями та спостерігає, чи немає ознак спрямованого збору інформації про товариство, створення передумов для рейдерського нападу (підозрілих придбань акцій або заборгованостей товариства), контактуючи з реєстратором (депозитарієм) товариства, бухгалтерією та іншими підрозділами товариства.

Силовий підрозділ має бути забезпечений власними охоронцями та охоронною фірмою, відносини з якою ґрунтуються на договорі про надання охоронних послуг. Можливе також створення громадського формування з охорони громадського порядку за місцем роботи згідно Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”. У “мирний час” можна провести навчання за участю охоронців та трудового колективу щодо протидії нападу рейдерів на територію об’єктів товариства. Розгортання підрозділу забезпечується за рахунок визначеної договором з охоронною фірмою можливості збільшення кількості об’єктів, що перебувають під охороною та охоронців, а також – за рахунок лояльних представників трудового колективу та членів громадського формування з охорони громадського порядку. При цьому бажано чітко уявляти, до яких охоронних фірм слід звертатися у разі, якщо охоронна фірма відмовиться від договору.

Інформаційний підрозділ у період нормального функціонування товариства має бути представлений прес-службою товариства, тобто – особою, або групою осіб, що мають зв’язки із журналістами, телеканалами та час від часу забезпечують коротенькі публікації про діяльність товариства та сюжети на телебаченні. Розгортання підрозділу забезпечується за рахунок актуалізації зв’язків.

У межах захисної доктрини слід опрацювати та закріпити у статуті товариства засоби заміни ключових посадових осіб товариства у разі їх вибуття (наприклад – призначення наглядовою радою виконуючого обов’язки голови правління у разі його арешту). На випадок залишення території товариства, місце проживання голови правління доцільно змінити з урахуванням зручної підсудності, оскільки спори за позовом голови правління про поновлення на роботі та визнання незаконним рішення загальних зборів акціонерів підвідомчі зараз загальному суду за місцем проживання голови правління (ч. 2 ст. 110 ЦПК України).

Мобілізаційний план повинен передбачати етапи та обсяги розгортання антирейдерських підрозділів у випадку конфлікту згідно захисної доктрини та визначати джерело фінансування такого розгортання. Таке джерело має бути зовнішнім щодо товариства, оскільки однією з перших дій рейдера є, в багатьох випадках, блокування рахунків товариства.

Другий, негативний блок полягає у профілактичній роботі з планомірного та максимально повного усунення будь-яких передумов для рейдерського нападу.

Запобігання виникненню “п’ятої колони”. Рейдер може скористатися внутрішнім конфліктом у товаристві, тобто конфліктом між головними акціонерами та призначеним ними правлінням з одного боку та міноритарними акціонерами, членами трудового колективу – з іншого, особливо, якщо такі особи є членами правління, наглядової ради, або ревізійної комісії. Нелояльні акціонери або працівники можуть продати свої акції рейдеру, повідомити йому важливу інсайдерську інформацію, згодом – надавати свідчення на користь рейдера у суді, та інтерв’ю ЗМІ, нарешті – зайняти пасивну позицію безпосередньо в момент нападу, або навіть запропонувати рейдерові свої послуги в якості членів нових органів управління.

Отже, головним акціонерам та правлінню слід: культивувати корпоративну лояльність акціонерів та трудового колективу; скуповувати акції невдоволених міноритаріїв у всіх випадках, коли це можливо зробити за розумну ціну; сплачувати акціонерам дивіденди а трудовому колективу – заробітну плату; справедливо розв’язувати трудові конфлікти, особливо – з посадовими особами.

Мінімізація заборгованостей товариства. Для багатьох підприємців сплата боргу лише за наявності судової справи є принципом ведення бізнесу. Втім, наявність заборгованостей товариства є головною передумовою для порушення справи про банкрутство, яка може стати основним або додатковим рейдерським сценарієм.

Зв’язки із владою. Як вже було зазначено, характерною рисою рейдерства є використання державного примусу у приватних цілях замовника рейдерства, певна “приватизація” владних повноважень. До недружнього поглинання завжди долучаються суди та державні виконавці, а також, залежно від можливостей рейдерів: ДКЦПФР, податкові органи, органи внутрішніх справ, прокуратура, органи місцевого самоврядування та депутати рад різних рівнів.

Отже, товариству слід чітко розуміти, які з державних органів можуть вжити ефективних заходів щодо захисту прав підприємства від недружнього захоплення, які лише формально виконуватимуть обов’язки, хоча й не вдадуться до протиправних дій, а які активно сприятимуть загарбникам.

Формалізація скликання та проведення загальних зборів акціонерів. “Альтернативні” загальні збори акціонерів, проведені рейдером, є поширеним засобом заміни органів управління товариства. Отже, попри передбачену ч. 1 ст. 43 Закону України “Про господарські товариства” можливість вибору видання, в якому публікується оголошення про проведення загальних зборів, статут товариства повинен безальтернативно визначати як центральну, так і місцеву газети, та зобов’язувати повідомити акціонерів про збори з вкладенням поштового відправлення та повідомленням про вручення. Із тим, щоб запобігти проведенню загальних зборів у місці під повним контролем рейдера, де він може на свій розсуд “відрегулювати” явку акціонерів, статут має визначати, що загальні збори товариства проводяться не “як правило”, як зазначено у ч. 1 ст. 43 Закону України “Про господарські товариства”, а “виключно” за його місцезнаходженням.