Поняття форм держ. управ-ня, їх види.

Форма управ-ня — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються ОВВ для реалізації поставлених перед ними завдань

Термін «форма» означає вид, будь-який зовнішній вияв певного змісту Якщо функції управ-ня розкривають основні напрями цілеспрямованого впливу суб'єктів управ-ня на об'єкти управ-ня то форми управ-ня — це шляхи здійснення такого цілеспрямованого впливу, тобто форми управ-ня показують, як практично здійснюється управлінська діяльність.

Процес реалізації завдань і функцій знаходить свій юрид. вияв у відповідних формах.

Під час практичного виконання завдань, покладених на апарат управ-ня, вони реалізують розпорядчі повноваження, змістом яких є виконання вимог закону і організація застосування правових норм, а у передбачених законом випадках здійснюють адміністративну юрисдикцію. Ця діяльність органів управ-ня пов'язана з виданням правових актів, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки, тобто ведуть до виконання, зміни або припинення адмін. правовідносин між суб'єктом і об'єктом управ-ня, і є правовими формами.

Але значна частина діяльності викон. влади не втілюється в правову форму, не пов'язана з виданням правових актів та здійсненням юридичне значущих дій, тобто не породжує, не змінює та не припиняє адмін. правовідносин. Ця частина діяльності викон. влади є не правовою, а організаційною формою, яка безпосередньо не викликає юрид. наслідків (проведення нарад, інструктування, контроль, добір кадрів тощо). Неправові форми, як правило, є підставою для наступного здійснення виконавчою владою дій юрид. хар-р.

Прийнято розрізняти чотири форми управлінської діяльності:

1) видання нормативних актів управ-ня;

Видання нормативних актів управ-ня є особливою формою діяльності органів викон. влади, яка передбачає розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання закону шляхом встановлення певних правил у сфері держ. управ-ня. Встановлення норм права підзаконного хар-р в процесі діяльності органів викон. влади — це адмін. нормотворчість, яка здійснюється у формі видання ОВВ нормативних актів управ-ня. Це викликано тим, що загальні норми та правила поведінки, сформульовані в законах, не в змозі охопити всі аспекти життя сусп., відрегулювати сусп. відносини в усіх подробицях. Тому виникає необхідність у конкретизації та деталізації норм на стадії їх застосування.

2) видання індивідуальних (ненормативних, адмін.) актів управ-ня;

Видання індивідуальних (ненормативних, адмін.) актів управ-ня є близьким до нормативного, але не тотожне йому. Відмінність між ними полягає в тому, що індивідуальні акти управ-ня встановлюють, змінюють або припиняють конкретні адміністративні правовідносини. Вони відрізняються від нормативних тим, що звернені до конкретних суб'єктів управлінських відносин і їх дія припиняється після здійснення встановлених у них прав і обов'язків, тобто після одноактного їх застосування. Індивідуальними актами є, наприклад, видання наказу про призначення держ. службовця на посаду, видача дозволу на носіння зброї, на полювання, на управ-ня транспортними засобами і т. ін.

Для індивідуальних актів управ-ня, так само як і для нормативних, характерними є владність та підзаконність, вторинність відносно закону. Видання нормативних та індивідуальних актів — це основні правові форми здійснення викон. влади.

3) проведення організаційних заходів;

Організаційні дії складають необхідний чинник управлінської діяльності в усій системі органів викон. влади держ.. Ці заходи здійснюються сист.тично, постійно і спрямовані на забезпечення чіткої та ефективної роботи відповідних систем управ-ня. Вони не пов'язані з виданням правових актів та здійсненням юридичне значущих дій. Організаційні заходи не породжують, не змінюють і не припиняють адмін. правовідносин. Різноманітність конкретних форм здійснення організаційних заходів визначається сферою або галуззю управ-ня, особливостями керованих об'єктів, їх специфічного правового статусу. Стосовно органів викон. влади безпосередніми організаційними діями можуть бути: а) роз'яснення змісту і мети законодавчих та інших правових актів або тих чи інших заходів; б) інспектування роботи та інструктування нижчих органів (посадових осіб); в) розроблення програм, підготовка та проведення нарад, конференцій і т. под.

4) здійснення матеріально-технічних операцій.

Матеріально-технічні операції носять допоміжний характер. Їх основне призначення — обслуговування самого процесу управ-ня, всіх інших форм управлінської діяльності. Вони створюють умови для використання інших форм роботи органів викон. впади. В узагальненому вигляді матеріально-технічні операції — це підготовка матеріалів для видання юрид. актів, проведення організаційних заходів, провадження діловодства, складання довідок, звітів і т. ін. Зараз при здійсненні матеріально-технічних операцій більш широко використовуються різноманітні засоби організаційної техніки, створюються комплексні інформаційно-аналітичні системи для держ. потреб з широким застосуванням комп'ютерних систем.