Проаналізуйте вербальні комунікації в PR.

Головним умінням у сфері PR є вміння будувати вербальні, або мовні комунікації. У практичному аспекті це означає вміння говорити й писати: 1) те, що потрібно, 2) так, як потрібно, 3) там, де потрібно, 4) тоді, коли потрібно, 5) тому, кому потрібно. Особливо важливі ці вміння для політиків, яким доводиться виступати перед аудиторією, робити публічні заяви, виступати зі статтями в пресі. Мовні комунікації можна розділити на усні й письмові. Тексти “для очей” й “для вуха” пишуться різними стилями, що обумовлено особливостями візуального та аудіосприйняття.

Публічні виступи. Публічний виступ – один з найпоширеніших варіантів мовних комунікацій. Його підготовка починається з постановки мети, якою можуть бути 1) встановлення й поліпшення відносин; 2) інформування; 3) просування (ідеї, товару); 4) зміна чого-небудь. Далі, необхідно оцінити склади аудиторії. Склад аудиторії оцінюється за соціальним статусом, віком, статтю, професійному профілю, етнічному складу тощо. Мова, звернена до різних аудиторій повинна звучати інакше. Так, професійна аудиторія здатна декодувати професійну мова, а в масовій аудиторії необхідно говорити максимально просто й доступно. Чим ширша аудиторія, тим простішою й доступнішою повинна бути мова. Щоб добре говорити експромтом, без підготовок, потрібно мати професійний вербальний інтелект і певні вольові характеристики, чим володіє лише незначна частина людей, яким доводиться виступати привселюдно. Конспект складається з 3 частин – вступу, основної частини й висновків.

До універсальних правил написання текстів у сфері зв’язків з громадськістю відносяться:

1. Простота речення. “ Не більше однієї ідеї й не більше одного образу в одному реченні”. Речення повинні являти собою трохи більше, аніж підмет, присудок і доповнення. Короткі речення забезпечують швидкість викладу історії, вони допомагають досягти ясності. Важливо стежити за довжиною параграфів – вона теж повинна бути невеликою. Довгий параграф “напрягає” читача. Редактори мас-медіа надають перевагу параграфам довжиною 50-70 слів.

2. Прості слова. Укладачі текстів для ЗМІ використовують повсякденну мову своєї аудиторії. Тому чим менше великих, довгих слів, тим краще. Довгих слів повинно бути не більш, ніж одне з десяти. Використання вірних іменників для позначення предметів дозволяє уникнути прикметників і прислівників, що захаращують текст повідомлення.

3. Переконливість. Позиція автора повинна бути підтримана фактами, цифрами, документами – настільки, щоб переконати читача в точному відбитті подій

4. Природність стилю. Подія та її опис повинні відповідати один одному. Писати статті, замітки й нариси треба тим мовою, якою ви говорите. Написання успішних інформаційних повідомлень для газет, а також телерадіоновин використовує відому в журналістиці форму “переверненої піраміди”. Ця означає, що всі важливі матеріали новин повинні бути викладені на самому початку тексту – в одних-двох перших фразах або абзацах. Інша інформація розташовується далі в порядку зниження значимості.

Створення фахівцем PR новин, що заслуговує уваги редакторів газет, телерадіопрограм припускає наявність наступних характеристик змісту тексту: 1. Вплив. Зміст повинен мати стосунок до аудиторії, зачіпати її життя. Чим більше повідомлення зачіпає інтереси читачів (слухачів, глядачів), тим більшу увагу воно приверне. Актуальність повідомлення також визначається поширеністю події, тобто її географічним або соціальним масштабом, типовістю. 2. Дивовижність. Незвичайне має властивість залучати публіку, будити її допитливість. Незвичайне порушує щоденність і повсякденність і тому притягає увагу. 3. Популярність головної діючої особи. Саме цим обумовлений інтерес широкої публіки до подій з життя зірок, президентів країн і глобальних компаній, лауреатів Нобелівських премій і мультимільйонерів. 4. Конфлікт, або драматизм подій. Драматичність подій – це наявність у їхньому розвитку трьох стадій – конфлікт, напружене очікування, розв’язка.