Становлення економічної та суспільної географії в Україні

Перші географічні відомості про українські землі містяться у працях давньогрецьких (Геродот, Страбон) і давньоримських (Пліній Старший, Тацит) учених. Геродот (484 – 425 до н.е.) у четвертій частині своєї дев'ятитомній “Історії” вперше згадує Скіфію, яка з часом стала Україною. Кульмінацією в античній географії була діяльність К. Птоломея, який у “Посібнику з географії” систематизував тогочасні географічні уявлення і майже на 14 століть визначив розвиток географії. Провісником християнства на українських землях став римський місіонер, брат св. Петра Андрій Первозванний, який освятив київську землю ще у І ст. Цінні відомості з історії та географії середньовічної України містить Руський Літопис, який складається з “Повісті минулих літ”, Київського та Галицько-Волинського літописів.

Французький військовий інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан склав низку географічних карт України і роботу “Опис України”. (1651 р.). Завдяки Боплану в Європі утвердилась сучасна назва нашої країни – “Україна”. Генеральна карта України Г.Л. де Боплана (1: 800 000) була видана у Данцінгу (нині Гданськ) у 1651 році і багаторазово перевидавалась. Академічні експедиції, організовані російською академією наук у другій половині ХVІІІ ст. охопили територію України, де працювали П.С. Паллас, Й. Гюльденштедт, В.Ф. Зуєв.

Важливим моментом в історії української географії було зародження українізму – української національної ідеї, яке пов’язане з іменами політичного діяча Пилипа Орлика (1672 – 1742) – автора першої конституції України, Григорія Кониського (1717 – 1792) – українського письменника та державного діяча, гіпотетичного автора “Історії Русів”, Івана Котляревського (1769 – 1838) – великого українського поета й письменника, Григорія Сковороди (1722 – 1794) – великого українського філософа.

Першу спробу обґрунтування етнічної цілісності України у складі слов’янських земель зробив словацький історик і філолог Павло Шафарик (1795 – 1861) у своїй роботі “Слов’янські землі” (1842 р.). Протягом ХІХ ст., зокрема у його другій половині зроблено кілька етнотопографічних та статистико-економічних описів українських земель В. Марчинським, А. Ариндаренком, А. Скальковським, Д. Журавським, Д. Тімірязєвим, В. Навроцьким, Й. Бузеком, В. Плащинським, П. Білинським. Одним із піонерів української геогшрафії був Павло Чубинський (1839 – 1884) – фольклорист, етнограф, статистик, засновник Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873, заборонене у 1876 р.). П. Чубинський – автор тексту національного (нині – державного) гімну України “Ще не вмерла Україна” (1862), покладеного на музику М. Вербицьким (1864 р.).

Перша в Україні кафедра географії була створена на філософському факультеті Львівського університету (1882 – 1883 рр.), і її очолив відомий польський географ Антін Реман. Справжнім фундатором української географії став Степан Левович Рудницький (1877р. – розстріляний у 1937 р.) – академік АН України, організатор першого в Україні інституту географії. У розвиток української економічної географії помітний внесок зробили статистики та економісти Дмитро Журавський (1810 - 1856). Апполон Скальковський (1808 – 1898), Микола Яснопольський (1846 – 1914), Василь Кошовий (1870 – 1914), Костянтин Воблий (1876 – 1947), Валентин Садовський (1876 – 1947), Володимир Тимошенко (1885 – 1965), Іоанійкій Шимонович (1885 – 1939). Українська національна географія формується протягом нового періоду, переважно у першій половині ХХ ст.: Степан Рудницький, Володимир Кубійович, Антін Синявський та ін. У цей час виходять підручники з географії україни С. Рудницького, В. Садовського, К. Воблого, О.Сухого, Б. Кістяківського, Ф. Матвієнка – Гарнаги, В. Кубійовича.

Знаний український географ і картограф Володимир Михайлович Кубійович (1900 – 1985 рр.) – головний редактор 10-томної “Енциклопедії Українознавства”, що вийшла протягом 1955 – 1984 років українською та англійською мовами під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка. Відомим економіко-географом був академік Костянтин Воблий (1876 – 1947 рр.) – автор одного з перших підручників з економічної географії, розробник схем розміщення продуктивних сил України. Автором багатьох праць і підручників з економічної географії України був Олексій Діброва (1904 – 1974 рр.), який останні 15 років життя очолював кафедру економічної географії Київського університету. Відому школу економічної географії та картографії створив у Львівському університеті Опанас Ващенко (1908 – 1984 рр.). Авторитетна школа української географії створена академіком Максимом Паламарчуком (1916 – 2000 рр.)

У наш час головними осередками географічної науки та освіти є Інститут географії Національної академії наук України (чл. – кор. АН Л.Г. Руденко), та географічні факультети національних університетів – Київського, Волинського, Львівського, Одеського, Таврійського, Харківського, Чернівецького, а також державних і педагогічних університетів.

Запам’ятайте:

· Перші географічні відомості про Українські землі містяться у працях давньогрецьких (Геродот, Страбон) і давньоримських (Пліній, Старший, Тацит) учених.

· Національним першоджерелом географічних відомостей є Руський літопис.

· Сучасна назва нашої країни “Україна” веде відлік від “Опису України” (1651 р.) та Генеральної карти України, розроблених французьким військовим інженером і картографом Гійомом Левассером де Бопланом.

· Протягом другої половини ХVІІІ ст. через територію України проходили маршрути наукових експедиції, організованих російською академією наук (так звані “академічні експедиції”), в яких приймали участь П.С. Паллас, Й. Гюльденштедт, В.Ф. Зуєв.

· Перша в Україні кафедра географії була створена Антоном Реманом на філософському факультеті Львівського університету (1882 – 1883 рр.).

· Важливий внесок у розвиток української економічної географії зробили статистики та економісти: Д. Журавський, А. Скальковський, М. Яснопольський, В. Кошовий, В. Садовський, І. Шимонович.

· Протягом першої половини ХХ ст. формувалась українська національна економічна (суспільна) географія, фундаторами якої були Степан Рудницький, Володимир Кубійович, Антін Синявський, Костянтин Воблий.

· У радянський час українська географія розвивалась у фарватері російської. Наукові географічні школи цього періоду очолили К.Г. Воблий, О.Т. Діброва, О.Т. Ващенко, М.М. Паламарчук.

Контрольні питання та завдання

1. У роботах яких античних географів знаходимо перші відомості про українські землі? Які національні першоджерела містять географічні знання про Україну?

2. Ким, в який час і в яких роботах введена сучасна назва нашої країни – “Україна”?

3. Хто і в який час проводив академічні експедиції на території України?

4. Характеризуйте внесок у розвиток української географії вітчизняних статистиків і економістів.

5. Де і коли заснована перша в Україні кафедра географії? Хто її очолив?

6. Назвіть фундаторів української національної географії та час її формування.

7. Які економіко-географічні школи сформувались в Україні протягом радянського часу?