Загальна характеристика основних геополітичних акторів

На роль регіональних лідерів зі «світовими амбіціями» претенду­ють одразу дві східноазійські країни — Китай та Японія. Саме вони формують силові поля, до яких тією чи іншою мірою тяжіють інші країни Східної Азії.

В Південно-Східній Азії сфор­мувався власний баланс сил, у якому взаємодіють 10 країн субрегіону, що відбилося у створенні й еволюції АСЕАН і перетво­ренні її на субрегіональний центр сили, а також США, Японія та Китай

Отже, стратегічна ситуація в АТР визначається передусім ба­лансом сил і зовнішньополітичних інтересів у межах трикутника Китай – Японія – США. Крім того, певний вплив у регіоні має Росія.

Китай як держава-цивілізація розбудовується вже понад три тисячі років. В китайській геополітичній конструкції діалектично взає­модіють сталий центр (Китай) і мінлива, неконструктивна та варварська периферія (інші держави світу). На рубежі XX—XXI ст. велика держава-цивілізація відрод­жується на основі поєднання світових досягнень і місцевих культур­но-історичних традицій.Китайські науковці визначають КНР як велику регіональну державу, геополітичною метою якої є ство­рення (відродження) «Великого Китаю» як широкого економіч­ного простору в Євразії.

Стратегія створення «Великого Китаю» складається з трьох гене­ральних напрямків: Стратегія виходу на південь полягає в економічній експансії Китаю в Південно-Східній Азії; стратегія виходу на захід пов'язана з розширенням впливу на молоді центральноазійські країни (колишні республіки СРСР); стратегія виходу на північ має на меті поступове вкорінення на далекосхідних територіях Росії;

Японія після поразки в Другій світовій війні втратила на певний час міжнародну суб'єктність. Вона опинилася в зоні стратегічних інтересів США, з якими в 1960 р. уклала стратегічну угоду про військово-політичний альянс та спільну зону безпеки. З кінця 1950-х рр. основою зовнішньополітичних доктрин Японії стала ідея про перевагу економічних інтересів над політичними і приведен­ня їх у відповідність до інтересів японських корпоративних угру­повань. Для сучасної японської промисловості ресурс­ною базою є ресурси всіх континентів, а всі континенти — рин­ком для збуту її товарів.

Отже, в геопросторовому аспекті об'єк­том геополітичних інтересів Японії став увесь світ, а на геополі­тичну теорію покладається завдання забезпечити потреби так званої економічної дипломатії.

Підвищенню ролі Росії в регіональній системі міжнародних відносин перешкоджають явна культурна, навіть цивілізаційна, відчуженість; високий рівень політичної недовіри до Росії, з одно­го боку, і деяка недооцінка потенційних можливостей участі в регіональному балансі сил, з іншого. Відчутною є економічна слабкість російського Далекого Сходу. І головне: російське суспільство більшою мірою зорієнтоване на Європу, звідки в Росію завжди приходили нові ідеї, технології, культурні стереоти­пи.

Інтеграційні процеси у Східноазійському регіоні відбуваються без участі РФ. Саме тому для Москви участь у діяльності АТЕС є насамперед важливим інструментом досягнення власних інтересів у двосторонніх відно­синах..