Правовое регулирование предпринимательской деятельности в Чехии, Словакии

Історично поняття «підприємництво» (чес.- podniká ní, слов.- podniká nіе) в правових системах Чехії та Словаччини розвинулось з поняття «комерція», «торгівля» (obchod), яке не втратило своєї актуальності ще й у наш час. Вживається цей термін і в Торгових кодексах цих країн (наприклад, §§ 750-755 ТК Чехії, §469 ТК Словаччини), однак у ширшому розумінні цього слова, ніж підприємництво. Термін «obchod» означає також і певну сукупність суспільних відносин. У результаті до обсягу поняття «підприємництво» окремі науковці включають специфічну діяльність, що здійснюється певними особами (підприємцями)

Нормативне визначення поняття “підприємництво” як в Чехії, так і в Словаччині можемо знайти в ТК. Згідно з §2 ТК Чехії (§2 ТК Словаччини) підприємництвом вважається систематична діяльність, що здійснюється підприємцем самостійно, від власного імені і під власну відповідальність з метою одержання прибутку. На підставі цього визначення можна виділити такі основні понятійні ознаки підприємництва, що дозволяють відмежувати його від інших видів діяльності, а також відображають сутність цього явища як правової категорії:

- систематичність;

- самостійність;

- здійснення діяльності від власного імені;

- здійснення діяльності під власну відповідальність;

- метою здійснення діяльності є отримання прибутку.

У Чехії та Словаччині найпоширенішим є поділ підприємництва на дві основні групи:

1) дрібне підприємництво;

2) інші види підприємництва

Правовий режим здійснення дрібного підприємництва у цих країнах встановлюється Законом “Про дрібне підприємництво” (Обсяг поняття “дрібне підприємництво” визначається з огляду на поняття “підприємництво”, що дається в ТК. Так, дрібне підприємництво визначається як систематична діяльність, що здійснюється самостійно, від власного імені і на власну відповідальність, з метою отримання прибутку і на умовах, визначених Підприємницьким законом. Вимога відповідності дрібного підприємництва умовам Підприємницького закону передбачає узгодженість такої діяльності з публічними інтересами, які виражені та охороняються чинним законодавством.

До видів підприємницької діяльності, які не охоплюються поняттям «дрібне підприємництво», і, відповідно, належать до другої групи Підприємницького закону, насамперед, відносяться:

1) діяльність, що належить до виключної компетенції держави або визначених спеціальним законом юридичних осіб. Зрозуміло, що в даному випадку мова йде про ті види діяльності, щодо яких держава має особливий інтерес (наприклад, послуги поштового зв’язку);

2) використання результатів інтелектуальної праці, які охороняються спеціальним законом;

3) діяльність представників так званих “вільних професій” (наприклад, лікарів, ветеринарів, адвокатів, комерційних юристів, перекладачів, податкових консультантів, біржових маклерів і т.д.). Підприємницький закон дає вичерпний перелік таких професій.

До другої групи належать також банківська, страхова та біржова діяльність, організація лотерей та інших подібних заходів, виробництво та постачання електроенергії, газу і тепла, землеробство, морські перевезення та риболовство, телебачення і т.д. Крім того, не вважається дрібним підприємництвом продаж продуктів рослинництва і тваринництва, вироблених фізичними особами при веденні дрібних особистих сільськогосподарських господарств, та лісових плодів безпосередньо споживачам.

Наступною важливою диференціацією підприємництва в Чехії та Словаччині є його поділ з огляду на обмеження, встановлені законом. Так, підприємництво поділяється на: явочне (види діяльності, якими можна займатися на основі поданої заяви без дотримання додаткових вимог) і дозвільне (види діяльності, які можна здійснювати тільки при наявності спеціального дозволу – концесії).

Явочне підприємництво, в свою чергу, поділяється на:

- професійне (remeslne), якщо відповідно до законодавства для здійснення діяльності необхідно підтвердити наявність професійної кваліфікації, отриманої шляхом навчання (ковальська справа, обробка металу, ремонт автомобілів, пивоваріння, поліграфічне виробництво, готельна справа і т.п.);

- спеціальне (vazane), якщо відповідно до законодавства умовою здійснення підприємництва є професійна кваліфікація, здобута іншим шляхом (виробництво сплавів з металів, виробництво машин і приладів, виробництво, ремонт і монтаж вимірювальної техніки, проектна діяльність у будівництві, навчання водінню автомобілів, психологічна консультація і діагностика);

- вільне (volne), якщо професійна кваліфікація як умова зайняття підприємницькою діяльністю не встановлена (купівля товарів з метою подальшого перепродажу, посередницька діяльність і т.п.).

До дозвільного підприємництва законодавством віднесено види діяльності, для здійснення яких необхідно отримати дозвіл (ž ivnosti koncesovane). Умови для отримання таких дозволів визначаються в спеціальних нормативних актах, які видаються відповідними відомствами. Прикладами таких видів діяльності є: діяльність в сфері озброєння, послуги в сфері телекомунікації, виробництво і переробка палива, діяльність заправних станцій, діяльність обмінних пунктів, послуги таксі та внутрішнього річкового транспорту.