Правовое регулирование отношений конкуренции в Чехии, Словакии

Ринкова економіка, яка нині формується в постсоціалістичних країнах Європи, у Чехії та Словаччині зокрема, не може обійтись без власної конкурентної політики, яка повинна базуватись на ефективній нормативно-правовій основі. Юридичною основою для проведення державної конкурентної політики у Чехії став Закон “Про охорону господарської конкуренції та про зміну деяких законів (закон про охорону господарської конкуренції)” від 4 квітня 2001 року (далі – Закон Чехії “Про охорону господарської конкуренції”), а в Словаччині - Закон “Про охорону господарської конкуренції та про зміну і доповнення закону Словацької народної ради про організацію міністерств та інших центральних органів державного управління Словацької Республіки” від 27 лютого 2001 року (далі – Закон Словаччини “Про охорону господарської конкуренції”). Крім того, окремі питання недопущення недобросовісної конкуренції у сфері економіки регулюються нормами ТК Чехії та Словаччини. Законодавство та політика у сфері конкуренції розглядаються у цих країнах як важливі елементи ринкових реформ, головною метою яких є створення розвинутої соціально орієнтованої ринкової економіки.

ТК Чехії та Словаччини виходять з єдиного розуміння права на охорону господарської конкуренції як сукупності правових норм, предметом регулювання яких є запобігання зловживанням участю в конкуренції. При цьому законодавець не дає визначення поняття конкуренції, виходячи з позиції, згідно з якою будь-яке визначення означало б певне обмеження, зокрема обмеження свободи суперництва, обмеження підприємницької діяльності. У свою чергу, право на охорону господарської конкуренції складається з двох відносно відмінних складових, зокрема: права на охорону від недобросовісної конкуренції (що іноді йменується як право недобросовісної конкуренції) і так званого права проти обмеження конкуренції, яке в літературі деколи ще називається як “антитрестівське право” або “картельне право”.

Другу частину права господарської конкуренції, яка називається як право проти обмеження господарської конкуренції, утворює сукупність правових норм, завданням яких є охорона існування та функціонування господарської конкуренції. Право проти обмеження господарської конкуренції відноситься до сфери публічного права, а тому ТК Чехії та Словаччини містять тільки вказівки на те, що ця група відносин регулюється спеціальним законом. Такими законодавчими актами, зокрема, є вищеназвані закони про охорону господарської конкуренції.

Інтереси суб’єктів підприємництва та споживачів, що охороняються нормами конкурентного законодавства в Чехії та Словаччині, умовно можна поділити на чотири групи.

Перша група містить інтереси в сфері охорони здоров’я і навколишнього природного середовища. Законодавець виходить з необхідності охорони цієї групи інтересів всіма можливими правовими засобами. Одним із способів такої охорони є заборона недобросовісної конкуренції, яка завдає шкоду чи загрожує здоров’ю або навколишньому природному середовищу.

До другої групи належать інтереси, що полягають в отриманні суб’єктом підприємництва прибутку під час використання розроблених для виготовленої ним продукції, позначень рекламних матеріалів, упаковки, інших атрибутів зовнішнього вигляду. Ця група інтересів спрямована на збереження і укріплення репутації того чи іншого різновиду продукції, а також репутації та доброго імені відповідного суб’єкта господарювання. Зокрема, це інтереси, спрямовані на:

- використання позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

- уведення товару в господарський обіг під власним іменем;

- використання суб’єктом підприємництва зовнішнього оздоблення своєї продукції;

- рекламу товарів, робіт, послуг.

Третю групу складають інтереси, що випливають з необхідності встановлення законних умов договірної діяльності в конкуренції. При цьому важливим є створення за допомогою правових норм рівних умов для різних суб’єктів підприємництва, а також недопущення з боку інших досягнення неправомірних переваг у процесі здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, до цієї групи належать інтереси, що спрямовані на:

- використання суб’єктом підприємництва своєї ділової репутації;

- здійснення договірної діяльності відповідно до правил добросовісної конкуренції;

- установлення ділових зв’язків, формування кола клієнтури.

До четвертої групи входять інтереси, зумовлені потребою ефективного використання суб’єктами підприємництва комерційної таємниці з метою отримання законних переваг у конкуренції. Тобто це інтереси, які спрямовані на:

- охорону відомостей, що складають комерційну таємницю або конфіденційну інформацію;

- використання ноу-хау та іншої конфіденційної інформації з метою отримання найбільшого ефекту від досягнутих розробок.

Захист чотирьох перелічених груп інтересів здійснюється шляхом заборони на законодавчому рівні протиправних дій, до яких ТК Чехії та Словаччини відносять: 1) неправдиву рекламу; 2) неправдиве позначення товарів і послуг; 3) створення небезпеки непорозумінь[1]; 4) паразитування на добрій репутації фірми, товарів або послуг конкурента; 5) корупцію (підкуп); 6) дискредитацію; 7) порівняльну рекламу; 8) порушення комерційної таємниці; 9) загрозу здоров’ю споживачів і навколишньому середовищу.

Зазначені дії законодавець об’єднує під спільною назвою “недобросовісна конкуренція”. Під недобросовісною конкуренцією у законодавстві Чехії (§44 ТК) та Словаччини (§44 ТК) розуміють такі дії, які знаходяться у протиріччі з добрими звичаями конкуренції і здатні заподіяти шкоду іншим конкурентам або споживачам. Для кращого з’ясування поняття «недобросовісної конкуренції» слід проаналізувати можливі її прояви у сфері підприємництва.