Проаналізуйте складові ядра політичного іміджу.

У будь-якому іміджі можна виділяти його ядро, тобто найбільш суттєві характеристики, які визначають його позиціювання в комунікативному просторі та служать своєрідними критеріями для орієнтування серед інших подібних комунікативних конструктів.

Ядро іміджу складають:

1) Легенда – дуже важлива складова іміджу. Саме легенда дозволяє політику “триматися на плаву”, витрачати менше зусиль на рекламу. Легенда робить політика популярним, впізнаваним, дозволяє йому запам’ятовуватися. Легенду породжують походження людини, складності й перипетії долі, вчинки, пов’язані з подоланням перешкод, нестандартні ходи тощо. По-суті, легенда – це неочевидні якості іміджу, свого роду репутація особистості. Легенда складається із загального враження про людину й формується на рівні підсвідомості. Гарна легенда створює ситуацію, коли політику прощаються деякі слабості, помилки. Легенду можна як знаходити в біографії кандидата (важке дитинство, “дитя війни”, почуття справедливості з дитсадка), так і створювати (відповідна поведінка, зовнішність, висловлювання, які “зчитуються” на підсвідомому рівні), так і вписуватися політика в існуючу.

Є певні елементи або ж “маркери”, які створюють образ індивідуальності (легенду):

=Мовний маркер, дотепність і оригінальність думки стосовно подій. Вибір опонента: “тут ми розходимося з Горбачовим…

=Здоров’я, яке відображається через зовнішній вигляд

=Кураж, натхнення, творча іскра, дитяча безпосередність

=Зрілість – співвідношення біологічного й психологічного віку, робота із власними помилками, вміння не почивати на лаврах.

=Почуття гумору, чутливість до дрібниць, спостережливість, відсутність ілюзії винятковості, широка ерудиція.

=Індивідуальний діалект. Володіння високими зразками мовної культури. Родзинка в мові. Національна самобутність.

2) Позиція – складова іміджу, що вказує як на внутрішній психологічний стан політика, так і його ставлення до оточуючих або до ситуації. Виділяють дві принципові позиції – переможця та переможеного.

Позиції переможеного: 1) політик вважає “поганим” себе, інших політиків, а можливо й аудиторію. Він не бачить нічого позитивного, він не спроможний об’єднувати й тому програє. Людина, що не навчилася бачити позитивного – не політик. Хоча іноді людина з іміджем “руйнівника” може бути “прохідною”; 2) політик вважає, що він “поганий”, а всі інші – “хороші”. Це позиція найрідше зустрічається в публічному дискурсі, але тим не менш служить причиною неврівноваженості політика; 3) політик вважає, що він “хороший”, а інші “погані”. Це найпоширеніша позиція, вона водночас і є найбільш деструктивною.

Позиція переможця: вміння цінувати і любити себе та інших. Позиція переможців – це не перехід на особистості, а обговорення конкретних задач, справ, способів досягнення цілей. Це пропаганда ідей і цінностей, які того заслуговують і без яких діяльність політика неможлива.

3) Харизма – Божий дар, особливі особистісні якості, які приваблюють оточуючих, а тому, їх носій наділений талантом лідерства. Харизма дозволяє впливати на людей, переконувати їх у своїй правоті й надихати на спільну справу. Харизмою володів Джон Кеннеді. Незалежно від того, що він говорив, його манера й жестикуляція захоплювали аудиторію.

4 Я-концепція лідера, тобто усвідомлення політиком того, ким він є. Можна виділяти 6Я: фізичне Я, сексуальне Я, сімейне Я, соціальне Я, психологічне Я та Я, що переборює конфлікти.

У кожного виборця є свої потреби, схильності, сподівання, уподобання. Тому виборець порівнює кандидата зі своїм ідеальним уявленням про те, яким повинен бути президент, депутат. Звідси дії з побудови привабливого іміджу включають три етапи:

=виявлення тих характеристик образа, які виборці вважають важливими для кандидата на даний пост;

=“впровадження” цих характеристик в образ кандидата

=“продаж” цього образу виборцям

Необхідно вивчати свою аудиторію та відповідно до цього відбирати способи впливу на неї. Наприклад, виборці з невисоким рівнем освіти надають перевагу фактору довіри, а високоосвічені – компетенції. Найбільш розповсюдженими мотивами, які примушують виборця віддати свій голос певному політику є:

=ідеологічні орієнтації

=партійна приналежність

=політична платформа кандидата

=симпатії до особистості кандидата