Технологічні зміни світового господарства. Промислові революції

В еволюції ринкової системи господарства виділяють стадії аграрного капіталізму, індустріального капіталізму та постіндустріального суспільства. У становленні й розвитку індустрії колосальну роль відіграли промислові революції.

Перша з них, яку називають промисловою революцією або промисловим переворотом, тривала з останньої третини XVШ ст. до останньої третини XIX ст. Протягом цього часу здійснено перехід від ручної праці до машинного виробництва, від мануфактури до фабрики. Винаходи текстильних машин та парового двигуна (1784 р.) стали епохальним проривом. Світова енергетика перейшла на якісно нову основу - на енергію вугілля й пари.

Другу промислову революцію, що відбувалась з 70-х років XIX ст. до середини по першу половину XX ст., називають машинно-технічною революцією. Протягом цього часу промислове виробництво повністю стає машинним. Швидко ускладнюється асортимент продукції, формуються нові галузі промисловості. І якщо кінець XVШ - першу половину XIX ст. називали “століттям текстилю”, то наступний час вже був “добою машин”. Щоправда, і нова доба була диференційованою і у різний час мала різні пріоритети. Її початок називають “часом сталі”, середину - “часом машин”, а кінець - “часом хімії”. Але будь-які галузеві пріоритети супроводжувались загальним, невпинним ускладненням структури індустрії. В енергетиці вирішальним став перехід від вугілля до нафти і від енергії пари до електрики. Надалі електроенергетика, машинобудування та хімічна індустрія стали визнаними лідерами промисловості і всього господарства. Їх стали називати галузями науково-технічного прогресу.

Протягом другої промислової революції була утверджена вирішальна роль науки щодо розвитку техніки й технології. При цьому спостерігалось невпинне прискорення у розробці та впровадженні нових технологій. Винаходи дротового та бездротового (радіо) телеграфу відділяють близько 60 років, радіо й телебачення - менше 40 років, телебачення й сучасних систем зв’язку - космічних, комп’ютерних, оптико-волоконних, вже менше 30 років. У складі машинно-технічної революції протікала “внутрішня” військово-технічна революція, на яку спрямовувалися величезні ресурси й кращі науково-технічні сили. Багато видатних досягнень машинно-технічної революції пов’язані саме з військово-технічними розробками та винаходами.

Третя промислова революція, що розпочалась з 50-х років ХХ ст., названа науково-технічною революцією (НТР). На передній план у цей час виходить наука з її ефективними пошуками нових технологій, нових матеріалів, нових джерел енергії. Пріоритетними стають так звані високі технології з використанням електронних, плазмових, мембранних, лазерних, інформаційних технологічних інновацій. З’являються нові напрямки й галузі виробництва: електроніка, біотехнологія, робототехніка, нові конструкційні матеріали, альтернативні джерела енергії, інформаційні технології. Технології стають товаром, і на їх розробку спрямовуються величезні ресурси, зокрема наукові.

Якщо в часи машинно-технічної революції значний економічний ефект був пов’язаний з концентрацією й спеціалізацією виробництва, з комбінуванням різних виробничих циклів на великих підприємствах, то НТР покликала до життя принципово нові організаційно-економічні форми виробництва, які забезпечують цілісну й системну організацію виробничих циклів на основі концентрації та диверсифікації виробництв, органічного поєднання велетенських підприємств з численними середніми, дрібними й найдрібнішими спеціалізованими фірмами. Для легкового автомобіля нині потрібно 7-10 тис. комплектуючих деталей, а для авіалайнера “Боїнг” - близько 4, 5 млн. Жодне підприємство неспроможне забезпечити такий асортимент комплектуючих. Відтак, єдиний технологічний процес по виробництву готових виробів знов і знов розчленовується на складові, маючи на меті мінімізацію загальних витрат на їх виготовлення. НТР на транспорті дала змогу чітких і безперебійних поставок комплектуючих у будь-яку точку планети. Деталі, що поступають з найвіддаленіших фірм-постачальників, мають обов’язковий похвилинний графік і приходять “точно в строк”. Все це сприяє інтенсивній інтернаціоналізації світового господарства.

З кінця ХХ ст. розпочинається інформаційна революція, пов’язана з масовим поширенням інформаційних технологій. В різних секторах і галузях економіки науково-технічний прогрес розвивається нерівно. Перевагу мають ті з них, які дають максимальну й швидку віддачу від нових технологій. За оцінками, біотехнологія на даний час зробила лише перші важливі кроки, а її розгортання в потужний сектор господарства відбудеться вже у XXI ст. На початку НТР електроніка ще не була самостійною галуззю і входила переважно до складу електротехніки. Протягом останніх 40 років за обсягами виробництва вона зросла у 40 разів і в середині 1980-х років обійшла нафтодобувну, наприкінці 1980-х - автомобільну й на початку 1990-х - хімічну промисловість світу. На даний час електроніка у складі машинобудування розвинених країн сягає вже половини виробництва, і її частка невпинно зростає. У 1960-х роках базою електроніки стала мікроелектроніка, якій передувала вакуумна (радіолампи, електронно-променеві трубки), а пізніше - напівпровідникова електроніка. Основу мікроелектроніки становить виробництво інтегральних схем і мікросхем, що являють елементну базу інформатики, кібернетики, робототехніки. Нині інтенсивно формується наноелектроніка яка переводить електронні технології вже на рівень елементарних часток.

З ін формаційними технологіями пов’язана поява ще одного, незнаного до наших днів товару - програмного забезпечення. В цілому інформація стає найбільш дорогим і поширеним товаром. Йдеться про прискорену розробку і впровадження нових технологій, про інтенсивно зростаючу торгівлю новими технологіями (інновації, нововведення), про обслуговування процесів освоєння нових технологій у різних країнах. Інформаційні послуги охоплюють широке коло питань - консультаційних (консалтинг), ринково-посередницьких (маркетинг), організаційно-управлінських (менеджмент), кредитно-фінансових (аудит), пошукових науково-технічних (венчурних) и т.д.

Запам’ятайте:

· В еволюції ринкової системи господарства виділяють стадії аграрного капіталізму (становлення масового виробництва), індустріального капіталізму та постіндустріального суспільства.

· Світове господарство пройшло у своєму розвиткові кілька промислових революцій:

= перша промислова революція (промисловий переворот) тривала з останньої третини ХVІІІ ст. до останньої третини ХІХ ст. (за І. Валлерстайном, 1769 – 1872 рр.);

= друга промислова революція – машинно-технічна (з останньої третини ХІХ ст. до середини ХХ ст.);

= третю промислову революцію, що тривала протягом другої половини ХХ ст., називають науково-технічною;

= з кінця ХХ ст. започаткована інформаційна революція, за якої постіндустріальне суспільство, що формується, називають інформаційним.

· У наш час інформація стає найбільш дорогим і найбільш масовим товаром сучасного світового господарства.

Контрольні питання та завдання

1. Які економічні стадії встановлюють в еволюції ринкової системи світового господарства?

2. Поясніть особливості стадій розвитку ринкової системи господарства – аграрного капіталізму, індустріального капіталізму, постіндустріального суспільства.

3. Які промислові революції відбулись в економічній історії людства, в які часи вони протікали?

4. Характеризуйте першу промислову революцію (промисловий переворот). З якими винаходами пов’язаний промисловий переворот? В якій країні він розпочався?

5. В який час відбувалась друга промислова революція? Як її називають?

6. Характеризуйте час і особливості третьої промислової революції.

7. Що являє собою сучасна інформаційна революція? Чим вона зумовлена?

8. Які зміни у світовому господарстві пов’язані з інформаційними технологіями?