Завдання, предмет і метод економіки природокористування

За останні десятиріччя відбувається перехід від безплатного природокористування до концепції платного природокористування, що сформувало таку галузь науки, як економіка природокористування.

Економіка природокористування – це наука, що відображує суспільно-виробничі, соціально-економічні відносини у процесі раціонального використання, охорони та відтворення природних ресурсів суспільства.

Економіка природокористування тісно пов’язана з:

– циклом економічних дисциплін;

– екологічними науками;

– еколого-економічними науками (менеджмент навколишнього природного середовища, екологічне підприємництво);

– екологічним та природоресурсовим, господарським, фінансовим, аграрним, міжнародним правом.

Економіка природокористування органічно взаємопов’язана з виробничою та господарською діяльністю людини.

Виникненню і становленню, формуванню економіки природокористування як науки сприяли розширення та поглиблення пізнання процесів розвитку суспільних продуктивних сил. Розвитку теоретичних засад економіки природокористування, як правило, сприяє розробка генеральних та регіональних схем розміщення продуктивних сил, що вимагають ґрунтовного наукового і практичного дослідження виробничого та природно-ресурсного потенціалу. Економіка природокористування формується на принципах: об’єктивності, науковості, історизму та системному підходу. Слід розрізняти схожі на перший погляд по­няття – природні ресурси та природні умови.

Природні ресурси – це тіла та сили природи, які можуть бути використані як предмети споживання або як засоби виробництва і суспільна корисність яких змінюється під впливом людини.

Природні умови виступають як елементи та властивості природи, які не потребують для свого використання в господарських цілях жодних трудових витрат.

Об'єктом природокористування є комплекс взаємовідносин між природою та суспільством, можливості його соціально-економічного розвитку на базі використання наявних природних умов і природно-ресурсного потенціалу.

Предметом природокористування є оптимізація відносин між природою та суспільством із метою збереження та відновлення середовища існування людини.

Таблиця 1.1

Підходи до визначення змісту науки «Економіка природокористування» [1]

Економіка природокористування завдяки синтезу багатьох наук вивчає взаємозв'язки між екосистемами та економічними системами в найширшому розумінні.

Основними завданнями економіки природокористування є:

– дослідження економічних закономірностей використання суспільством (обмежених) природних ресурсів із метою задоволення своїх (необмежених) потреб;

– розробка методів оцінки природних ресурсів із метою вклю­чення в економічні розрахунки їх вартості;

– створення економічних механізмів управління раціональним використанням природних ресурсів і охороною навколишнього середовища;

– розробка методів розрахунку економічної ефективності капі­тальних вкладень у раціональне використання природних ресурсів та їх відтворення, охорону навколишнього середовища;

– визначення перспектив розвитку промислового виробництва з урахуванням пріоритетності екологічних факторів;

– прогноз змін стану природного середовища;

– комплексне використання сировини і вторинних ресурсів.

Таким чином, предмет економіки природокористування – дослідження механізму суспільних відносин із приводу охорони навколишнього середовища і залучення природних ресурсів у процес виробни­чо-господарської діяльності людини.

Методи економіки природокористування. Кожна наука ко­ристується певними прийомами дослідження, що становлять її метод або дають змогу розкрити його. Слово «метод» є грецького походження та означає «шлях дослідження, вчення». У широкому розумінні слова ме­тодом називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсності, сукупність взаємопов'язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі та суспільстві. Основні ме­тоди дослідження в економіці природокористування: спостереження, аналіз і синтез, експеримент, моделювання, прогнозування, пізнання, практика.

Отже, методом економіки природокористування є комплекс­не і взаємопов'язане дослідження еколого-економічної ситуації з метою виявлення взаємовідносин природи і людини, впливу вироб­ничої діяльності на стан навколишнього середовища за допомо­гою опрацювання інформації різними науковими способами.