Lectio XXI (vicesima prima)

§ 69. ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ МЕТИ З UT І NE FINALE

Підрядні речення мети поєднуються з головним сполучника­ми ut — щоб, для того, щоб, ne — щоб не, ut non — що не, щоб не. Ці сполучники в цьому разі називаються ut finale та ne finale ( від finis — мета ).

У підрядних реченнях мети вживається кон’юнктив відповід­но до правила consecutio tempô rum: після головних часів — praesens coniunctivi, після історичних — imperfectum coniunctivi. Інші часи в підрядних мети не вживаються, наприклад:

Edî mus, ut vivamus, non vivî mus, ut edamus. — Ми їмо для того, щоб жити, а не живемо для того, щоб їсти.

Misî mus, ut nuntium apportares. — Ми послали, щоб ти приніс звістку.

§ 70. ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ ПРИЧИНИ

Підрядні речення причини приєднуються до головного різни­ми сполучниками cum causale (causa — причина), quod, quia, quoniam. Перекладаються усі вони однаково: оскільки; тому що; внаслідок того, що.

У підрядних реченнях з cum causale присудок вживається в кон’юнктиві, час якого відповідає правилу consecutio tempô rum, наприклад:

Locatio et conductio non verbis, sed consensu contrahî tur, cum naturalis iuris sit. — Договір найму, оскільки він належить до га­лузі природного права, укладається за допомогою угоди, а не за допомогою слів (стипуляції).

Сполучники quod, quia, quoniam вживаються з індикативом (якщо в реченні не виражається чиясь суб’єктивна думка), на­приклад:

Credo, quia absurdum est. — Вірю, тому що це безглуздо.

§ 71. ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ НАСЛІДКУ

Підрядні речення наслідку приєднуються до головного за допомогою сполучника ut (що, так що) чи ut non (що не, так що не)

ñ onsecutivum (наслідкове від дієслова consequor, consecutus sum, consequi, te - випливати ).

У підрядних наслідку присудок завжди вживається в кон’юнк­тиві, а вживання часів відповідає правилу consecutio tempаrum, наприклад:

Nulla gens est quae non ita pacata sit, ut victoria nostra im-perioque laetetur. - Немає такого народу, який не примирився б настільки, аби радіти нашій перемозі і нашому пануванню.

§ 72. ПІДРЯДНІ ДОПУСТОВІ РЕЧЕННЯ

Підрядні допустові поєднуються з головним реченням сполуч­никами ut, cum ( concessivum, тобто допустові ), quamquam, quamvis, etsi, etiamsi, tametsi, licet, кожний з яких можна перекла­сти, як: хоча (і); нехай (і); хай; незважаючи на те, що; навіть якщо тощо. Присудок у допустовому реченні може вживатися як в інди­кативі, так і в кон’юнктиві.

Сполучники cum або ut завжди вимагають кон’юнктива, часи якого відповідають правилу consecutio tempô rum. Сполучник quamvis теж уживається з кон’юнктивом. Сполучник quam­quam з індикативом. Сполучники etsi, etiamsi tametsi, licet вживаються як з кон’юнктивом, так і з індикативом. При реальній умові, про яку йдеться у підрядному реченні, присудок вжи­вається у indicativus, наприклад:

Qui ea mente alienum quid contrectavit, ut lucrifacê rit, tametsi mutato consilio id domî no postea reddî dit, fur est. - Хто викрав що-небудь чуже з метою збагачення, є злодієм, хоча б він, змінивши рішення, і повернув пізніше це хазяїну.

За умови можливого характеру присудок вживається в умов­ному способі, наприклад:

Pati quis iniuriam etiamsi non sentiat, potest, facê re autem nemo potest. - Хтось може бути ображеним, хоча б він цього і не ус­відомлював, але образити не усвідомлюючи, не може ніхто.

§ 73. ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ ОБСТАВИНИ ЧАСУ

Такі речення приєднуються різними сполучниками cum temporale (ч ас ов им) - ко ли. Сполучники postquam - після того як ubi - коли, ut primum як тільки, dum, donec поки, antequam, priusquam раніше ніж і ін. З цими сполучниками завжди вживається indicativus.

Підрядні обставини часу, коли йдеться про події минулого можуть вводитися сполучником cum historî cum (історичне). З цьим сполучником вживається coniunctivus, час присудка під­порядковується правилу consecutio tempô rum, наприклад:

Q. Fabius Labeo, cum ad locum venisset, cum Nolanis et Neapo-litanis separatim locutus est. - Квінт Фабій Лабеон, після того як при-був на місце, поговорив, зокрема, і з мешканцями Ноли і Неаполя.

§ 74. ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ УМОВИ

Вирізняють три типи (casus) умовних речень:

• casus realis (реальний тип);

• casus potential (можливий тип);

• casus irrealis (нереальний, нездійсненний тип).
Підрядні речення умови приєднуються до головного сполуч­
никами si якщо, якби, nisi якщо не.