Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Організаційно-правові засади політики ЄС в сфері енергозбереження та енергоефективності






В рамках Генерального Директорату Єврокомісії (ГДЄС) з енергетики та транспорту було сформоване свідоме розуміння того, що Європейська енергетична політика має бути тісно пов'язана з трьома цілями: єдина кліматична та енергетична політика, стабільність, конкурентоспроможність та безперебійність енергопостачання. Ці 3 мети повинні бути повністю збалансовані, комплексні та зміцнювати одна одну. У цей період ГДЄС з енергетики та транспорту був в змозі самостійно сформувати цілі 20-20-20 до 2020 року, а саме 20% поновлюваних джерел енергії, 20% скорочення викидів і 20% економії первинної енергії до 2020 року.

Наприкінці 2006 року, ЄС зобов'язався скоротити своє щорічне споживання первинної енергії на 20% до 2020 року. Для досягнення цієї мети, ЄС прагне мобілізувати громадську думку, керівників та операторів ринку і встановити мінімальні стандарти енергоефективності та правила щодо маркування продуктів, послуг та інфраструктури.

Економія енергії є найефективнішим способом одночасного підвищення безпеки постачання енергії і скорочення викидів двоокису вуглецю (CO2). Існує значний потенціал скорочення споживання енергії, особливо в таких енергоємних галузях, як будівництво, промисловість, перетворення енергії та транспорт. Економія енергії допомагає стимулювати економічну конкурентоспроможність і стимулювати розвиток передових ринків енергоефективних технологій і продуктів. Виробників необхідно заохочувати до розробки більш ефективних енергозберігаючих технологій і продукції, так само як і споживачі потребують реальних стимулів купувати такі продукти та раціонально їх використовувати.

Основними напрямками в галузі енергоефективності є: План дій з підвищення енергоефективності (ПДПЕ), законодавство і фінансування.

Законодавство

Європейська директива про ефективність кінцевого використання енергії і надання енергетичних послуг.

Директива щодо енергоефективності будівель.

Директива щодо когенерації.

Директиви щодо енергетичного маркування побутових приладів.

Директиви щодо екологічної орієнтованості рішень стосовно продукції, для виробництва якої використовуються енергоресурси (такі як бойлери, холодильники, та лампи денного світла).

Директива щодо оподаткування електроенергії та енергоносіїв.

В ЄС була прийнята основа щодо ефективності кінцевого використання енергії та

енергетичних послуг. Серед іншого, це включає орієнтовні цілі енергозбереження для держав-членів, зобов'язання національних громадських органів у галузі енергозбереження та енергетичної ефективності закупівель та заходи щодо стимулювання ефективного використання енергії та енергетичних послуг.

Метою Директиви щодо ефективності кінцевого енергоспоживання та енергетичних послуг (2006/32/EC) є зробити кінцеве споживання енергії більш економним і ефективним, шляхом встановлення орієнтовних цілей, стимулів та інституційних, фінансових і правових рамок, необхідних для ліквідації ринкових бар'єрів і неоднорідностей, які заважають ефективнному кінцевому енергоспоживанню, а також створення умов для розвитку і просування на ринку енергетичних послуг програм енергозбереження та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності кінцевого споживання енергії.

Директива ЄС щодо енергоефективності будівель (2002/91/EC), яка є частиною чинної правової бази. В директиві, щодо будівель (з певною площою) в яких проходить капітальний ремонт повинні застосовуватися мінімальні вимоги, з тих, що стосуються енергоефективності нових та існуючих будівель, повинна бути забезпечена сертифікація їх енергетичних характеристик і має проводитися регулярні огляди котлів та систем кондиціонування повітря.

Чотирма ключовими пунктами директиви є:

- загальна методологія розрахунку комплексних енергетичних характеристик будівель;

- мінімальні стандарти з енергоефективності нових та існуючих будівель, які підлягають капітальному ремонту;

- системи енергетичної сертифікації нових та існуючих будівель, а для громадських

будівель, висвітлення цієї сертифікації та іншої відповідної інформації. Сертифікат повинен бути не старший за п'ять років;

- регулярна перевірка котелень та центральних систем кондиціонування повітря в будівлях та додаткова оцінка тих опалювальних установок, в яких котли були встановлені більше 15 років тому.

 

 

15. Організаційно-правові засади енергетичної політики та енергетичної безпеки України (по суті питання 5 та 6)

Енергетична політика держави – це фактор в системі забезпечення національної безпеки держави – найважливіша і невід'ємна частина могутності держави, складова енергетичної безпеки як компонента системи забезпечення національної безпеки держави.

 

До принципів довгострокової державної енергетичної політики належать:

• послідовність дій держави щодо реалізації найважливіших стратегічних орієнтирів розвитку енергетики;

• зацікавленість у створенні сильних і стійко розвиваються енергетичних компаній, гідно представляють Україну на зовнішніх ринках і сприяють успішному функціонуванню конкурентних внутрішніх ринків;

• обґрунтованість і передбачуваність державного регулювання, спрямованого на стимулювання приватної підприємницької ініціативи в області реалізації цілей державної політики, у тому числі в інвестиційній сфері.

Головними стратегічними орієнтирами довгострокової державної енергетичної політики є:

• енергетична безпека;

• енергетична ефективність економіки;

• бюджетна ефективність енергетики;

• екологічна безпека енергетики.

1. Енергетична безпека – це впевненість, що енергії буде у розпорядженні у тій кількості та тієї якості, які потрібні за даних економічних умов.

2. Енергетична безпека – це стан захищеності життєво важливих «енергетичних інтересів» особи, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз.

3. Енергетична безпека – це стан захищеності країни (регіону), її громадян, суспільства, держави та економіки від загрози дефіциту щодо забезпечення потреб в енергії економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами прийнятної якості за нормальних умов і надзвичайних обставин, а також від загрози порушення стабільності паливоі енергопостачання.

4. Енергетична безпека – це своєчасне, повне і безперебійне забезпечення паливом та енергією необхідної якості матеріального виробництва, невиробничої сфери, населення, комунально-побутових та інших споживачів, щоб уникнути шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Головні цілі забезпечення енергетичної безпеки в Україні в механізмі державного управління сталим економічним розвитком полягають у наступному:

1) надійне забезпечення енергетичними ресурсами потреб національної економіки і населення в об’єктивно необхідних об’ємах;

2) надійне та ефективне функціонування і розвиток галузей і підприємств паливно-енергетичного комплексу;

3) забезпечення на державному рівні соціальної спрямованості енергетичної політики по енергозабезпеченню населення і працівників паливно-енергетичного комплексу (ПЕК);

4) зменшення негативного впливу від діяльності об’єктів ПЕК на навколишнє середовище і населення відповідно до внутрішніх і міжнародних вимог.

Головні принципи діяльності суб’єктів енергетичної безпеки у сфері енергетики:

1) пріоритет прав людини і верховенство має рацію;

2) баланс інтересів особи, суспільства, національного господарства і держави, їх обопільна відповідальність і адекватність заходів захисту їх інтересів реальним і потенційним загрозам в енергетичній сфері;

3) пріоритет вітчизняних цінностей у області енергетики і пов’язаних з нею сферах.

Відповідно до існуючих законодавчих актів, особливо до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, можна виділити наступні напрями енергетичної політики у галузі забезпечення енергетичної безпеки:

1) підвищення надійності та ефективності енергопостачання, забезпечення ефективного і стабільного розвитку паливно-енергетичного комплексу;

2) зменшення рівня енергетичної залежності країни шляхом збільшення здобичі (виробництва) і споживання власних енергоносіїв, диверсифікація зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачання, максимального заподіювання потенціалу енергозбереження;

3) підвищення рівня безпеки, стійкого до живучості енергетичних об’єктів з метою запобігання екологічним катастрофам і зменшенню рівня техногенного впливу енергетичних об’єктів на оточення;

4) забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи і миру;

5) вдосконалення і розвиток сфери загального забезпечення і підтримки розвитку галузей ПЕК (нормативно-правова база, науково-технічне й інформаційне забезпечення та ін.).

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал