Поняття, класифікація і структура основних фондів, їх роль в розширеному відтворенні

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься на вартість продукції частинами в міру спрацювання.

Основні фонди підприємства мають тривалий термін використання (понад 1 рік), вони не змінюють своїх форм і розмірів, а їхня вартість переноситься на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Класифікація основних фондів:

1) За галузевою ознакою основні фонди поділяються на промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, галузі зв’язку тощо.

2) За функціональним призначенням: виробничі та невиробничі.

а) Виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню.

Виробничі фонди поділяються на такі групи:

1. Будівлі – корпуси цехів та адміністративно-господарських приміщень, у яких розміщені виробничі підрозділи, склади і адміністрація підприємства.

2. Споруди – інженерно-технічні побудови, до яких належать мости, тунелі, очисні споруди, насосні станції естакади, шляхові споруди, водонапірні башти, контейнери для зберігання палива, нафтові і газові свердловини тощо.

3. Передавальні пристрої – засоби передачі усіх видів енергії до робочих машин: лінії електропередач, системи зв’язку, водо-, газо- і теплопроводи промислового призначення.

4. Машини та обладнання, до яких належать: силові машини і обладнання (котли, двигуни); робочі машини і обладнання (верстати, агрегати); вимірювальні і регулюючі прилади, лабораторне устаткування; обчислювальна техніка.

5. Транспортні засоби – засоби внутрішньоцехового, міжцехового і міжзаводського транспорту (автомобілі, електротранспорт, автонавантажувачі).

6. Інструменти – механізовані і ручні інструменти і пристосування всіх видів, які експлуатуються понад один рік.

7. Виробничий інвентар та прилади (інвентарна тара, контейнери, стелажі, загорожі машин, робочі столи).

8. Господарський інвентар (канцтовари, офісні меблі, комп’ютерна техніка, засоби протипожежного призначення і санітарного стану, телефони, факси).

б) Невиробничі фонди – це фонди, які не беруть участі у процесі виробництва, а призначені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти та культури, тобто за допомогою них не створюються матеріальні цінності, а перерозподіляється матеріальний прибуток.

3) За ступенем впливу на обсяг виготовленої продукції:

– активні – це ті, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці і за якими розраховується виробнича потужність підприємства. До активної частини основних фондів відносять робочі машини і устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальну техніку, деякі технічні споруди – гірничі виробки шахт, нафто-, газові свердловини;

– пасивні – це ті, які опосередковано впливають на величину виробничої потужності і обсяг випуску продукції підприємства та створюють необхідні умови для нормального здійснення виробничого процесу (будинки, споруди, склади, передавальні пристрої, інвентар тощо).

4) За використанням основні фонди поділяються на діючі та недіючі.

5). За ознакою належності основні фонди поділяються на власні (джерелами формування є власний капітал підприємства, прибуток, цільове фінансування, амортизаційний фонд) та орендовані (перебувають у тимчасовому використанні).

6) За походженням:

– основні фонди капітального будівництва (будинки, споруди, аеродроми);

– продукція машинобудування (устаткування, верстати, транспортні засоби).

7) Видова класифікація (поділ основних фондів на 4 групи згідно із законодавством України для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунку щорічних обсягів амортизації):

– перша група: будинки, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої (склади, вокзали, житлові будинки, греблі, дамби);

– друга група: обладнання, транспортні засоби, меблі, офісне устаткування, побутові, механічні, електричні прилади;

– третя група: інші основні фонди, що не ввійшли до перших двох груп, включаючи сільськогосподарські машини й устаткування, робочу продуктивну худобу, багаторічні насадження, бібліотечний фонд;

– четверта група: комп’ютери та інформаційні системи, програмне забезпечення, офісна техніка та засоби зв’язку.

Видова (технологічна) структура основних фондів – це співвідношення активної та пасивної частини основних фондів підприємства, виражене у відсотках. Технологічна структура основних фондів є прогресивною та ефективною, якщо в їхньому складі більшою є питома вага активної частини.

Технологічна структура основних фондів змінюється під впливом багатьох факторів, найбільш суттєвими з яких є:

– виробничо-технологічні особливості підприємства;

– науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;

– ступінь розвитку різних форм організації виробництва;

– відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;

– вартість будівництва виробничих об’єктів і рівень цін на технологічне устаткування;

– територіальне розміщення підприємства.

Окрім технологічної виділяють вікову структуру основних фондів, тобто співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості. Найчастіше виокремлюють такі групи основних фондів: 1) нові основні фонди з терміном експлуатації до 5 р.; 2) 5-10 р.; 3) 10-15 р.; 4) 15-20 р.; 5) більше 20 р.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства.