Державне регулювання оплати праці та соціального захисту. Мінімальна заробітна плата

Повна та ефективна реалізація головних функцій оплати праці можлива за умови формування й послідовного здійснення її науково обґрунтованої політики як на макрорівні (держава, галузь, регіон), так і на мікрорівні (підприємство).

Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання, є складовою частиною загального механізму реалізації соціально-економічної політики держави (рис. 1). Використання конкретних важелів механізму державного регулювання оплати праці залежить від впливу різноманітних чинників.

Державне регулювання оплати праці реалізується через встановлення мінімального рівня заробітної плати. Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівнів економічного розвитку країни, продуктивності праці, середньої заробітної плати, а також вартісної величини мінімального споживчого бюджету (споживчого кошика). Окрім цього держава реалізовує інформаційну функцію у сфері оплати праці, а саме своєчасно готує і оприлюднює статистичні дані про середню заробітну плату і тривалість робочого часу за галузями, групами професій та посад, а також про вартість робочої сили.

Рис. 1. Складові механізму реалізації соціально-економічної політики держави.

Конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюється на підставі договірного регулювання оплати праці найманих працівників підприємств, тобто на підставі укладання системи тарифних угод на трьох рівнях:

– міжгалузевому (генеральна тарифна угода);

– галузевому (галузева тарифна угода);

– регіональному (регіональна тарифна угода);

– виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору).

Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Предметом тарифної угоди як складової частини колективного договору на виробничому рівні є:

– форми й системи оплати праці для різних категорій та груп працівників;

– мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами виробництв;

– розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних категорій працівників;

– види й розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат та умови їхнього надання;

– умови оплати праці за роботу в надурочний час, за простої не з вини працівника, за виготовлення бракованої продукції не з вини працівника тощо.

У разі найму працівника за контрактом власник або вповноважений ним орган може встановлювати за згодою працівника як передбачені в колективному договорі, так і індивідуальні умови оплати праці.