Ролі, навички та обов’язки менеджера

Роль — набір визначених правил поведінки, що відповідають конкретній установі чи конкретній посаді.

Існує велика кількість ролей, які виконують менеджери в організаціях. Один із найкращих переліків основних ролей менеджера пропонує науковець Мінцберг. Він виділяє наступні десять ролей, які в свою чергу належать до однієї із трьох основних груп:

1) Міжособові ролі:

а) головний керівник;

б) лідер;

в) зв'язкова ланка.

2) Інформаційні ролі:

а) отримувач інформації;

б) розповсюджувач інформації;

в) представник.

3) Ролі, пов'язані з прийняттям рішень:

а) підприємець;

6) ліквідатор порушень;

в) розподілювач ресурсів;

г) ведучий переговори.

Ці десять ролей беруть на себе керівники в різні періоди і за­лежно від рангу. Ролі взаємозалежні та взаємодіють для створення єдиного цілого.

Міжособові ролі випливають з повноважень і статусу керівника в організації і охоплюють сферу його взаємин з людьми. Міжособові ролі можуть зробити керівника об’єктом нагромадження інформації, що дає можливість і одночасно вимушує його грати інформаційні ролі й діяти в якості центру обробки інформації. Приймаючи на себе міжособові та інформаційні ролі, керівник здатний відігравати ролі, пов’язані з прийняттям рішень: розподіл ресурсів, погодження кон­фліктів, пошук можливостей для організації, ведення переговорів від імені організації.

Належним чином виконуючи основні функції та ролі менеджменту, менеджери покла­даються на цілу низку специфічних навиків. Найважливішими управлінськими навика­ми є технічні, міжособові, концептуального мислення, діагностичні, комунікативні, ухвалення рішень та вміння правильно розподіляти час.

Технічні навики. Технічні навики — це навики, потрібні для виконання або розу­міння специфічних видів роботи в організації. Вони особливо важливі для менеджерів нижчого рівня. Ці менеджери проводять багато часу, навчаючи підлеглих і відповіда­ючи на запитання щодо проблем, пов'язаних з роботою. Менеджери нижчого рівня повинні знати, як виконувати завдання, призначені для тих, ким вони керують, якщо вони хочуть досягти успіху.

Міжособові навики. Менеджери значну частину часу спілкуються з людьми як всередині, так і за межами організації. З огляду на це менеджер також потребує міжособових навиків — здатності спілкуватися, розуміти та мотивувати окремих людей і групи. Враховуючи велику кількість функцій, які менеджер виконує, він також повинен уміти працювати з постачальниками, споживачами, інвесторами та іншими людьми поза організацією.

Навики концептуального мислення. Концептуальні навики залежать від здат­ності менеджера мислити абстрактно. Менеджери повинні мати абстрактне мислення, щоб розуміти суть роботи організації та її середовище, збагнути, як усі частини орга­нізації існують разом, і розглядати організацію схоластичним способом. Це їм дає змогу думати стратегічно, бачити картину в цілому й ухвалювати обґрунтовані рішення, корисні для цілої організації.

Діагностичні навики. Кваліфіковані менеджери також мають діагностичні здіб­ності, або навики, що дають змогу менеджеру передбачати найбільш ймовірне реагу­вання на ситуацію. Терапевт діагностує хвороби пацієнта за допомогою аналізу симпто­мів і визначення їхньої можливої причини. Так само менеджер може діагностувати й аналізувати проблему в організації за допомогою вивчення її симптомів, а тоді відшу­кати її вирішення.

Комунікативні навики. Комунікативні здібності стосуються спроможності менед­жера ефективно повідомляти ідеї та інформацію іншим, а також сприймати ідеї та інформацію від інших. Ці навики дають змогу менеджеру передавати ідеї підлеглим, завдяки чому ті знають, що від них очікують, координувати роботу з рівними за рангом і колегами для доброї співпраці, та інформувати менеджерів вищого рівня про стан речей. Крім того, комунікативні навики допомагають менеджеру прислухатися до того, що кажуть інші, розуміти справжній підтекст листів, електронної пошти, звітів та іншої письмової кореспонденції.

Навики ухвалення рішень. Кваліфіковані менеджери також володіють майстер­ністю ухвалювати рішення. Навики ухвалення рішень передбачають спроможність менеджера правильно виявляти і визначати проблеми та можливості, а тоді вибирати оптимальний напрям дій, щоб вирішити проблеми і перетворити можливості у капітал. Жоден менеджер не завжди ухвалює правильні рішення. Однак кваліфіковані менед­жери ухвалюють правильні рішення у більшості випадків. А коли вони ухвалюють неправильні рішення, то переважно швидко визнають помилку і виправляють її, щоб компенсувати організації витрати або збитки, наскільки це можливо.

Уміння правильно розподіляти час. У кінцевому результаті менеджери з досві­дом переважно вміють правильно розподіляти час. Навики розподіляти час полягають у спроможності менеджера визначати пріоритети у роботі, працювати ефективно і доручати, відповідно, роботу іншим. Як зазначено, менеджери стикаються з багатьма різними труднощами і проблемами. Менеджеру дуже легко заглибитися у виконання роботи, яку можна відтермінувати або передати іншим. Нажаль, коли таке трапляється, важчою і важливішою роботою може бути знехтувано.

Усі обов’язки менеджера поділяють на три групи:

1) Контроль за стосунками серед персоналу, який передбачає керуючі та зв’язкові функції.

Керуючі функції — координація та встановлення напрямів діяльності підлеглих, контроль за виконанням рішень та інші.

Зв’язкові функції — організація позаслужбових стосунків між персоналом.

2) Розподіл інформації. Передбачає одержання та розповсюджування інформації, моніторинг. Проведення моніторингу включає в себе аналіз навколишніх умов діяльності організації з метою отримання інформації про зміни цих умов, проблем і перспектив, що можуть впливати на діяльність підрозділу.

3) Ухвалення рішень. При вирішенні конфліктних ситуацій менеджер приймає рішення або виконує дії, спрямовані на утримання контролю над ситуацією.

На практиці обов’язки менеджера значно ширші та охоплюють усю сферу організації виробництва та збуту, взаємодії підлеглих у межах організації, постійний аналіз позицій підрозділу, за який він несе відповідальність, і творчий пошук сприятливих можливостей і конкурентних переваг.

ТЕМА 2