Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Проаналізуйте PR як вид соціальної діяльності.
Під інститутом PR ми будемо розуміти функціонуючу у соціумі стійку, нормативно закріплену сукупність ролей та статусів, призначену для вирішення суспільно необхідного завдання – забезпечення ефективних публічних комунікацій соціальних суб’єктів для оптимізації їх відносин із цільовою громадськістю. У політичній сфер PR виступає як елементом середовища, у якій існує політична система, так і складовою частиною самої цієї системи. Він пов’язаний з реалізацією як загальних (політичної соціалізації й включення в політику*, так і процесуальних (вираження й інтеграція інтересів, прийняття й виконання політичних рішень* функцій політики, вбудований у здійснення політичного управління. PR безпосередньо входить до організаційної та інформаційно-комунікативної підсистем політичної системи, а також взаємодіє й з іншими – культурно-ідеологічною та нормативною. До результатів включення PR у політичну сферу й впливу на неї можна віднести: · виникнення й зникнення з політичної арени партій, рухів, зростання або падіння популярності політичних лідерів, їхній вихід та зникнення з політичної арени; · формування або розформування різних політичних інститутів; · зміну політичного курсу, трансформацію тактичних аспектів реалізації політики; · зміну напрямків, цілей, стратегії розвитку держави та її інститутів (у рамках незмінної форми правління, політичного режиму*; · ініціювання процесів еволюційного й революційного характеру, що призводять до зміни політичного режиму як такого, до зміни принципів й основ державного будівництва. Розглядаючи PR у рамках політичної сфери, не можна залишити без уваги питання про реалізації ним зовнішньополітичних функцій поряд із внутрішньополітичними. Багатовікова історія дипломатії являє собою, не що інше, як історію зовнішньополітичного PR. Публічна комунікація, організована в рамках останнього, є більш ефективним способом вирішення міжнародних конфліктів, ніж пряме силове (військове* втручання чи економічний тиск. Щодо внутрішньополітичної ролі PR, то варто зазначити на тому, що PR сприяє формуванню й реалізації державної влади, без якої функціонування політичної системи суспільства неможливе. Навіть у авторитарних системах влада має потребу в тому, щоб бути представленою підданим і довести до них свою волю. Влада не може бути байдужою до того, якою вона виглядає в очах підданих, або до того чи збираються останні виконувати її рішення. Таким чином, навіть деспотичні режими мають потребу в PR як в засобі формування позитивних образів. Але в недемократичних суспільствах цю функцію виконує політична пропаганда. У демократичному суспільстві політична роль PR набагато ширша і системна. PR відповідає не тільки за представлення, але й за формування демократичної влади, підтримуючи практично всі політичні інститути демократії. Особливо слід зазначити на електоральній ролі PR і специфічному його різновиді – виборчому PR. Надзвичайно важлива і роль персонального PR, який безпосередньо формує політичну еліту демократичного суспільства. Суспільство, як правило, дає мало шансів потенційному політикові для самореалізації в рамках вузькоспеціалізованої апаратної кар’єри, навіть якщо вона послужила висхідним соціальним “ліфтом”. Чиновник, військовий або бізнесмен може стати повноцінним членом політичної еліти, тільки перетворившись на публічного лідера. Надзвичайно важлива роль PR як виразника громадської думки: фактично PR є одним з найбільш ефективних каналів формування громадської думки, причому каналом, що функціонує постійно й безпосередньо. По-суті, йдеться про формування порядку денного. PR дозволяє базисному суб’єктові в будь-який момент висловити судження щодо будь-якого приводу. Щоправда в цьому випадку суб’єкт привласнює собі право особисто висловлюватися від імені громадськості. А оскільки базисним суб’єктом PR може на практиці стати далеко не кожен, то ефективність публічного представлення громадської думки залежить від рівня легітимації суб’єктів, що виражають думку, від їхнього права представляти думку певної соціальної спільноти, від ступеня відкритості публічного середовища.
|