Господарство. Економічна система

Господарство – це форма організації життєдіяльності людей. Свого часу Платон розглядав життєдіяльність суспільства як три взаємопов’язаних і взаємопроникних світи: світ ідей (знань), світ людей і світ речей (виробництва), який розділяє і об’єднує перші два світи. Аристотель ввів у науку поняття економіка, буквально – “домашнє господарство”. Господарська діяльність – це доцільна діяльність людей по виробництву матеріальних благ і послуг, спрямована на задоволення власних потреб. Господарську діяльність людей поділяють на чотири стадії: виробництво, розподіл, обмін, споживання. Виробництво у найбільш загальному визначенні являє собою процес взаємодії суспільства і природи, впливу людей на природні об’єкти й сили природи з метою їх пристосування та використання для задоволення своїх потреб.

Людям властиві як біологічні, так і соціально зумовлені потреби: їжа, житло, одяг, багато товарів і послуг, робота як джерело доходів і відпочинок, суспільне визнання й безпека. Люди оточені великою масою ресурсних благ – природних і вироблених суспільством, і мають певні здібності щодо їх використання та відновлення. Суспільство використовує наявні природні, людські та матеріально – технічні ресурси для виробництва товарів і послуг, які задовольняють людські потреби. Така діяльність відбувається за допомогою різних організаційних форм, стимулів і механізмів, які називають економічною системою або ж способом виробництва.

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, що забезпечує життєдіяльність людей. У процесі виробництва між його учасниками складаються різноманітні економічні відносини, які називають “економічною системою” (табл.10). У системі економічних відносин розрізняють дві підсистеми. Перша – первинні економічні форми, які називають продуктивними силами суспільства. Друга – підсистема соціально – економічних виробничих відносин, що характеризують форми власності на засоби виробництва і особливості розподілу результатів виробництва.

Продуктивні сили представлені трьома складовими – природничими, суспільними та всезагальними (цивілізаційними). Природні продуктивні сили – природне середовище з його умовами і природними ресурсами, а також можливості самої людини протистояти природі і використовувати її ресурси. Окремі природні блага доступні людям практично всюди, у будь - який час, у необмеженій кількості. Такими, зокрема, є повітря, сонячне світло, вода. Це дарові блага, хоча й вони поступово стають обмеженими й “лімітованими”, зокрема вода. Інші матеріальні блага більшою мірою обмежені, і для їх використання потрібні певні витрати праці і інших ресурсів. Природне середовище надає суспільству природну основу господарської діяльності у вигляді територій, акваторій, аероторій – повітряних просторів, природних умов і природних ресурсів.

Суспільні продуктивні сили поділяють на засоби виробництва і предмети праці. Засоби виробництва складаються з засобів праці та знарядь праці, які разом становлять їх активну частину. Пасивною частиною засобів виробництва є виробнича інфраструктура – будівлі і приміщення, комунікаційні та інженерно – технічні системи енерго -, водо -, газо - й тепло – постачання. Предмети праці представлені сировиною, матеріалами, енергоносіями. Всезагальні (цивілізаційні) продуктивні сили являють собою загальний культурно-освітній рівень суспільства його науково – технічний потенціал, інженерно - технологічну кваліфікацію робітників та ін.

Таблиця 9

Складові елементи економічної системи (за Г.П. Журавльовою, 1997 р.)

Центральне місце у складі продуктивних сил займає людина та її праця. Це найактивніша складова продуктивних сил, яка приводить їх у рух. Ця теза докладно була розроблена вже А.Смітом і Д.Рікардо. Другою активною складовою частиною продуктивних сил виступають матеріально – речові засоби виробництва або просто засоби виробництва, що включають знаряддя праці (інструменти, механізми, машини, технологічні лінії), предмети праці (сировина, матеріали, природні продукти). У сільському господарстві своєрідним засобом виробництва виступає земля.

Відносини між людьми, що об’єктивно виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ, називають виробничими відносинами. Їх поділяють на (1) соціально-економічні або відносини власності та (2) відносини виробничо-організаційні. Виробничі відносини мають складну й багатогранну структуру, але їх основу становлять відносини власності. Власність визначає спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва. Виробничі відносини охоплюють також розподіл, обмін і споживання матеріальних і духовних благ.

Відносини власності мають історичний характер. Кожному типу цивілізації притаманний свій характерний і домінуючий об’єкт власності. У доцивілізаційний час таким об’єктом було природне середовище з його природними продуктами споживання - їстівними рослинами, рибою, тваринами. За часів аграрної цивілізації головним об’єктом власності стала земля, яка на перших етапах виступала як колективна власність, а потім у все більших масштабах відокремлювалась у приватну власність. Домінуючим об’єктом власності індустріальної цивілізації виступають знаряддя праці, а в постіндустріальний час з’являється якісно новий об’єкт власності – інформація. Виробничі відносини охоплюють також організаційно – економічні особливості суспільного виробництва. Перші з них характеризують форми організації виробництва та управління (менеджменту) ним, форми і механізми обміну і розподілу вироблених товарів і послуг (маркетинг) та інші організаційно – економічні питання. Техніко – економічні умови представляють технологічний рівень виробництва, його економічну ефективність та конкурентоспроможність. Складовими суспільного виробництва (табл.10) виступають суспільний і територіальний поділ праці, що формує виробничу спеціалізацію підприємств і територій, а також сам процес виробництва, що включає працю, засоби й предмети праці.

Особливу роль серед складових суспільного виробництва відіграють ресурси виробництва. Економічна наука в цілому, економічні теорії досліджують ефективне використання виробничих ресурсів, які завжди обмежені, для максимально можливого задоволення матеріальних потреб суспільства, які у загальному розумінні є практично необмеженими.

В економіці розглядають чотири узагальнені групи ресурсів: 1) земля – до цієї групи відносять усі природні ресурси, що використовуються у суспільному виробництві: орні землі, ліси, водні ресурси, мінерально-сировинні ресурси та ін.; 2) праця – охоплює всі фізичні та розумові здібності людини, які застосовуються у виробництві товарів і послуг; 3) капітал (капітальні блага) – включає всі виробничі знаряддя, що їх використовують у виробництві товарів і послуг та їх реалізації й споживанні; процес розширення виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням, чи інвестиційною діяльністю; 4) підприємницька діяльність - це своєрідний організаційний ресурс: будь – яке виробництво необхідно започаткувати, організувати, і така організація може бути різною мірою успішною – неуспішною.

Різним групам ресурсів відповідають різні форми доходу. Від наданих ресурсів - землі, праці, капіталу одержують, відповідно, рентний дохід (ренту), заробітну плату та банківський процент (маржу). Окремо розглядають підприємницький дохід, який називають прибутком. Такі різні доходи визначаються як фактори виробництва. Економічні ресурси – земля, капітал, праця і підприємницькі здібності – обмежені, а матеріальні потреби людей практично безмежні. Саме це протиріччя і покликана розв’язувати економічна теорія. Економічна теорія – це універсальна наука про проблеми вибору ресурсів та економічну поведінку людини. Економічна теорія вивчає поведінку людей і соціальних груп у виробництві, розподілі, обміні та споживанні матеріальних благ для задоволення своїх потреб в умовах обмежених ресурсів та конкуренції щодо їх використання. Економічна теорія поділяється на мікроекономіку, що вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів, макроекономіку, яка розглядає функціонування національної економічної системи в цілому, та супермакроекономіку, що розглядає поведінку світового господарства.

Підведемо загальні підсумки даного огляду. Економічна система являє собою сукупність економічних відносин між учасниками суспільного виробництва, розподілу обміну та споживання. Іншими словами, економічна система – це сукупність зв’язків між виробниками й споживачами матеріальних і духовних благ і послуг. Економічна система слугує головною характеристикою господарства, що визначає його загальну організацію, устрій. Це своєрідна конституція господарства.

За визначенням відомого американського економіста В. Леонтьєва, А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Мальтус, Дж. Міль “створили величну будову, яка базується на понятті національної економіки як системи, що саморегулюється і складається з багатьох різноманітних, але взаємозв’язаних видів діяльності всіх суб’єктів, що виробляють та споживають”. У такому контексті визначають економічну систему й інші сучасні дослідники. За П.Грегорі та Р. Стюартом, економічна система це сукупність механізмів і інститутів для прийняття та реалізації рішень щодо виробництва, розподілу й споживання в мережах певної географічної території. На думку Ф.Прайора, економічна система охоплює всі інститути, організації, закони й правила, традиції, оцінки, заборони й схеми поведінки, які прямо чи опосереднено впливають на економічну поведінку людей та її результати.

Запам´ ятайте:

· Господарство – форма організації життєдіяльності людей. Господарська діяльність – це доцільна діяльність людей з виробництва матеріальних благ і послуг, спрямована на задоволення власних потреб.

· Господарську діяльність поділяють на чотири стадії: а) виробництво; б) розподіл; в) обмін; г) споживання.

· Сукупність організаційних форм і механізмів, що забезпечує виробництво товарів і послуг, називають економічною системою. Економічну систему формують різноманітні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва.

· Економічну систему характеризують за такими підрозділами: I – продуктивні сили; ІІ – виробничі відносини; ІІІ - складові суспільного виробництва; ІV – критерії суспільного виробництва.

· Суспільні продуктивні сили складаються з засобів виробництва (засоби та знаряддя праці) і предметів праці (сировина, матеріали, енергоносії).

· Виробничу інфраструктуру вважають пасивною частиною засобів виробництва; активну частину становлять засоби та знаряддя праці.

· Головною складовою продуктивних сил виступає людина та її праця.

· У сільському господарстві головним засобом виробництва є земля.

· Виробничі відносини охоплюють відносини власності (соціально - економічні відносини), а також організаційно – економічні та техніко-економічні форми виробничої діяльності.

· Серед складових суспільного виробництва особливу роль відіграють ресурси виробництва, серед яких земля, праця, капітал, підприємницька діяльність

· Різним видам виробничих ресурсів відповідають різні форми доходу: земля забезпечує рентний дохід (ренту), праця –заробітну плату; капітал – банківський відсоток (маржу), підприємницька діяльність – прибуток. Різні форми доходу називають факторами виробництва.

· Економічна теорія – наука про вибір найкращого поєднання наявних ресурсів виробництва та економічної діяльності людей. При цьому ресурси виробництва завжди обмежені, а людські потреби практично необмежені.

· Економічна система - це своєрідна конституція господарства, це сукупність правил і механізмів функціонування виробництва, розподілу, обміну і споживання, що діє в країні.

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть зміст понять “господарство” та “господарська діяльність”. Характеризуйте стадії господарської діяльності.

2. Що являє собою економічна система?

3. Характеризуйте економічну систему за її головними складовими (Г.П. Журавльова, 1997).

4. Що являють собою суспільні продуктивні сили, які економічні категорії вони включають?

5. Поясніть такі визначення: 1) людина – головна продуктивна сила; 2) земля – головний засіб виробництва у сільському господарстві.

6. Характеризуйте зміст поняття “виробничі відносини”, поясніть складові частини виробничих відносин.

7. Які узагальнені групи ресурсів виробництва розглядає економічна наука? Які форми доходу відповідають кожній групі ресурсів?

8. Поясніть зміст поняття “фактори виробництва”.

9. Дайте визначення економічній теорії. Характеризуйте зміст мікроекономіки, макро- та супермакроекономіки.

10. Чому економічну систему називають “конституцією господарства”?