Мотивація як процес стимулювання людей до ефективної діяльності. Методи мотивації праці на підприємстві

Важливу роль у активізації зусиль персоналу підприємства та підвищенні результативності їхньої діяльності відіграє мотивація праці.

Мотивація праці – це сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив до досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.

Для формування належного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службового зростання.

Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на таких вимогах:

– надання рівних можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

– узгодження рівня оплати праці з її результатами і визнання особистого внеску в загальний успіх, що передбачає справедливий розподіл доходів;

– створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

– забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності та реалізації здібностей працівників шляхом створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;

– підтримка в колективі атмосфери довіри, зацікавленості в реалізації спільної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.

Методи мотивації:

1. Прямі економічні (діючі на підприємстві форми та системи оплати праці, оплата навчання, премії за раціоналізаторство і винахідництво, преміювання за високі результати праці, участь у прибутках).

2. Непрямі економічні (доплати за стаж роботи, оплата додаткових відпусток, путівок на лікування та відпочинок, пільгове харчування і користування житлом).

3. Негрошові або соціальні (раціональний режим праці, гнучкий графік роботи, високий рівень охорони праці, підвищення по службі, участь в управління виробництвом, підвищення змістовності і привабливості праці).

Значну частину у заробітній платі працівників займають доплати і надбавки, які призначаються для компенсації або винагороди за відхилення від нормальних умов праці, котрі не враховано в тарифних ставках і посадових окладах. Умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород, інших гарантійних, заохочувальних і компенсаційних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням чинного законодавства, згідно з генерального та галузевими угодами.

В Україні використовується наступна система надбавок та доплат:

Доплати:

– за суміщення професій;

– за розширення зони обслуговування чи збільшення обсягу робіт;

– за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;

– за роботу у важких та шкідливих умовах праці;

– за інтенсивність праці;

– за роботу в нічний час;

– за керівництво бригадою.

Надбавки:

– за високу професійне майстерність;

– за класність водіям легкових, вантажних автомобілів, автобусів;

– за високі досягнення у праці;

– за виконання особливо важливої роботи на певний термін;

– за трудовий стаж;

– за знання й використання в роботі іноземних мов.

Важливим елементом оплати праці працівників є застосування преміальних систем, при розробці яких визначальне значення має вибір показників преміювання та визначення розмірів премій для працівників різних категорій.

Розрізняють індивідуальне преміювання, умови якого встановлюються безпосередньо за професіями або видами робіт, а премія нараховується на основну заробітну плату робітника залежно від індивідуальних результатів його роботи; та колективне преміювання, при якому премію нараховують залежно від виконання колективних показників на основну заробітну плату бригади, після чого її розподіляють між робітниками з урахуванням їхнього особистого внеску, виходячи з основної заробітної плати, відпрацьованого часу та коефіцієнта трудової участі.

Організацію преміювання основних робітників здійснюється за системою показників, а саме:

– ріст продуктивності праці;

– економія матеріальних ресурсів;

– покращення якості продукції;

– освоєння нової техніки і технології;

– скорочення або ліквідація втрат робочого часу.

Організація преміювання керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за показниками, що характеризують кінцеві результати роботи окремих підрозділів чи підприємства в цілому.