Екскурс в історію сімейних стосунків. Основні правила збереження кохання

Навіщо людині сім’я? Кожний відповість по-своєму на це запитання, але прозвучить одна проста, але правильна думка – для щастя.

Шлюб – неперевершене мистецтво. Адже, щоб він був щасливим, дружина і чоловік мають виявити неабиякий талант, дотримуватись основних правил, які дозволять сім’ї бути щасливою.

Усім відомо, що „жениться по любви не может ни один король”. Але... інколи буває так, що жіноча любов, неймовірна сила жіночої краси примушує сильних світу цього чинити не так, як їм велить імператорський обов’язок. Це трапляється нечасто, але одна така історія відома всім.

Наполеон III закохався у найкрасивішу, найпримхливішу жінку у світі – Марію Євгенію Августину де Монтихо – дочку нікому невідомого графа. Справа нечувана. Радники Наполеона III пробували напучувати французького імператора: „Та хто вона така? ”.

Хто така? Та просто жінка: тендітність, молодість, краса. Що може бути сильнішим?

І ось темпераментний і закоханий по вуха імператор виголошує тронну промову: „Я обрав жінку, яку я кохаю і поважаю, жінку, мені зовсім невідому”.

Усе є у закоханих: краса і любов, багатство і влада, здоров’я і взаємність. Здавалося б, можна позаздрити яскравості та красі цього шлюбного вогню, але...

Що ж було далі? Неперевершена красуня Марія Євгенія Августина де Монтихо виявилась жінкою не тільки нерозумною, але і слабкою.

Ревнощі... Ревнощі до справ, державних і недержавних, до послів і радників. Вона панічно боялася, що імператор знайде собі іншу жінку. Вона плакала, влаштовувала істерики. Вривалася у його кабінет, ображала імператора. Вона перетворила його життя на пекло.

Так дійшло до того, що Наполеон III у насунутому на очі м’якому капелюсі часто таємно йшов через невеликі задні двері з одним із друзів. Він ішов геть від того місця, де залишалась його втрачена любов. Він ішов до інших жінок, а Євгенія залишалась одна, мимоволі отримавши те, чого так боялась. Це був безславний кінець так гарно початої любові. Що з того, що вона була гарною, що при ній був французький трон? Поряд із нею не було її коханого чоловіка, її короля.

Тому слід запам’ятати правило перше – довіряйте своєму чоловікові.

Всесвітньо відомий російський письменник Лев Толстой помер на маленькій залізничній станції від запалення легенів. Його передсмертне прохання було таким: не пускати до нього його власну дружину. Це був трагічний кінець колись таких гарних стосунків. Відомо, що Лев Толстой не був янголом. Він сам зізнавався, що ще в молодості здійснив усі можливі гріхи.

Софія Андріївна у вісімнадцять років вийшла заміж за 43-річного чоловіка, з великим і непростим життєвим досвідом, домінантою якого був постійний пошук внутрішньої мети. А юна дружина Толстого, до речі, освічена і літературно обдарована дівчина, мала своє, відповідне до устрою її родини, уявлення про норми, правила і мету шлюбного життя. Толстой винаходив ідеали по ходу, а в його дружини вони були стійкими. Розбіжність поглядів на сімейне життя, на взаємні обов’язки, нерозуміння труднощів і прагнень чоловіка та дружини призвели до катастрофи. Софія Андріївна робила одну, притаманну багатьом жінкам, помилку: вона постійно зіштовхувалась із чоловіком, так би мовити, „лоб у лоб”, не вміючи досягти свого тактом і дипломатичністю. Не можна переробити людину, але можна прагнути, щоб інтереси обох гармонійно поєднувалися, а не суперечили один одному.

Граф Толстой зненавидів свою дружину і не зміг навіть перед смертю пробачити її.