Проаналізуйте імідж політичного лідера (за вибором).

Ніколя Саркозі – французький державний і політичний діяч, з 2007 року став 23-ім президентом Франції та співкнязь Андорри з 16 травня 2007 р. В народі його часто кличуть на призвісько «Сарко».

Образ Ніколя Саркозі дуже неоднозначний. Як пише видання «Дзеркало тижня», жоден політик до нього не викликав такої кількості протиріч.

Описуючи особливості характеру двадцять третій президента Франції, більшість ЗМІ відзначають, що Ніколя Саркозі. За свою енергійність президент отримав прізвисько: «людина, яка поспішає». Як пише журнал «Профіль», французи обрали Ніколя саме в розрахунку на його енергію і в надії, що він зможе вивести країну з «застою».
Ніколя Саркозі вперше отримав всенародну популярність в 1993 році, коли терорист захопив дитячий сад в Нейі-сюр-Сен, мером якого був Саркозі.Всупереч забороні міністра внутрішніх справ, Саркозі особисто вів переговори з загарбником, домігся звільнення кількох дітей і особисто виніс одну дитину прямо до телекамер, після чого поліція штурмувала будівлю і знищила злочинця.

Багато ЗМІ порівнюють Саркозі з Наполеоном Бонапартом, натякаючи на його низький зріст, а також амбіційність.
Деякі коментатори зазначають, що Саркозі був «одержимий» бажанням зайняти вищий державний пост Франції. Як писали ЗМІ, батько Саркозі якось сказав йому, що «Саркозі ніколи не стане президентом Франції. Таке можливе лише в США». Як припускають«РИА Новости», можливо, саме така заява батька стало для Ніколя своєрідним каталізатором. Один з друзів і соратників Саркозі розповів, що він «очікував цієї події протягом останніх 25 років».
Ніколя Саркозі неодноразово звинувачували в тісних зв'язках з бізнес-елітою Франції. Серед близьких йому бізнесменів називають Бернара Арно, главу компанії Moеt Hennessy Louis Vuitton, і Мартена Буіг, главу корпорації Bouygues. Відмінні зв'язку в світі бізнесу забезпечили Саркозі постійну присутність на телеекранах. Як пише «Независимая газета», французькі ЗМІ лівого спрямування навіть запропонували оголосити у Франції свого роду «рибний день»: «один день на тиждень без Саркозі». З іншого боку, ще до початку передвиборчої компанії інтерес до Ніколя Саркозі, за допомогою дружніх ЗМІ, виріс до цієї «саркоманіі».
Як стверджує сам Ніколя Саркозі: Обирають не завдяки артистам, але не можна бути обраним всупереч їм. Дружба з бізнесменами придалася Саркозі і в період політичного протистояння з Жаком Шираком, і під час його роботи на посту міністра внутрішніх справ. Не минало й дня, щоб він не з'являвся на телеканалі ТФ-1, який контролював Мартін Буіг. [19] Завдяки ЗМІ, складалося враження, що Саркозі контролює у Франції все.

Популярність Саркозі деякі видання пояснюють тим, що він «справжній середній француз»: любить спорт, стежить за вагою, при цьому любить піцу, шоколад. Він нащадок іммігрантів, розлучений і знову одружений, ріс без батька. Все це є основними характеристиками здебільшого французів.

Як пише британська газета The Independent, Ніколя Саркозі дуже впевнений у собі. Зокрема, ще до своєї перемоги на президентських виборах він заявив: Я не хочу бути президентом. Я повинен бути президентом. Це не те ж саме!
Ніколя Саркозі відомий прямотою, а часом і агресивністю своїх висловлювань.