Публічний інтерес в енергетичних правовідносинах

Публічний інтерес – це інтерес соціальної спільності, що визнаний, задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації).

У найбільш загальному вигляді публічний інтерес означає інтерес сукупності, тобто населення, людей тощо [9], а також те, що саме державна влада визначає, як публічний інтерес залежить від рівня правової культури та правосвідомості суб’єктів правотворчості.

В енергетичних правовідносинах можливим є виділення енергетичних інтересів, забезпечення яких становить основу енергетичної безпеки держави.

Так, всі існуючі визначення енергетичної безпеки базуються на декількох базових підходах, в яких енергетична безпека розглядається як:

- стан захищеності громадян, суспільства, економіки від загроз незадовільного енергозабезпечення;

- стан захищеності інтересів (національних, державних, суспільних) у енергетичній сфері.

Один з перших вчених-юристів, хто ввів термін «законні інтереси» в науковий обіг, був Г.Ф. Шершеневич. Зокрема, він писав, що «члени одного суспільства виробили в собі звичку відстоювати всіма законними засобами свої права, повставати проти найменшого порушення їх законних інтересів, ставитися недоброзичливо до порушників правового порядку, як до спільним ворогам, а відповідно тому і самі намагаються не виходити з меж свого права».

Малько О. В. визначає, що законний інтерес – це відбитий в об'єктивному праві або такий, що випливає з його загального змісту і певною мірою гарантований державою простий юридичний дозвіл, що виражається в прагненнях суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом, а також у деяких випадках звертатися за захистом до компетентних органів – з метою задоволення своїх потреб, не суперечать суспільним [7].

Кушнірчук-Ставнича О. М. дає наступне визначення енергетичних інтересів. Енергетичні інтереси – це інтереси будь-яких суб'єктів стосовно задоволення потреб у паливно-енергетичній сировині [8].

Також, надається класифікація енергетичних інтересів, здійснена О. Сердюченком. Здійснена ця класифікація за наступними критеріями:

І. За територіальною ознакою:

1) зовнішні;

2) внутрішні;

3) регіональні.

ІІ. За суб’єктами виникнення:

1) загальнодержавні;

2) галузеві;

3) юридичних осіб;

4) сім’ї;

5) особи.

ІІІ. За часовим критерієм:

1) постійні;

2) тимчасові.

ІV. За черговістю задоволення:

1) першочергові;

2) другорядні.

Як зазначалося вище, під енергетичними інтересами розуміють інтереси у безперебійному задоволенні споживачів економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами прийнятної якості за нормальних умов та в надзвичайних ситуаціях. Або ж, енергетичні інтереси розглядають як інтереси будь-яких суб’єктів (фізичних та юридичних осіб), що полягають у необхідності задоволення потреб у енергії (електричній, тепловій) та у паливно-енергетичній сировині (газ, нафта, вугілля, радіоактивні елементи для АЕС).

З огляду на це можна визначити, що публічними інтересами в енергетичних відносинах виступає сукупність енергетичних інтересів будь-яких суб’єктів, що мають потреби як у енергії, так і у паливно-енергетичній сировині, які визнаються і задовольняються державою.