Особливості видової економічної оцінки природних ресурсів

Запаси мінеральних ресурсів оцінюються за ступенем розвіданості та готовності до експлуатації. За цим принципом їх прийнято поділяти на категорії за формулою А + В + С₁ + С₂. До категорії А виносяться запаси добре вивчені, розвідані та підготовлені до видобутку. До категорії В — геологічно обгрунтовані, відносно розвідані запаси. Категорія С₁ — запаси, встановлені за природними відхиленнями та географічною розвідкою. Категорія С₂ — запаси, що теоретично прогнозуються. Категорії поділяються на геологічні, розвідані та вірогідні. Крім того, категорії А + В + С₁ представляють балансові запаси, які враховуються в оперативній господарській діяльності; інша частина запасів — позабалансові, які можуть бути використані в майбутньому за умови їхньої дорозвідки. У світовій практиці існує дещо інша класифікація мінеральних ресурсів за їхніми запасами: R – загальні ресурси; R – 1 – достатньо вивчені ресурси; R – 2 – попередньо оцінені ресурсі; R – 3 – передбачувані ресурси [1].

Основою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення є капіталізований рентний дохід, який визначається відповідно до функціонального використання і місця розташування земельних ділянок.

На даний час грошову оцінку земель населених пунктів та експертну грошову оцінку земельних ділянок проводять суб'єкти підприємницької діяльності, які одержали ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів на виконання землеоцінювальних робіт. Вартість земельної ділянки визначається експертом відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок і зазначається у висновку експерта. Даний висновок міститься у звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що затверджується керівником відповідного органу земельних ресурсів.

На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні грошова оцінка земель стала одним із ключових елементів у реалізації державної політики оподаткування та ціноутворення. Оскільки такі елементи економічного механізму, як податок на землю, орендна плата, приватизація, купівля-продаж земельних ділянок, земельні аукціони, земельно-іпотечне кредитування, потребують проведення нормативної грошової оцінки земель і експертної грошової оцінки земельних ділянок, актуальність грошової оцінки з кожним днем зростає.

Проведення експертної грошової оцінки здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 16 червня 1999 року та Наказу Держкомзему України «Про затвердження порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 8 липня 1999 року.

Згідно з вищевказаною методикою проводиться експертна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, що приватизовані чи відчужені відповідно до законодавства України [1].

Інформаційною базою для експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення є відомості Державного земельного кадастру (місцезнаходження, кількісна і якісна характеристика земельної ділянки, її правовий режим, функціональне використання, дані економічної та грошової оцінки); проект відведення земельної ділянки; відомості про природні, економічні, історико-культурні, екологічні та містобудівні особливості місцезнаходження земельної ділянки; дані про інженерне облаштування земельної ділянки та про об'єкти нерухомого майна; дані про ціни продажу (оренди) подібних земельних ділянок, що склалися на ринку на момент оцінки.

Експертна грошова оцінка земельної ділянки проводиться за такими методичними підходами: капіталізація чистого доходу; зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; урахування витрат на спорудження об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці; грошова оцінка земельної ділянки за Методикою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 525 і Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213, у частині оцінки земель населених пунктів; поєднання декількох методичних підходів з умовним розподілом забудованої земельної ділянки на складові компоненти (земельна ділянка, будівлі, споруди).

Для визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки використовується не менше трьох методичних підходів, один з яких грунтується на грошовій оцінці земельної ділянки за зазначеними методиками. Перевага повинна надаватися тим підходам, що грунтуються на найповніших відомостях про земельну ділянку.

Методичний підхід, що грунтується на капіталізації чистого доходу, передбачає ефективне використання земельної ділянки (фактичне чи умовне) з урахуванням обтяжень та обмежень щодо її використання. При прямій капіталізації чистого доходу оцінна вартість земельної ділянки визначається за формулою [1]:

, (2.10)

де — оцінна вартість земельної ділянки, визначена шляхом прямої капіталізації чистого доходу (у гривнях);

До — річний чистий дохід (фактичний або очікуваний) (у гривнях);

Ск — ставка капіталізації (у відсотках).

При непрямій капіталізації чистого доходу оцінна вартість земельної ділянки визначається за формулою:

, (2.11)

де Цкн — оцінна вартість земельної ділянки, визначена шляхом непрямої капіталізації чистого доходу (у гривнях);

Доі — очікуваний чистий дохід за і-й рік (у гривнях); t — період (у роках), який враховується при непрямій капіталізації чистого доходу.

Ставка капіталізації чистого доходу визначається співвідношенням між чистим річним доходом та ціною продажу подібної земельної ділянки або як сума (у відсотках) безризикової процентної ставки, ринку на інвестування та ліквідність земельної ділянки. Чистий річний дохід від забудованої земельної ділянки прирівнюється до валового доходу, за винятком витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією забудованої ділянки, у тому числі об'єктів нерухомого майна, які на ній розташовані. За основу береться річний дохід, одержаний від ефективно використовуваної земельної ділянки.

Повна економічна оцінка водокористування (Рпв) дорівнює сумі двох ставок плати:

1) за використання води як природного ресурсу та формування доступних для використання водних ресурсів у системі водозабезпечення (Р₃);

2) за забір води, її очищення та розподіл між водокористувачами в системі водоподачі (Рв):

Рпв= Р₃ + Рв. (2.12)

Собівартість 1 м³ води визначають за формулою:

, (2.13)

де З — річні витрати, грн;

Q — кількість забраної води, тис. м³ [1].

Економічна оцінка виступає основою ціни на природний ресурс. Тому методологія її визначення є важливою складовою системи регулювання природокористування. Вона має враховувати основні макроекономічні фактори, що впливають на вартісне вираження цінності природного ресурсу. Особливо прискіпливо необхідно підходити до оцінки природних ресурсів при продажу та зміні користувача окремих його складових. Це дозволить максимально сприяти підвищенню надходжень до регіональних та місцевих бюджетів.