Синергетика - теорія самоорганізації

Багато учених всю синергетику звужують до розгляду її як теорії самоорганізації. Це відбувається тому, що саме в даній області пі­знання досягнуті великі успіхи. У ній досліджуються об'єкти, що змінюються. При цьому під об'єктом розуміється не тільки щось ре­човинне, тілесне, природне, але і пізнавані об'єкти соціального і ду­ховного порядку, а також явища, процеси, суть, стани й ін. Головне в самоорганізації- об'єкти, що змінюються.

Важливим моментом самоорганізації виступає взаємодія, точ­ніше, міра взаємодії об'єкта (системи) з середовищем. Відвертість або закритість об'єкта в його взаємному (позитивному або негатив­ному, прямому або зворотному) зв'язку з середовищем виступають визначальними умовами відповідно або самоорганізації, або дезор­ганізації об'єкта, що змінюється. Більшість синергетиків звертають велику увагу на взаємодію об'єкта лише із зовнішнім середовищем і практично не розглядають дію внутрішнього середовища на об'єкт, що змінюється.

Разом з розглядом зовнішнього середовища в теорії самоорганіза­ції важливо визначити вплив внутрішнього середовища на об'єкт, що змінюється. Звичайно, обидва середовища і сам об'єкт є неоднорідни­ми утвореннями, що змінюються. Виявлені неоднорідності подані як просторові, тимчасові, потенційні, актуальні, т. д. локальності, що ха­рактеризують конкретний процес самоорганізації.

Особливе місце в теорії самоорганізації займає поняття, що ви­ражає стан або динаміку об'єкта, що змінюється. Незмінні об'єкти

мають статичний стан, який у синергетиці практично не розглядаєть­ся. Динамічний стан багатообразний. У теорії самоорганізації роз­глядаються стаціонарні та нестаціонарні, рівноважні та нерівноважні, стійкі та нестійкі, детерміністські (необхідні) та стохастичні (імовірнісні), симетричні та асиметричні, оборотні та необоротні, багато інших станів і процесів. Всі такі особливості зумовлюють і характеризують переходи об'єкта, що змінюється, з одного стану в інший, від буття до інобуття.

Проте синергетика навіть у вигляді теорії самоорганізації нама­гається розкрити суть переходів від хаотичних об'єктів до об'єктів впорядкованих, з оформленим порядком і далі до інших хаотичних об'єктів і знову до об'єктів по-новому впорядкованим і т. д. Тому теорія самоорганізації ширша і більш ємна ніж класичні кібернетика, загальна теорія систем, системний підхід.

Синергетика - міждисциплінарна мова сучасної науки

Становлення і розвиток синергетики як загальнонаукового на­пряму " природним чином приводить до того, що вона все більше виступає своєрідною мовою наукового спілкування, викликає сві­домість цього спілкування. У такому спілкуванні представники різ­них областей знання переконуються, що в синергетиці відбувається формування єдиного концептуального ядра. У цьому плані синерге­тика продовжує розвивати тенденцію, що намітилася ще в матема­тичному, системному, кібернетичному, інформаційному підходах до комплексних міждисциплінарних досліджень. У них активно засто­совувалася " мова математики", " системна мова", різні " мови ін­форматики".

Синергетика ставить завдання, схожі із завданнями системних досліджень. Синергетика має спільне з іншими теоріями самоор­ганізації та системними дослідженнями. їх об'єднують принципи системності, розвитку, ізоморфізму, типологія систем. Синергети­ка ввібрала в себе всі значущі для дослідження процесів самоорга­нізації теоретичні і методологічні висновки системних досліджень. Співвідношення синергетики та системних досліджень показує таблиця 3.

Таблиця З Співвідношення системних досліджень і синергетики