Антично-середньовічний етап: Землеопис

Стародавні греки називали “батьком географії ” славетного Гомера, а його “Іліаду” – першим писемним документом грецької історії. Вагомий внесок у розвиток географії зробили великі філософи античної доби Платон (428-348 рр. до н.е.) і Аристотель (384-322 рр. до н.е.). Протягом давньогрецького та римського часу найбільший внесок у становлення географії внесли Геродот (485-425 рр. до н.е.), Ератосфен (275-195 рр. до н.е р.), Страбон (64 р. до н.е. – 24 р.), Птоломей (90-168 рр.).

Геродота називають “батьком історії”, але в його дев'ятитомній “Історії” багато географічних відомостей, а у ІV томі є опис Скіфії, що відповідає сучасній території України. Аристотель першим вжив слово “географія”, але розумів його як “картографію”. Справжнім батьком географії був Ератосфен. Його головна праця мала назву “Географічні записки”. Він першим виміряв розміри Землі з дивною для того часу точністю: довжина земного довкола, за Ератосфеном, становила 25 тис. миль (сучасна оцінка – 24860 миль). Всі наступні оцінки розмірів Землі були дуже приблизними: у часи плавань Колумба і Магеллана Землю уявляли майже вдвічі меншою. Ератосфен зробив географічний опис ойкумени – заселеної землі, виділив три частини світу – Європу, Азію, Лівію (Африку), встановив 5 теплових поясів Землі, склав першу карту світу.

Класиком античної географії був Страбон – автор 17-томної “Географії”. Саме за його роботами ми маємо систематизований огляд робіт стародавніх географів. Страбона вважають фундатором суспільної географії. Страбон геніально передбачив сучасну геоекологію, називаючи Землю “домом людства”. Птоломей – астроном, математик, картограф, географ, автор геоцентричної системи Всесвіту, засновник хорографії – географічних описів різних територій, автор “Керівництва з географії”.

Араби, починаючи з ХІІ ст., завоювали великі простори – від Індії до Іспанії, поширили нову світову релігію – іслам і сприяли значному розширенню світових комунікацій. Арабська географія і картографія досягли свого розквіту у VІІІ – ХІV ст. Визначні її постаті: Ібн Гаукаль; Ібн Гордадбег; Аль Біруні (першим серед тогочасних мислителів висловив думку про рух Землі навколо Сонця); Авіценна автор “Нової географії”; Ідрісі, Ібн Батута; Ібн Гальдун. Більша частина грецьких наукових робіт доходять до середньовічної Європи через арабів.

Епоха Великих географічних відкриттів знаменита відкриттям Колумбом Америки (1492 р.), прокладанням шляху в Індію навколо Америки Васко да Гамою (1497 – 1498 рр.), першим кругосвітнім плаванням Магеллана (1519 – 1521 р.). В цей час польський астроном Микола Копернік (1473 – 1543 рр.) обґрунтував геліоцентричну систему всесвіту, яку дещо пізніше підтвердив італієць Галілео Галілей (1564 – 1642 рр.). Завершився цей період фундаментальними географічними роботами німецького вченого Себастьяна Мінцера “Загальна космографія” і німецького-голландського географа Бенгардта Вареніуса (1622-1650 рр.) “Всезагальна географія”. Книга Вареніуса стала першим підручником з географії в багатьох країнах, зокрема і в Росії (переклад на початку XVIII cт.) З часів Великих географічних відкриттів розробляються повноцінні географічні карти, атласи, глобуси: Герард Меркатор (1538 – 1569 рр.) розробив кілька базових проекцій для карт світу; Абрагам Ортелій започаткував географічні атласи (1570 р.), а Мартин Бегайм виготовив перший глобус (1490 р.).

Запам’ятайте:

· Антично – середньовічний етап охоплює час від зародження географії (V – III ст.. до н.е.) до завершення Великих географічних відкриттів (кінець ХV – середина ХVІІ ст..). Його основний зміст становить землеопис – відкриття та картографування нових земель.

· Батьком географії називають Ератосфена (275 – 195 до н.е.) Серед фундаторів географічної науки Геродот (485 – 425 до н.е.). Страбон (64 до н.е. – 24 р.), Птоломей (90 – 168).

· Арабський період у розвитку географії розпочинається з VІІ ст. і сягає розвитку у ХІІ - ХІV ст. більша частина давньогрецьких наукових робіт доходить до Європи через арабів.

· Доба Великих географічних відкриттів започаткована знаменитими плаваннями Колумба (відкриття Америки у 1492 р.). Васко да Гами який відкрив шлях до Індії навколо Африки (1497 –1498 рр), та першою кругосвітньою подорожжю Магеллана (1519-1521 рр.)

· Теоретичним узагальненням накопиченого географічного матеріалу стали фундаментальні роботи Себастьяна Мінцера “Загальна космографія” та Бернгардта Вареніуса “Всезагальна географія”.

· З часів Великих географічних відкритів розробляють повноцінні географічні карти (Герард Меркатор), атласи (Абрагам Ортелій) та глобуси (Мартин Бегайм).

Контрольні питання та завдання

1. Протягом якого часу тривав антично – середньовічний етап становлення і розвитку географії? Якою була цільова настанова та головна парадигма тогочасної географії?

2. Кого з давньогрецьких та давньоримських мислителів вважають фундаторами географічної науки?

3. Характеризуйте період арабської географії як однієї з головних складових антично – середньовічного етапу.

4. Поясніть місце і роль у розвитку географії доби Великих географічних відкриттів.

5. Хто і в який час зробив перші узагальнення географічних знань, накопиченних протягом антично – середньовічного етапу?

6. З якого часу почали розробляти повноцінні географічні карти? Назвіть найбільш відомих тогочасних картографів, характеризуйте їх внесок у розвиток картографії.