Судовий збір: порядок обчислення та сплати

Ч. 5 ст. 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Наслідком недотримання зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - заява визнається неподаною та повертається позивачеві (стаття 121 ЦПК).

Судовий збір — збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору — громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Розміри ставок судового збору визначається Законом України «Про судовий збір».

Розміри ставок судового збору встановлено на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а для позовів майнового характеру у відсотках від ціни позову.

Ціна позову — це грошове вираження майнових вимог позивача, що визначається розміром грошової суми, яка стягується, або вартості майна, що відшукується.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Наприклад, це позовна заява, в якій об'єднано вимогу про визнання правочину недійсним (без реституції, має немайновий характер) і витребування майна (має майновий характер).

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Водночас, Закон не містить заборони сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі. Визначальним у такому разі є сам факт повного надходження належної до сплати суми судового збору в доход Державного бюджету України.

В ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору. У застосуванні зазначеної норми судам необхідно враховувати, що відповідно до цієї статті від сплати судового збору звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також певні категорії осіб незалежно від категорії позову.

Позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Оскільки передбачені Законом пільги щодо сплати судового збору стосуються лише самої справи та її руху, то сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову здійснюється на загальних підставах за ставками, передбаченими Законом України «Про судовий збір», незалежно від того, що позивачі звільнені від сплати судового збору за подання певних позовів. Проте це не стосується певних категорій осіб, незалежно від виду позову, оскільки Законом України «Про судовий збір» вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження процесуальних ухвал (дій) суду.

Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір

Ставки судового збору

Відповідно до положення статті 82 ЦПК суд може за наявності певних підстав своєю ухвалою лише відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі і не має права зменшити або звільнити від сплати судового збору, оскільки таке право суду надано тільки щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які визначені частиною третьою статті 79 ЦПК.