Амортизація основних фондів, норми та методи амортизації. Утворення і використання фонду амортизаційних відрахувань

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація – це відшкодування у грошовій формі зносу основних фондів шляхом поступового перенесення їхньої вартості на вартість новоствореного продукту протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

З амортизаційних відрахувань, які накопичуються за термін служби основних фондів, формується амортизаційний фонд підприємства, який використовується для придбання нових основних фондів для заміни зношених.

Згідно з вітчизняним законодавством існує два підходи до нарахування амортизації: податковий та бухгалтерський.

При нарахуванні амортизації за податковим методом основні фонди підприємства поділяють на чотири групи:

група 1 – будівлі, споруди, передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення земель;

група 2 – транспортні засоби, запасні частини, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання;

група 3 – сільськогосподарські машини, робоча худоба та інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1, 2, 4;

група 4 – ЕОМ, програмне забезпечення, інформаційні системи, засоби зв’язку, телефони, мікрофони, рації тощо.

За податковим методом сума амортизаційних відрахувань у звітному періоді (А) визначається шляхом множення балансової вартості групи основних фондів на початок звітного періоду (БВ_зв) на відповідну норму амортизації (Н_а), тобто:

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок звітного року (БВ_зв) обчислюється за формулою:

БВ_зв = БВ_б + В_ноф + В_кр + В_рек – В_в – АВ_б,

де БВ_б – балансова вартість групи основних фондів на початок базового року;

В_ноф – витрати на придбання нових основних фондів;

В_кр – вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек – витрати на реконструкцію приміщень і модернізацію устаткування;

В_в – вартість виведених з експлуатації основних фондів у базовому році;

АВ_б – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у базовому році.

Квартальні норми амортизації згідно із законодавством становлять:

1 група – 2%, 2 група – 10%, 3 група – 6%, 4 група – 15%.

За податковим методом амортизація не нараховується на такі об’єкти основних фондів:

– безоплатно отримані фонди;

– невиробничі основні фонди;

– витрати на придбання землі.

За бухгалтерським методом амортизація нараховується на усі основні фонди, окрім землі. Встановлено 5 методів нарахування амортизаційних відрахувань, які підприємства обирають самостійно.

1. Прямолінійний (рівномірний) метод. Суть методу полягає в рівномірному нарахуванні амортизаційних відрахувань протягом всього терміну служби об’єкта.

Норма амортизації для прямолінійного методу обчислюється:

де В_nерв – первісна вартість основних фондів;

В_лікв – ліквідаційна вартість основних фондів;

Т_е – нормативний термін експлуатації основних фондів.

Відповідно річна сума амортизаційних відрахувань розраховується (А_річ):

Перевагами прямолінійного методу є простота і зрозумілість для користувачів, а недоліком є те, що перенесення вартості основних фондів здійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (простої, поломки тощо).

Для пожвавлення процесу відтворення основних фондів використовують методи прискореної амортизації (метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод). Суть прискорений амортизації полягає в тому, що в першу половину терміну служби амортизується 70-80% вартості основних фондів. Перевагами прискорених методів амортизації є врахування можливого впливу інфляції, прискорення процесу відновлення активної частини основних фондів; нагромадження достатніх засобів для технічного оновлення чи переозброєння основних фондів; уникнення фізичного і морального зносу основних фондів.

2. Метод зменшення залишкової вартості. Відповідно до цього методу норма амортизації розраховується за формулою:

де В_лікв – ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

n – термін експлуатації об’єкта основних фондів.

Величина річної суми амортизації обчислюється:

В_зал – залишкова вартість об’єкта основних фондів;

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвоєно-залишковий) – річна сума амортизаційних відрахувань визначається добутком подвоєної норми амортизації, розрахованої за прямолінійним методом, на залишкову вартість основних фондів:

4. Кумулятивний метод. Розрахунок річної суми амортизації за кумулятивним методом передбачає такі етапи:

1) Розрахунок кумулятивного числа шляхом додавання років служби об’єкта основних фондів (для 5 р. – 1+2+3+4+5=15).

2) Утворення кумулятивних коефіцієнтів (дробів):

1/15, 2/15, 3/15, 4/15, 5/15,

та їх розміщення у зворотному порядку:

5/15, 4/15, 3/15, 2/15, 1/15.

3) Розрахунок річної суми амортизації шляхом множення кумулятивного коефіцієнта на початкову вартість основних фондів:

Кумулятивний метод використовується в галузях з високими темпами морального зносу.

5. Виробничий метод полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (Q_факт) і виробничої ставки амортизації (Н_ав):

Виробнича ставка амортизації обчислюється шляхом ділення початкової вартості об’єкта основних засобів на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виготовити за весь термін експлуатації цього об’єкта.

Амортизаційні відрахування включають до собівартості продукції, отримуючи відповідні кошти при продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що надалі використовується для відновлення основних фондів. Амортизаційний фонд – одне з джерел подальшого розвитку підприємства.