Регіональної економічної політики 5 страница

Успішно освоюються такі напрями туризму, як молодіжний, дитячий, сільський (зелений), рекреаційний, вихідного дня; розвивається екскурсійна діяльність. За останні десять років кількість туристичних підприємств збільшилася майже в 1000 разів.

У 1996 р. в Україні створений «Союз сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму». Цей союз об’єднує 14 регіональних центрів, які ведуть облік сільських господарств, готових приймати відпочиваючих, проводять навчально-просвітницьку роботу, допомагають просувати тур-продукт сільських підприємців на туристичний ринок. Найактивніше сільські туристичні центри працюють в Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській і Полтавській областях.

Оцінювання сучасного стану свідчить, що чинниками, які обумовлюють потенціал перспективного розвитку рекреації і туризму в Україні, є:

- привабливість курортів, зон відпочинку і туризму для населення регіонів України, країн СНД, Східної Європи, які не мають тут мовних бар’єрів;

- посилення пізнавальних і ділових інтересів туристів з країн Центральної і Західної Європи;

- поступове зростання якості рекреаційно-туристичного сервісу при відносно невисокій вартості послуг відпочинку і рекреації;

- рівень освоєння потенціалу природних рекреаційно-туристичних ресурсів.

7.9. Соціальний комплекс України

Соціальний комплекс − відносно самостійна сфера життєдіяльності суспільства, яка охоплює відносини між соціальними спільностями, всередині цих спільностей, між окремими особами, які займають різне положення в суспільстві й беруть неоднакову участь e його соціальному житті. За значенням у житті суспільства її можна поділити на дві важливі групи галузей. Перша задовольняє духовні і фізичні потреби населення і охоплює освіту, культуру, охорону здоров’я та фізичну культуру, туризм і відпочинок. До другої групи галузей можна віднести житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, пасажирський транспорт, зв’язок, торгівлю і громадське харчування, кредитування та страхування, які покликані забезпечувати матеріальні умови життя населення. Всі галузі соціальної інфраструктури утворюють міжгалузеві комплекси: культурно-освітній, науковий, рекреаційний, соціально-побутовий, ринкової інфраструктури, фінансово-банківську сферу тощо. Класифікація видів послуг, що надаються соціальною сферою, залежить від його визначального принципу. Так, за функціональною ознакою виділяються такі види послуг: торгівля і громадське харчування; транспорт і зв’язок; житлово-комунальне господарство; побутове обслуговування; культурно-освітній комплекс; фінансово-банківська система; апарат управління тощо. За соціальним значенням їх же можна розділити на соціально-побутові та соціально-культурні; за ступенем стабільності − на стаціонарні, тимчасові, пересувні; за періодичністю − повсякденні, періодичні та епізодичні; за характером поширення − масові і унікальні.

Соціальна інфраструктура має значні територіальні відмінності у рівнях обслуговування. Вони визначаються рівнем грошових доходів і життя населення, природними факторами, що зумовлюють певні потреби в опаленні, одязі, послугах тощо, а також системою розселення і транспорту, складом населення і його традиціями.

До культурно-освітнього комплексу належать освіта, культура і охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення. Основне завдання його полягає у забезпеченні інтелектуального, духовного і фізичного розвитку людини, зміцненні її здоров’я. Освіта охоплює загальноосвітні навчально-виховні заклади (школи, гімназії, ліцеї), професійно-технічні (училища) та вищі навчальні заклади (технікуми, училища, коледжі, інститути, університети, академії). Загальноосвітні навчальні заклади, що дають базову освіту, є обов’язковими для всіх, а тому їхнє розміщення на території країни визначається густотою населення і системою розселення. В Україні станом на 2010 р. діяло 20, 3 тис. шкіл, гімназій та ліцеїв, де навчалися 4, 29 млн. учнів. До загальноосвітніх належать і дошкільні заклади (15, 5 тис. закладів на початок 2009 року, в яких виховується близько 1, 2 млн. дошкільнят; такими закладами охоплено близько 56 % дітей). Професійно-технічні (975 у 2009 р., в яких навчається понад 400 тис. учнів) заклади освіти готують робітників із середньої освітою, вищі – висококваліфікованих фахівців для всіх галузей господарств (найбільше для промисловості, будівництва, освіти, сільського господарства, охорони здоров’я, права, фінансово-банківської сфери, транспорту та зв’язку). У вищих навчальних закладах (III-IV рівнів акредитації) (349 у 2010 р.) навчались понад 2, 12 млн. студентів. Більш-менш рівномірно розміщені педагогічні та медичні освітні заклади, які є практично в усіх обласних центрах та більшості міст обласного підпорядкування. Спеціалізація інших ВНЗ та професійно-технічних закладів освіти визначається потребами регіону, структурою господарського комплексу. Найбільше навчальних закладів зосереджено в Харкові, Києві, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Донецьку.

Культура охоплює установи, підприємства, організації, що виробляють товари культурного та інформаційного призначення (кінофільми, картини, книги, газети, журнали і т. ін.), організовують демонстрування духовних цінностей для населення (бібліотеки (станом на 2009 рік) – 20, 1 тис., музеї – 499, театри – 136, концертні зали, кінотеатри, картинні галереї тощо), зберігають для нащадків пам’ятки культури (пам’ятники, архітектурні ансамблі і т. ін.). Географія цієї галузі пов’язана з людністю населених пунктів, а також з їхнім історичним минулим. Найдоступнішими популяризаторами культурних досягнень є засоби масової інформації: газети, журнали, радіомовлення та телебачення.

Охорона здоров’я охоплює всю систему лікувальних, лікувально-профілактичних, санаторних, оздоровчих та інших медичних установ. В Україні нараховується близько 2, 8 тис. лікарняних закладів, 8, 8 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів. Потужні спеціалізовані лікарняні комплекси є у великих містах.

До цього комплексу також належать заклади фізичної культури та соціального захисту населення. Проблеми культурно-освітнього комплексу пов’язані значною мірою із недостатнім фінансуванням, тому розгорнута недостатня кількість закладів кожної галузі, низька матеріально-технічна оснащеність, виникають проблеми забезпечення кваліфікованими кадрами. Пріоритетність у фінансуванні, виникнення приватних закладів дасть можливість значно підвищити ефективність роботи галузей, повніше задовольняти потреби населення.

Україна має значний науковий потенціал, який зосереджений у 1340 науково-дослідних інститутах та їхніх філіалах. У них зайнято майже 92 тис. наукових працівників, з яких понад 13 тис. докторів і 81 тис. кандидатів наук. Провідне місце у розвитку науки займає Національна академія наук України, яка об’єднує десятки науково-дослідних установ і має наукові центри у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі. Важливою проблемою комплексу є збереження висококваліфікованих кадрів і впровадження наукових розробок і досягнень у практику.

Складовими частинами соціально-побутового комплексу є житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, торгівля і громадське харчування, пасажирський транспорт і зв’язок. Житлово-комунальне господарство покликане забезпечувати нормальну діяльність усіх систем життєзабезпечення; житлових будинків, готелів, невеликих підприємств і установ тощо. До побутового обслуговування належать в основному невеликі підприємства. Вони надають десятки різноманітних виробничих і невиробничих послуг. Серед них – ремонт взуття, одягу, побутової техніки, годинників, радіоелектронних виробів, автомобілів, прання, хімічне чищення, фарбування одягу; виготовлення фотографій, букетів тощо. Розміщуються підприємства галузі повсюдно, але найбільше їх зосереджено у великих містах. Проблемами побутового обслуговування є урізноманітнення і підвищення якості послуг, культури обслуговування, пристосування режиму роботи до потреб населення. Торгівля забезпечує просування товарів з виробничої сфери до споживача шляхом купівлі-продажу. Ці обидві галузі дуже близькі за характером праці і значенням для створення належних умов життя і діяльності людей. Подібні в них і проблеми, які пов’язані з збільшенням асортименту продукції, підвищенням її якості та культури послуг, їхнім здешевленням.

Подальший розвиток соціального комплексу України повинен забезпечити підвищення життєвого рівня населення, всебічний розвиток людини та зростання продуктивності праці. Водночас тут нагромаджено багато проблем, які потребують подолання залишкового принципу фінансування галузей соціального призначення та міжрегіональних відмінностей у рівні обслуговування населення та забезпечення його елементами соціальної інфраструктури у відповідності з нині існуючими нормативами.

Питання для самоконтролю:

1. Який з елементів паливно-енергетичного комплексу в Україні є найбільш потужно розвинутим?

2. Основні фактори, що впливають на розвиток чорної та кольорової металургії в Україні.

3. Охарактеризуйте сучасний стан розвитку виробництва кольорових металів на території України.

4. Якою є конкурентна позиція України на світовому ринку чорних металів?

5. Які види промислового виробництва входять до машинобудівного комплексу України?

6. Якими є сучасні тенденції розвитку виробництва у машинобудуванні України? Чим обумовлено виникнення цих тенденцій?

7. Як по території України розміщено зони спеціалізації сільськогосподарського виробництва?

8. Як класифікують транспорт? Які види транспорту найбільш розвинуті в Україні?

9. Як на території України розміщено рекреаційний комплекс?

10. Найбільш перспективні напрями розвитку рекреації та туризму.

Тестове завдання 7

1. Яке місце у світі посідає Україна за виробництвом продукції чорної металургії:

а) п’яте;

б) шосте;

в) дванадцяте;

г) восьме.

2. Яке з виробництв сільськогосподарської продукції більш розвинуте на території України:

а) виробництво зернових культур;

б) виробництво ефіроолійних культур;

в) птахівництво;

г) виробництво технічних культур.

3. Сукупність шляхів сполучення, перевізних засобів, технічних пристроїв і механізмів, засобів управління та зв’язку, обладнань усіх видів транспорту, які об’єднані системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних відносин, що забезпечують задоволення потреб національного господарства та населення у перевезеннях вантажів і пасажирів:

а) транспортно-дорожній комплекс;

б) транспортна мережа;

в) транспорт;

г) транспортна інфраструктура.

4. Основними видами виробництва цієї галузі є: виробництво приладів для радіо, телебачення та зв’язку, приладів для медичного обслуговування, виробництво контрольно-вимірювальної апаратури, виробництво оптичних приладів:

а) електротехнічне машинобудування;

б) верстатобудування та приладобудування;

в) побутове машинобудування;

г) електротехнічна промисловість.

5. У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце займає:

а) марганцево-нікелева промисловість;

б) алюмінієва промисловість;

в) титанова промисловість;

г) виробництво феросплавів.

6. У машинобудуванні для легкої та харчової промисловості, виробництві побутових машин та обладнання, приладів спостерігається у сучасний період часу:

а) зростання виготовлення побутової техніки, повільне зростання машинобудування для легкої та харчової промисловостей;

б) спад виробництва;

в) нестабільне коливання темпів виробництва продукції;

г) повільне зростання, незначне зменшення виробництва деяких видів продукції.

7. Ресурси певного виду палива в країні слід вважати освоєними, коли частка видобутого палива в потенційних ресурсах становить:

а) 20 %;

б) 15 %;

в) 25 %;

г) 60 %.

8. Які види мінерально-лікувальних вод сконцентровані у Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській і Кіровоградській областях:

а) хлоридно-натрієві води;

б) радонові води;

в) гідро карбонатні води;

г) кальцієво-натрієві води.

9. Рекреаційний комплекс якого регіону є найбільш потужно розвинутим:

а) рекреаційний комплекс Прикарпатського регіону;

б) рекреаційний комплекс Полісся;

в) рекреаційний комплекс Придніпров’я;

г) рекреаційний комплекс Азово-Чорноморського регіону.

10. Українські металургійні підприємства територіально сконцентровані у:

а) Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Луганській областях;

б) Київській, Чернігівській, Запорізькій і Луганській областях;

в) Дніпропетровській, Кіровоградській, Чернівецькій, Житомирській областях;

г) Одеській, Херсонській, Кіровоградській, Черкаській областях.

11. Комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного чи двох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів:

а) транспортно-дорожній комплекс;

б) транспортна інфраструктура;

в) транспортна мережа;

г) транспортний вузол.

12. Економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління та зв’язку, різноманітного технічного обладнання:

а) транспортна інфраструктура;

б) транспортно-дорожній комплекс;

в) транспорт;

г) транспортна мережа.

13. Які види виробництв хіміко-лісового комплексу сконцентровано у Дніпропетровську, Прилуках, Харкові:

а) виробництво сірчаної кислоти;

б) виробництво азотних добрив;

в) виробництво пластмас і виробів з них;

г) виробництво капролактаму, поліхлорвінілових смол, полістиролу, вінілацетату.

14. Основними видами продукції цієї галузі є: електродвигуни та генератори постійного та змінного струму, проводи та кабелі електричні різної напруги, лампи електричні та інша продукція:

а) побутове машинобудування;

б) важке машинобудування;

в) електротехнічна галузь;

г) транспортне машинобудування.

15. Найбільш потужні розвідані родовища нафти та газу знаходяться в Україні:

а) в Карпатах;

б) на шельфі Чорного моря;

в) у Придніпров’ї;

г) у Донбасі.

ТЕМА 8