Проаналізуйте невербальні комунікації в PR (10 комунікативних кодів).

Теорія комунікації виробила більш широкий погляд на процес спілкування, у якому задіяні, принаймні, десять різних кодів:

1. Контакт – комунікація дотиком. Виражається, приміром, у рамках європейської культури потиском руки. Люди часто фіксують, наскільки активно з ними здороваються. Приміром, щоб довести працездатність Б.Єльцина В.Черномирдін згадав про силу його рукостискання. Ми погано ставимося до особистісних дотиків на людях, інші культури більш вільні у цьому відношенні. Поцілунки членів політбюро при прощанні стали притчею. Сучасний світ блокує великий обсяг інформації по цьому каналу, хоча в минулому ми явно користувалися ним набагато частіше.

2. Проксеміка – комунікація, що виражається у відстані, на яку ми віддалені від кого-небудь. При цьому виділяють суспільну, особисту та інтимну зони. Тролейбус або ліфт. Щоб символічно повернутися на “потрібну” відстань, люди намагаються робити вигляд, що не помічають один одного, хоча це неможливо зробити фізично. Проксеміка відзначає особливу дистанцію, яку тримає лідер, особисту зону якого додатково охороняють. У різних культурах норми відстані при звичайній розмові різні: латиноамериканець буде прагнути стати ближче, у той час як європеєць буде відступати на свою відстань. При цьому кожний з них буде сприймати свого співрозмовника по-різному: європеєць буде дивитися на латиноамериканця як на “агресора”, оскільки той хоче ввійти в його інтимну зону; латиноамериканець, у свою чергу, буде розглядати європейця як недружню людину.

3. Орієнтація – кут, під яким ми розташовуємося стосовно об’єкта спілкування, теж несе інформацію. Так, виявилося, що глядачі оцінюють як більш достовірну мову людини, яку показують не в анфас, а під кутом, оскільки це позиція не коментатора, а свідка події, як його звичайно показує телебачення. На портретах члени політбюро зображувалися максимально офіційно - тільки в анфас.

4. Зовнішність – це характеристика, що містить у собі незмінні й змінювані параметри. До першої відноситься вага, ріст і т.д. Ті або інші соціальні групи (наприклад, панки) моделюють свій протест саме в цьому зрізі. Диктатори маленького росту (Сталін, Гітлер, Муссоліні) намагалися змінити свій непоказний вид напіввійськовими костюмами. Борода може бути символом артистичної натури (серед членів політбюро останнього “скликання” не було нікого з бородою), борода може виражати “революційність”, як у послідовників Фіделя Кастро. Аудиторія досить чітко реагує на зміни в зовнішності, наприклад Раїса Богатирьова.

5. Кивки головою виражають елементи управління бесідою: бажання говорити, передача слова іншому тощо. Це досить серйозний елемент управління комунікативною ситуацією.

6. Вираз обличчя – комунікація очами, мімікою, куточками рота. Має значну вагу в загальній системі комунікації, тому погано виглядають на екрані лідери з безжиттєвою маскою на обличчі, по якому нічого не можна прочитати.

7. Жести вивчає окрема наука – кінесіка. Деякі нації (наприклад, італійці) більш активно використовують жести. Жести завжди допомагають ораторові захопити аудиторію. Жести лідерів можуть виражати спокій, агресивність, тому їх намагаються “зчитувати” фахівці. Американці за тим, що перед виступом у військових Б.Єльцин застебнув ґудзики на піджаці, зробили висновок, що він побоюється військових.

8. Поза може передавати дружелюбність або агресивність. Навіть коли люди сваряться вербально, вони однаково займають позу недружелюбної поведінки. Є типові пози лідера, котрий закликає до дії: Ленін на броньовику, Єльцин на танку – такі пози символічно відбивають ідеологію моменту. Поза поліцейського, поза кремлівського вартового, поза офіційна або неофіційна.

9. Комунікація очами. Очима загрожують: страшний погляд, наприклад. Ми також говоримо “стріляє очами”. Лідерів вчать дивитися на перенісся інтерв’юера, що створює відчуття щирості. У нашій культурі погляд у вічі (“не відводить очі”) зафіксоване як вираження щирості. А в африканських культурах, навпаки, заборонено дивитися на старшого, контакт очами там вважається проявом неввічливості. Очами також можна передати несхвалення сказаного.

10. Невербальні компоненти мови – це тон, тембр, інтонація. Проводилися експерименти, коли актор вимовляв фразу “Сьогодні ввечері” із сорока різними інтонаціями. І слухаючі дешифрували значення кожної інтонації: наказ, прохання, питання й т.д. Невербальні компоненти мови можуть передавати фальш.

Ми добре володіємо вербальною мовою, але слабко – перерахованими вище кодами, тому фахівці з PR вчать лідерів, наприклад, не передавати свого хвилювання жестами або мімікою. Нервозність людини можуть передавати рухи рук і ніг. Статус, стиль, почуття моди, професія, національність – все може бути передане за допомогою простого вибору одягу.