Форми і системи оплати праці

На підприємствах найчастіше використовується дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна і погодинна.

При погодинній формі заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом. Почасова форма заробітної плати застосовується, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

Погодинна форма оплати праці охоплює такі системи:

1) Пряма погодинна, при якій заробітна плата розраховується:

де Ф_Ч. – фактично відпрацьований працівником час;

ТС_і – годинна тарифна ставка робітника і-го розряду.

2) Погодинно-преміальна, при якій заробітна плата розраховується:

де Д – сума преміальних доплат за досягнення певних якісних чи кількісних показників.

3) Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За нею оплачується праця працівників. Робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний період часу. Оплата праці проводиться за нормами й розцінками, встановленими на підставі розряду працівника. Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

Системами відрядної форми оплати праці є наступні:

1) Пряма відрядна, за якою заробітна плата складається з відрядного заробітку за фактично виконану роботу; розраховується:

де n – кількість різних видів продукції, що виготовляє робітник;

Q _Фi – фактичний випуск продукції і-го виду;

P_i – відрядна розцінка за виготовлення одиниці і-го виду продукції:

де Н_Ч – норма часу на виготовлення одного виробу і-го виду;

Т С_і – годинна тарифна ставка відрядника за розрядом робіт.

2) Відрядно-преміальна система, за якою заробітна плата складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів, і розраховується:

де Д_в – преміальні доплати, які розраховуються наступним чином:

де П₁ – процент доплат за виконання плану;

П₂ – процент доплат за кожний відсоток перевиконання плану;

%_п.п. – процент перевиконання плану.

де Q_ф, Q_пл – фактичний і плановий обсяги випуску продукції.

3) Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми за звичайними відрядними розцінками, а робіт, виконаних понад нормативний рівень, – за підвищеними розцінками:

де Q_в.б – вихідна база для нарахування доплат (обсяг випуску продукції на рівні 110-115% від Q_пл);

P_зв, Р_підв – звичайна і підвищена відрядна розцінка за одиницю продукції.

Відсоток з ростання розцінки визначається за шкалою, розробленою на підприємстві залежно від % перевиконання вихідної бази для нарахування доплат.

4) Непряма відрядна система оплати праці використовується для оплати праці допоміжних робітників і підсобників, тобто тих категорій допоміжних робітників (налагоджувальників, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, яких він обслуговує.

Заробітна плата за цієї системи розраховується так:

де Р_нв – непряма відрядна розцінка:

де ТС_і – годинна тарифна ставка робітника і-го розряду;

n – кількість основних робітників, які обслуговуються одним підсобником;

Q_і – плановий випуск продукції основним робітником за зміну.

6. Суть акордної системи полягає в тому, що працівникові (групі працівників) розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку їх виконання. Дана система сприяє скороченню термінів виконання робіт, оскільки часто за дострокове виконання завдання робітникам виплачується премія, а тому використовується насамперед при усуненні наслідків аварій, при виконанні термінових ремонтів, будівельних робіт тощо.