![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Мета і завдання дисципліниСтр 1 из 29Следующая ⇒
ЗМІСТ
ВСТУП Проведення економічних реформ в Україні пов’язано з вирішенням проблем вдосконалення системи управління регіональним розвитком, необхідністю наукового обгрунтування принципово нових методологічних основ вивчення процесів розміщення продуктивних сил країни та оптимізації територіальної структури економічної системи. Проблеми комплексного і збалансованого розвитку регіонів, оптимального розміщення продуктивних сил у різних країнах незалежно від їх суспільно-політичного і державного устрою завжди займали важливе місце у діяльності центральних та регіональних органів влади. Це пояснюється необхідністю рівномірного соціально-економічного розвитку регіонів, піднесення рівня життя населення і не допущення поглиблення територіальної диференціації між областями. Організація управління соціально-економічними процесами в регіонах за умов формування ефективно-функціонуючої ринкової економіки вимагає переходу до стабільних, врегульованих взаємовідносин між державою та регіонами, здатних сприяти раціональному використанню природно-ресурсного, людського, виробничого, інвестиційно-інноваційного та інших потенціалів території як в загальнодержавних, так і в регіональних інтересах. Сучасний стан вітчизняної економіки характеризують ознаки затяжної кризи, які поєднують у собі як закономірні, первинного походження кризові явища, так і наслідкові негативні явища похідного характеру. До первинних з них можна віднести скорочення ВВП, падіння обсягів виробництва, деградація господарської структури, втрата ринків збуту здебільшого обробної промисловості. До явищ похідного характеру належать, в першу чергу, зменшення обсягів валового нагромадження основного капіталу (одного з стратегічно важливих видів використання ВВП), фінансова нестабільність, недостатня активність інвестиційних процесів, скорочення податкової бази, зростання внутрішнього та зовнішнього боргу тощо. Тому ефективне розміщення продуктивних сил, їх оптимальна територіальна організація є важливою передумовою зміцнення української економіки, подальшого її розвитку. Період сучасної трансформації економіко-правового середовища породжує потребу поглиблення досліджень теоретичного та методичного характеру щодо розміщення продуктивних сил країни. Зокрема, це стосується розв’язання проблем модернізації структури народного господарства, територіального перерозподілу виробничого потенціалу, ефективного використання трудових ресурсів, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, що супроводжуватиметься певними змінами експортно-імпортної спеціалізації. У курсі «Регіональна економіка» вивчаються теоретико-методологічні основи розміщення виробництва, розглядається природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України, дається оцінка закономірностей, принципів, факторів, що впливають на територіальну організацію виробництва. Проведено аналіз основних методів економічного обгрунтування розміщення виробництва. Значна увага приділена проблемам територіального поділу праці, галузевої організації народного господарства та економічному районуванню.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ Метою викладання дисципліни є комплексне вивчення закономірностей, принципів і факторів розміщення продуктивних сил, методів економічного обґрунтування розміщення виробництва, аналіз сучасного стану економіки регіонів та визначення перспектив їх розвитку в умовах ринкових відносин. Основні завдання дисципліни полягають у наступному: - надати студентам необхідні системні знання з теоретичних і прикладних питань регіональної економіки і регіонального соціально-економічного розвитку; - обґрунтувати практичне значення регіонального підходу до управління соціально-економічним розвитком територій; - поглибити знання майбутніх фахівців про об’єктивну необхідність раціонального і ефективного використання природних та трудових ресурсів країни, охорони навколишнього середовища; - сформувати уявлення про закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів; - виявити основні проблеми розвитку і розміщення виробництва та можливі напрямки і шляхи їх вирішення; - показати роль територіального поділу праці у формуванні спеціалізації регіонів України; - розкрити суть, мету і завдання регіональної економічної політики та механізм її реалізації; - охарактеризувати особливості зовнішньоекономічної діяльності України в умовах ринкової економіки та її інтеграцію в європейські та світові структури.
Таблиця 1.1 – Мета вивчення і засвоєння змістовних модулів дисципліни
Вимоги до знань та вмінь, отриманих студентами в результаті вивчення дисципліни. Студенти мають оволодіти знаннями економічних законів і розуміти механізми їх впливу на розвиток і розміщення виробництва; визначити найважливіші передумови і фактори, які впливають на розвиток і розміщення виробництва; вивчити сучасний стан і територіальну організацію виробництва в Україні, її особливості в різних економічних районах. Необхідно сформувати у молодих спеціалістів розуміння складної системи взаємозв’язків, зокрема, між особливостями розвитку і розміщення продуктивних сил та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів з одного боку та національно-економічною безпекою – з другого. Залежність України від імпорту енергоносіїв та деяких інших видів споживчих товарів створює реальну загрозу економічній безпеці держави. Подолання наявних кризових явищ у національній економіці з одночасним нарощуванням інноваційного потенціалу та зростанням економіки є складним завданням, яке потребує нагального вирішення. Студенти повинні вміти аналізувати проблеми територіальної організації виробництва, давати оцінку природних умов і ресурсів, обґрунтовуючи напрямки спеціалізації регіонів країни; обирати основні напрямки, форми і методи структурної трансформації національної економіки через організацію розміщення її продуктивних сил.
|